чрост-: ло ОО-- '•-••• гк.ІГ!н . .. .. . ..,,..,.,„ _,.,
Ор.. ІДе означай то пезн.І кількість пр;,'п:?ніп.'н {<'"0: -• ОП,; не зможе знайти роботу, її втратять навій, ті працівник-!1 (ОрІ, - ОрІ> які раніше о\ди ''айняїимн. Отже, підвищення заробітної плати породжує безробіття.
Ріаень іарсбітної плати, менший за рівноважний, наприклад ОР:. перестає стимулювати пропозицію праці. Лона скорочується ло ОР> в той час як попит на більш дешеву працю, навпаки, зростає до Ор4. Виникає певний дефіцит праиі (Ор4 - Ср-,).
Проблеми безробіття і дефіциту трудових ресурсів розв'язуються за допомогою механізму ринкового саморегулювання, В умовах, коли пропозиція праці перевищує попит, загострюється конкуренція між безробітними. У роботодавців є вибір працівників, і вони можуть найняти їх по значно нижчих ставках заробітної плати. Зниження ціни праці буде відбуватися, поки витрати роботодавців на заробітну плату не стануть настільки низькими, що вигідним виявиться найняти всіх працівників, які запропонували свої трудові послуги. Ринок праці тоді повертається до рівноваги.
У разі, коли попит на працю перевищує її пропозицію, посилюється конкуренція між роботодавцями. Працівники тоді пропонують свої трудові послуги тільки в обмін на більш високі ставки заробітної плати. Ефект конкуренції виявляється, поки витрати роботодавців на заробітну плату не досягнуть свого максимального рівня і не почнуть приносити збитки. На ринку праці тоді не залишиться жодного роботодавця, який був би згоден платити працівникам заробітну плату вищу за ринкову. Знову встановлюється рівновага.
У класичній моделі конкурентного ринку праці, як бачимо, неможливі ні вимушене безробіття, ні тривалий дефіцит праці.
Мікроекономічна теорія ринку праці відповідає також на запитання про те, скільки працівників найняти фірмі.
Припустимо, що праця — єдиний змінний фактор виробництва. Тоді найом одного додаткового працівника, по-перше, потребує додаткових, або граничних, витрат, пов'язаних з найманням цього працівника за ринковою ціною праці (МРСІ.); по-друге, дає приріст продукту фірми, а саме граничного продукту праці (МРІ). а після його реалізації за ринковою ціною — граничного продукту праці в грошовій формі (МКРц).
Прагнучи максимізації прибутку, підприємець порівнює 118
феїчімш.і: !Іро,д>кг :;:;;,!•; ;< [ро:;н:м;н ф.>р\': (МКЇ1:! : Іраничні в-пра-н:. пов'язані ^ наиманням додаткі'ноіо працівника іМКСІ). Зрозуміло, іье він наимас працівників, поки МКГ'. > МГСІ (рис. '8,1.
Р. Р,
Ро І
І
МРСІ.
О..
Рис. ! 8
При цьому мікроекоі-юмічний аналіз передбачає убування граничного продукту прані (а натуральній і грошевій формах) при незмінному стані техніки і технології в міру зростання кількості найманих працівників (крива МКРь). Граничні :к витрати, необхідні для залучення до виробництва працівників, визначаються ринковою ціною праці і залишаються на цьому рівні (тому крива МРС: паралельна горизонтальній осі). Вони можуть зрости лише в разі необхідності оплати роботи в понаднормовий час,
Таким чином, якщо спочатку граничний продукт праці в грошовій формі перевищував граничні витрати на оплату праці (інакше виробництво було б з самого початку збитковим і не мало б сенсу), то при зростанні зайнятості завжди настає момент рівноваги, коли МКР1 = МґСІ (точка пересічення кривих МЯРЬ і МРС1). Тоді загальний прибуток фірми перестає зростати: він досяг своєї максимально можливої величини. Подальше розширення виробництва вже не є раціональним. Отже, кількість працівників, необхідних при існуючій технології, даній ринковій ціні на продукт фірми і даній заробітній платі, визначена. Необхідно, щоб МКРІ_ = МРСІ.. тобто щоб вартість граничного продукту праці дорівнювала зароб'гній платі працівника. Це Оре працівників при заробітній
Ми розглянули ''класичний" ринок праці з досконалою конкуренцією. В лійсності ж його механізм набагато складніший, а
119
конкуренція є недосконалою, її основним;! виявами вважап'ися таке.
1. Монопсонія. тобто ринкова структура, представлена тільки одним роботодавцем. Така ситуація .найчастіше виникає у відокремленій місцевості, невеличкому місті або є елі. де одна велика фірма (завод, шахта, КСП. велике фермерське господарство тощо) або об'єднання підприємців забезпечують роботою більшість місцевого населення, зайнятого даним конкретним видом пращ. При цьому вид праці повинен бути відносно немобільним, тобто альтернативне використання праці можливо лише при набутті нової професії чи кваліфікації.
Отже, підприємець-монополіст фактичне панує на ринку праці. Він наймає таку кількість працівників і з такою заробітною платою, які забезпечують йому мгіксимізацію прибутку. Загальний же ефект монопсонії полягає в тому, що і рівень зайнятості, і рівень заробітної плати в цілому виявляються нижчими, ніж в умовах досконалої конкуренції.
2. Монополістичні дії профспілок. Об'єднуючи найманих працівників у боротьбі за підвищення заробітної плати і кращі умови праці, профспілки вдаються до різної тактики. Частіше застосовують тиск на підприємців з метою змусити їх наймати тільки членів профспілок при повному контролі з боку останніх за пропозицією праці. При цьому проводиться політика скорочення членства в профспілках: обмежується приймання нових членів, істотно підвищуються вступні членські внески, продовжується строк професійного навчання. Одночасно профспілки активно підтримують законодавство, яке обмежує іміграцію, використання праці дітей і пенсіонерів, сприяє скороченню робочого тижня. В результаті пропозиція праці зменшується, а зайняті у виробництві члени профспілки одержують вищу заробітну плату.
У деяких випадках профспілки намагаються змусити підприємця платити вищу заробітну плату, припускаючи можливість часткового безробіття членів профспілок.
Реалізація ж тактики "фезербединг" вимагає від підприємців збільшення кількості зайнятих на певних роботах або принаймні збереження наявної робочої сили незалежно від потреб виробництва. Зайнятим працівникам тоді рекомендується обмежити або навіть скоротити продуктивність праці. В результаті попит на працю збільшується, а вона оплачується за вищими ставками
Враховуючи подібні дії профспілок, багато хто з '., зарубіжних, насамперед американських, економістів прирівнюють великі профспілки до монополістичних фірм і пропонують поширю-
вати на них дію ані имонопоіьної о законодавства.
3. /)І:Іа»н'ри.'ІІ>ни ((Інисторонпя} монополія. Сутність її в тому, що суб'єктами деяких ринків праці виступають тільки один покупець І тільки один продавець. Тоді фірми — покупці праці дозволяють собі діяти як монопсоністи. а профспілки, захищаючі інтереси працівників.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47
Ор.. ІДе означай то пезн.І кількість пр;,'п:?ніп.'н {<'"0: -• ОП,; не зможе знайти роботу, її втратять навій, ті працівник-!1 (ОрІ, - ОрІ> які раніше о\ди ''айняїимн. Отже, підвищення заробітної плати породжує безробіття.
Ріаень іарсбітної плати, менший за рівноважний, наприклад ОР:. перестає стимулювати пропозицію праці. Лона скорочується ло ОР> в той час як попит на більш дешеву працю, навпаки, зростає до Ор4. Виникає певний дефіцит праиі (Ор4 - Ср-,).
Проблеми безробіття і дефіциту трудових ресурсів розв'язуються за допомогою механізму ринкового саморегулювання, В умовах, коли пропозиція праці перевищує попит, загострюється конкуренція між безробітними. У роботодавців є вибір працівників, і вони можуть найняти їх по значно нижчих ставках заробітної плати. Зниження ціни праці буде відбуватися, поки витрати роботодавців на заробітну плату не стануть настільки низькими, що вигідним виявиться найняти всіх працівників, які запропонували свої трудові послуги. Ринок праці тоді повертається до рівноваги.
У разі, коли попит на працю перевищує її пропозицію, посилюється конкуренція між роботодавцями. Працівники тоді пропонують свої трудові послуги тільки в обмін на більш високі ставки заробітної плати. Ефект конкуренції виявляється, поки витрати роботодавців на заробітну плату не досягнуть свого максимального рівня і не почнуть приносити збитки. На ринку праці тоді не залишиться жодного роботодавця, який був би згоден платити працівникам заробітну плату вищу за ринкову. Знову встановлюється рівновага.
У класичній моделі конкурентного ринку праці, як бачимо, неможливі ні вимушене безробіття, ні тривалий дефіцит праці.
Мікроекономічна теорія ринку праці відповідає також на запитання про те, скільки працівників найняти фірмі.
Припустимо, що праця — єдиний змінний фактор виробництва. Тоді найом одного додаткового працівника, по-перше, потребує додаткових, або граничних, витрат, пов'язаних з найманням цього працівника за ринковою ціною праці (МРСІ.); по-друге, дає приріст продукту фірми, а саме граничного продукту праці (МРІ). а після його реалізації за ринковою ціною — граничного продукту праці в грошовій формі (МКРц).
Прагнучи максимізації прибутку, підприємець порівнює 118
феїчімш.і: !Іро,д>кг :;:;;,!•; ;< [ро:;н:м;н ф.>р\': (МКЇ1:! : Іраничні в-пра-н:. пов'язані ^ наиманням додаткі'ноіо працівника іМКСІ). Зрозуміло, іье він наимас працівників, поки МКГ'. > МГСІ (рис. '8,1.
Р. Р,
Ро І
І
МРСІ.
О..
Рис. ! 8
При цьому мікроекоі-юмічний аналіз передбачає убування граничного продукту прані (а натуральній і грошевій формах) при незмінному стані техніки і технології в міру зростання кількості найманих працівників (крива МКРь). Граничні :к витрати, необхідні для залучення до виробництва працівників, визначаються ринковою ціною праці і залишаються на цьому рівні (тому крива МРС: паралельна горизонтальній осі). Вони можуть зрости лише в разі необхідності оплати роботи в понаднормовий час,
Таким чином, якщо спочатку граничний продукт праці в грошовій формі перевищував граничні витрати на оплату праці (інакше виробництво було б з самого початку збитковим і не мало б сенсу), то при зростанні зайнятості завжди настає момент рівноваги, коли МКР1 = МґСІ (точка пересічення кривих МЯРЬ і МРС1). Тоді загальний прибуток фірми перестає зростати: він досяг своєї максимально можливої величини. Подальше розширення виробництва вже не є раціональним. Отже, кількість працівників, необхідних при існуючій технології, даній ринковій ціні на продукт фірми і даній заробітній платі, визначена. Необхідно, щоб МКРІ_ = МРСІ.. тобто щоб вартість граничного продукту праці дорівнювала зароб'гній платі працівника. Це Оре працівників при заробітній
Ми розглянули ''класичний" ринок праці з досконалою конкуренцією. В лійсності ж його механізм набагато складніший, а
119
конкуренція є недосконалою, її основним;! виявами вважап'ися таке.
1. Монопсонія. тобто ринкова структура, представлена тільки одним роботодавцем. Така ситуація .найчастіше виникає у відокремленій місцевості, невеличкому місті або є елі. де одна велика фірма (завод, шахта, КСП. велике фермерське господарство тощо) або об'єднання підприємців забезпечують роботою більшість місцевого населення, зайнятого даним конкретним видом пращ. При цьому вид праці повинен бути відносно немобільним, тобто альтернативне використання праці можливо лише при набутті нової професії чи кваліфікації.
Отже, підприємець-монополіст фактичне панує на ринку праці. Він наймає таку кількість працівників і з такою заробітною платою, які забезпечують йому мгіксимізацію прибутку. Загальний же ефект монопсонії полягає в тому, що і рівень зайнятості, і рівень заробітної плати в цілому виявляються нижчими, ніж в умовах досконалої конкуренції.
2. Монополістичні дії профспілок. Об'єднуючи найманих працівників у боротьбі за підвищення заробітної плати і кращі умови праці, профспілки вдаються до різної тактики. Частіше застосовують тиск на підприємців з метою змусити їх наймати тільки членів профспілок при повному контролі з боку останніх за пропозицією праці. При цьому проводиться політика скорочення членства в профспілках: обмежується приймання нових членів, істотно підвищуються вступні членські внески, продовжується строк професійного навчання. Одночасно профспілки активно підтримують законодавство, яке обмежує іміграцію, використання праці дітей і пенсіонерів, сприяє скороченню робочого тижня. В результаті пропозиція праці зменшується, а зайняті у виробництві члени профспілки одержують вищу заробітну плату.
У деяких випадках профспілки намагаються змусити підприємця платити вищу заробітну плату, припускаючи можливість часткового безробіття членів профспілок.
Реалізація ж тактики "фезербединг" вимагає від підприємців збільшення кількості зайнятих на певних роботах або принаймні збереження наявної робочої сили незалежно від потреб виробництва. Зайнятим працівникам тоді рекомендується обмежити або навіть скоротити продуктивність праці. В результаті попит на працю збільшується, а вона оплачується за вищими ставками
Враховуючи подібні дії профспілок, багато хто з '., зарубіжних, насамперед американських, економістів прирівнюють великі профспілки до монополістичних фірм і пропонують поширю-
вати на них дію ані имонопоіьної о законодавства.
3. /)І:Іа»н'ри.'ІІ>ни ((Інисторонпя} монополія. Сутність її в тому, що суб'єктами деяких ринків праці виступають тільки один покупець І тільки один продавець. Тоді фірми — покупці праці дозволяють собі діяти як монопсоністи. а профспілки, захищаючі інтереси працівників.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47