математики) і виробляє свої засоби вивчення господарського життя.
Які характеристики, засоби і способи притаманні метолу економічної теорії?
Метод економічної теорії може мати суб'єктивнії!5 чи об'єктивний характер. Суб'єктивний підхід означає, що вчешім вивчає економічні явища, робить висновки та оцінює їх з позиції своїх інтересів і переконань. За допомогою такого методу, як правило, економіка досліджується однобічно, висновки та теорії робляться викривленими. Застосування об'єктивного методу означає, що вчений використовує наукові засоби та підходи. всебічно, неупереджено досліджує економічні явища та процеси. Економісти повинні вивчати господарське життя за допомогою наукового інструментарію.
В економічній теорії широко застосовується системний метод, який передбачає розгляд кожного економічного явища як системи. Цілісність виступає важливим елементом системного підходу, який потребує досліджувати окремі складові елементи будь-якого явища, вивчення внутрішніх зв'язків між цими елементами та підсистемами, виявлення загальної мети системи. Дослідувач має визначити сутність, місце і роль кожного елемента системи, їх взаємозв'язки. Останні бувають: координаційним1,!
8
(визначають у«год/кснісп.. і \Іісі^ структурі',їх елементів системи); субординаційни.ми (вказують на супідрядний зв'язок елементів системи); генетичними (вказують на зв'язок елемента з історією розвитку системи). Кожному економічному явищу (товар, гроші, засоби виробництва, ринок та ін.) властиву свої внутрішні, суттєві ознаки та системні, інтеграційні особливості, які є результатом взаємодії елементі в даного системного явища.
Аналіз — метод наукового пізна'ння, заснований на поділі цілого на складові частини, елементи, що дозволяє проникнути в сутність цього явища.
Синтез — метод, який полягає в об'єднанні пізнаних внутрішніх взаємозв'язаних між собою елементів явища в єдине ціле.
Індукція — це метод пізнання, що грунтується на формуванні умовиводів від частини до цілого або принципів із фактів. Цей метод передбачає, що вивчення будь-якої проблеми розпочинається з набуття фактів, які потім систематизуються та аналізуються таким чином, щоб можна було зробити узагальнення, тобто із початкових знань отримати висновок про загальне. Застосування індукції може призвести до неповного висновку, тому що цей метод не може чітко обґрунтовувати загальне, бо виходить тільки з частини.
Дедукція — метод дослідження, що грунтується на умовиводах від цілого до його частини. Він дозволяє висунути гіпотезу, тобто науково обгрунтоване припущення про природу, структуру або закономірність розвитку явища, процесу.
Метод наукової абстракції полягає у виділенні найсуттєвіших характеристик процесу, виключенні із вивчення всього другорядного, випадкового з метою розкриття його внутрішніх, сталих зв'язків, дійсної тенденції руху. За допомогою цього методу обґрунтовуються економічні категорії і закони, які мають конкретні вияви. Метод абстракції органічно пов'язаний з поняттям конкретного, тобто ціліснопхоб'єкта в єдності його різних сторін, властивостей, рис. Процес пізнання з урахуванням єдності абстрактного і конкретного припускає рух думки від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного, але вже вивченого.
В економічній теорії використовується також метод поєднання логічного та історичного підходів, який передбачає необхідність пізнання економічних явищ з моменту їх виникнення, в процесі розвитку і зникнення, відкриття якісно нових форм виявлення. Логічне та історичне доповнюють один одного і дозволяють всебічно досліджувати економічні явища.
9
Економісти широко використовують якісний І кількісним аналізи. Якісний підхід застосовується переважно при характеристиці сутності економічних категорій та законів. Наприклад, якісною стороною товару виступає його споживна вартість, а кількісною — вартість. Кількісний підхід дозволяє виявити речовий зміст, при цьому застосовуються засоби математики, статистики. Так, при дослідженні категорії "робоча сила" виявляємо її якісну сторону — здатність до праці, а потім і кількісну — кількість самої робочої сили. Математичний і статистичний методи аналізу дозволяють проникнути в зміст економічних явищ тільки тоді, коли вони тісно пов'язані з якісним підходом.
На сучасному етапі розвитку економічної науки і практики господарювання можливо створення моделей та експериментів. Економічна модель — це абстрактна теоретична конструкція, формалізований опис економічного явища, структура якого визначається об'єктивними властивостями об'єкта і суб'єктивними цілями дослідження. Відомі величини, які дослідник вводить у модель в готовому вигляді, називаються екзогенними; величини, що виникають у рамках моделі при вирішенні певного завдання, називають ендогенними. Моделі відображають економічне життя, виступають механізмом умовною відтворення і служать для перетворення його відповідно до цілей дослідження. В економічній теорії моделі використовують за допомогою графіків при вивченні мікро- і макроекономіки.
Економічний експеримент — це штучне відтворення економічного явища або процесу з метою вивчення їх у найбільш сприятливих умовах та подальшого практичного змінювання. Економічні експерименти дозволяють на практиці перевірити обгрунтованість наукових рекомендацій.
Критерієм правильності теоретичних висновків виступає практика, яка може визначити достовірність або помилковість обгрунтованих дослідником теоретичних понять.
Процес пізнання предмета економічної теорії передбачає розгляд різних законів і категорій.
Економічний закон виявляє загальні, об'єктивні меоохідні, сталі прігчинно-наслідкові зв'язки між економічним!! ітегоріями, явищами і процесами. Як і закони природи .,ло.іО?/>тші закони мають об'єктивний характер. Але вони пнчикакгть. '.'збувають розвитку і діють лише в процесі економічної .г.чльності людей, тобто мають історичний характер.
Розрізняють економічні закони всезагальні, загальні та 10
специфічні, які діють разом і створюють цілісну систему економічних законів. Зсезагальі-г економічні закони діють при всіх економічних системах (закон економії часу, підвищення потреб); •Іаіальні закони —- лише рри декількох економічних системах І закони товарного виробництва). Специфі-іні закони є характерними для певної економічної системи та окремої її сфери (закони додаткової вартості, монопольного прибутку).
Поняття, які відображають в узагальненому вигляді умови або сторони економічного життя суспільства, називають економічним» категоріями (товар, гроші, вартість, прибуток, заробітна плата, витрати).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47
Які характеристики, засоби і способи притаманні метолу економічної теорії?
Метод економічної теорії може мати суб'єктивнії!5 чи об'єктивний характер. Суб'єктивний підхід означає, що вчешім вивчає економічні явища, робить висновки та оцінює їх з позиції своїх інтересів і переконань. За допомогою такого методу, як правило, економіка досліджується однобічно, висновки та теорії робляться викривленими. Застосування об'єктивного методу означає, що вчений використовує наукові засоби та підходи. всебічно, неупереджено досліджує економічні явища та процеси. Економісти повинні вивчати господарське життя за допомогою наукового інструментарію.
В економічній теорії широко застосовується системний метод, який передбачає розгляд кожного економічного явища як системи. Цілісність виступає важливим елементом системного підходу, який потребує досліджувати окремі складові елементи будь-якого явища, вивчення внутрішніх зв'язків між цими елементами та підсистемами, виявлення загальної мети системи. Дослідувач має визначити сутність, місце і роль кожного елемента системи, їх взаємозв'язки. Останні бувають: координаційним1,!
8
(визначають у«год/кснісп.. і \Іісі^ структурі',їх елементів системи); субординаційни.ми (вказують на супідрядний зв'язок елементів системи); генетичними (вказують на зв'язок елемента з історією розвитку системи). Кожному економічному явищу (товар, гроші, засоби виробництва, ринок та ін.) властиву свої внутрішні, суттєві ознаки та системні, інтеграційні особливості, які є результатом взаємодії елементі в даного системного явища.
Аналіз — метод наукового пізна'ння, заснований на поділі цілого на складові частини, елементи, що дозволяє проникнути в сутність цього явища.
Синтез — метод, який полягає в об'єднанні пізнаних внутрішніх взаємозв'язаних між собою елементів явища в єдине ціле.
Індукція — це метод пізнання, що грунтується на формуванні умовиводів від частини до цілого або принципів із фактів. Цей метод передбачає, що вивчення будь-якої проблеми розпочинається з набуття фактів, які потім систематизуються та аналізуються таким чином, щоб можна було зробити узагальнення, тобто із початкових знань отримати висновок про загальне. Застосування індукції може призвести до неповного висновку, тому що цей метод не може чітко обґрунтовувати загальне, бо виходить тільки з частини.
Дедукція — метод дослідження, що грунтується на умовиводах від цілого до його частини. Він дозволяє висунути гіпотезу, тобто науково обгрунтоване припущення про природу, структуру або закономірність розвитку явища, процесу.
Метод наукової абстракції полягає у виділенні найсуттєвіших характеристик процесу, виключенні із вивчення всього другорядного, випадкового з метою розкриття його внутрішніх, сталих зв'язків, дійсної тенденції руху. За допомогою цього методу обґрунтовуються економічні категорії і закони, які мають конкретні вияви. Метод абстракції органічно пов'язаний з поняттям конкретного, тобто ціліснопхоб'єкта в єдності його різних сторін, властивостей, рис. Процес пізнання з урахуванням єдності абстрактного і конкретного припускає рух думки від конкретного до абстрактного і від абстрактного до конкретного, але вже вивченого.
В економічній теорії використовується також метод поєднання логічного та історичного підходів, який передбачає необхідність пізнання економічних явищ з моменту їх виникнення, в процесі розвитку і зникнення, відкриття якісно нових форм виявлення. Логічне та історичне доповнюють один одного і дозволяють всебічно досліджувати економічні явища.
9
Економісти широко використовують якісний І кількісним аналізи. Якісний підхід застосовується переважно при характеристиці сутності економічних категорій та законів. Наприклад, якісною стороною товару виступає його споживна вартість, а кількісною — вартість. Кількісний підхід дозволяє виявити речовий зміст, при цьому застосовуються засоби математики, статистики. Так, при дослідженні категорії "робоча сила" виявляємо її якісну сторону — здатність до праці, а потім і кількісну — кількість самої робочої сили. Математичний і статистичний методи аналізу дозволяють проникнути в зміст економічних явищ тільки тоді, коли вони тісно пов'язані з якісним підходом.
На сучасному етапі розвитку економічної науки і практики господарювання можливо створення моделей та експериментів. Економічна модель — це абстрактна теоретична конструкція, формалізований опис економічного явища, структура якого визначається об'єктивними властивостями об'єкта і суб'єктивними цілями дослідження. Відомі величини, які дослідник вводить у модель в готовому вигляді, називаються екзогенними; величини, що виникають у рамках моделі при вирішенні певного завдання, називають ендогенними. Моделі відображають економічне життя, виступають механізмом умовною відтворення і служать для перетворення його відповідно до цілей дослідження. В економічній теорії моделі використовують за допомогою графіків при вивченні мікро- і макроекономіки.
Економічний експеримент — це штучне відтворення економічного явища або процесу з метою вивчення їх у найбільш сприятливих умовах та подальшого практичного змінювання. Економічні експерименти дозволяють на практиці перевірити обгрунтованість наукових рекомендацій.
Критерієм правильності теоретичних висновків виступає практика, яка може визначити достовірність або помилковість обгрунтованих дослідником теоретичних понять.
Процес пізнання предмета економічної теорії передбачає розгляд різних законів і категорій.
Економічний закон виявляє загальні, об'єктивні меоохідні, сталі прігчинно-наслідкові зв'язки між економічним!! ітегоріями, явищами і процесами. Як і закони природи .,ло.іО?/>тші закони мають об'єктивний характер. Але вони пнчикакгть. '.'збувають розвитку і діють лише в процесі економічної .г.чльності людей, тобто мають історичний характер.
Розрізняють економічні закони всезагальні, загальні та 10
специфічні, які діють разом і створюють цілісну систему економічних законів. Зсезагальі-г економічні закони діють при всіх економічних системах (закон економії часу, підвищення потреб); •Іаіальні закони —- лише рри декількох економічних системах І закони товарного виробництва). Специфі-іні закони є характерними для певної економічної системи та окремої її сфери (закони додаткової вартості, монопольного прибутку).
Поняття, які відображають в узагальненому вигляді умови або сторони економічного життя суспільства, називають економічним» категоріями (товар, гроші, вартість, прибуток, заробітна плата, витрати).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47