Економічні категорії більш мінливі, ніж економічні закони, тобто з розвитком виробничих відносин, продуктивних сил має місце процес трансформації кожної категорії та всього категоріального апарату економічної теорії.
§ 3. Функції економічної теорії. Економічна теорія, економічна політика і право
Економічній теорії належить особливе місце в системі економічних наук, вона є теоретичною основою галузевих наук (економіка транспорту, промисловості, сільського господарства та ін.), функціональних наук (економіка фінансів, статистика, економіка праці тощо), а також наук, що знаходяться на стику різних галузей знань (економічна географія, менеджмент, демографія, маркетинг та ін.).
Економічна теорія як наука виконує низку функцій — пізнавальну, практичну і методологічну, а як навчальна диєциплі-на — ще й виховну функцію.
Пізнавальна функція економічної теорії полягає в тому, що вона вивчає і пояснює суттєві риси, закономірності й зв'язки господарського життя. Економічна теорія відкриває нові економічні процеси і явища, розвиває свій категоріальний апарат, систематизує економічні знання та узагальнює конкретні факти розвитку економіки.
Крім того, вона опрацьовує науково обгрунтовані рекомендації для ефективної практичної діяльності всіх суб'єктів сфери економіки, тобто виконує практичну функцію.
Методологічна функція економічної теорії полягає в тому, що вона є базою, фундаментальною основою системи конкретних економічних наук.
Реалізація виховної функі/ії економічної теорії грунтується 11 .
на необхідності формування у кожної людини економічного мислення та економічної поведінки. При вивченні економічної теорії, людина поліпшує свої досягнення в професійній діяльності, більш свідомо реагує на всі вияви господарського життя, стає активним суб'єктом перетворень в економіці суспільства.
Економічна теорія, виконуючи свої функції, відповідає на запитання про те, що і чому відбувається в економіці, і здійснює важливий вплив на економічну політику держави та розвиток права. Економічна теорія вивчає економічні явища і процеси, виявляє закономірності та тенденції розвитку економіки, дає рекомендації державі (уряду) про шляхи її вдосконалення. Держава розробляє програми економічних заходів, які мають забезпечити досягнення певних цілей та завдань: стабілізацію та економічне зростання, повну та ефективну зайнятість, соціальний захист населення, розвиток і вдосконалення ринкових відносин.
Економічна політика — це система економічних заходів держави, які повинні розроблятися на основі врахування досягнень світової економічної науки, наявних ресурсів та специфічних умов економічного розвитку, кон'юнктури ринку. Вона має сприяти економічному розвитку країни, підтримувати соціальну справедливість в суспільстві, запобігати всім виявам тіньової економіки, кризовим явищам.
Економічна політика держави — це взаємозв'язана сукупність довгострокових і поточних економічних цілей, які спрямовані на формування таких її складових частин: соціальна, структурна, інвестиційна, приватизаційна, аграрна, науково-технічна, цінова, зовнішньоекономічна та ін. Вона вирішує питання про те, що треба робити, щоб досягти певних економічних цілей.
Економічна політика виступає сполучною ланкою між економічною теорією і правом, забезпечує їх зв'язок. Право, юридичні закони взаємодіють з економікою як об'єктом вивчення економічної теорії через формування економічної політики держави, що має будуватися на основі принципу верховенства права та інтересів народу, створювати програми стабілізації та економічного зростання.
Право встановлює загальні правила поведінки, захитає всіх суб'єктів ринкових відносин, регламентує їх дії за допомогою державного законодавства, яке містить пра-сь! норми, що захищають інтереси певних груп населення і самої держави. Характер правових норм визначається державною попігикою, яка здатна швидше реагувати на зміни в економші.
Законодавство закріплює економіко-ппа«огІиїдає їм силу й авторитет закону, створює механізм для реалізації економічної політики держави. Щоб законодавство не обмежувало розвиток ринкових відносин, воно має бути ефективним та стабільним, тобто діяти протягом тривалого часу.
Право — це сукупність загальнообов'язкових правил поведінки (норм), що санкціонуються та охороняються державою. Сьогодні воно виступає активним чинником реформування економіки України. '••
Глава 2. ЕТАПИ ВИНИКНЕННЯ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ЯК НАУКИ
§ 1. Зародження економічних ідей та їх основні представники
Економічна теорія як наука пройшла довгий шлях розвитку. Економічна думка зародилася в далекій давнині. Спочатку економічні погляди не виділялись у спеціальну галузь знань, вони були складовою частиною єдиної неподільної науки. Разом з розвитком людського суспільства, матеріального виробництва поступово набувалися досвід і вміння виготовлення різних видів продукції. Ці знання зберігалися та передавалися від покоління до покоління у вигляді навичок, звичаїв, заповідей та правил поведінки.
Економічні ідеї знайшли відображення в єгипетських папірусах, у збірниках законів вавилонського царя Хаммурапі, староіндійських ведах. У Китаї найбільше поширення одержало конфуціанство, економічні погляди якого виклав Мен-дзи (372 — 329 до н.е.), який захищав селянське землеволодіння.
Мислителі Стародавньої Греції та Стародавнього Риму намагалися визначити принципи і методи організації управління господарством рабовласників. Вчення про його організацію називалось економією, а вчення про управління державою — політикою. Так, Ксенофонт (430 — 355 до н.е.) у своїй праці "Економікос" визначає економію як науку про збагачення господарства. Він високо оцінює гроші як концентроване багатство і засіб обігу.
Філософ Платон (427 — 347 до н.е.) у своїх творах висунув концепцію про ідеальну державу, в якій існує єдність інтересів усіх станів.
Вершиною економічної думки Стародавньої Греції були
твори Аристотеля (384 _ 322 до н.е.). Своє економ.чне вчення він розвивав виходячи з п^думовн що раоство є прпро.ттм явищем І завжди має бути основою суспільного вирооництва
Оскільки в Стародавній Греції існувало товарне виробництво, Аристотель досліджував товарно-грошові відносини і зробив це досконаліше, ніж інші античні мислителі. Він розрізняв простий товарообіг та обіг грошей, рух грошей як засобу обігу та їх рух як грошового капіталу. Вперше у світовій літературі він вказав на відмінності між споживною вартістю та вартістю товару. За грошима Аристотель визнає лише дві функції — міри вартості та засобу обігу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47
§ 3. Функції економічної теорії. Економічна теорія, економічна політика і право
Економічній теорії належить особливе місце в системі економічних наук, вона є теоретичною основою галузевих наук (економіка транспорту, промисловості, сільського господарства та ін.), функціональних наук (економіка фінансів, статистика, економіка праці тощо), а також наук, що знаходяться на стику різних галузей знань (економічна географія, менеджмент, демографія, маркетинг та ін.).
Економічна теорія як наука виконує низку функцій — пізнавальну, практичну і методологічну, а як навчальна диєциплі-на — ще й виховну функцію.
Пізнавальна функція економічної теорії полягає в тому, що вона вивчає і пояснює суттєві риси, закономірності й зв'язки господарського життя. Економічна теорія відкриває нові економічні процеси і явища, розвиває свій категоріальний апарат, систематизує економічні знання та узагальнює конкретні факти розвитку економіки.
Крім того, вона опрацьовує науково обгрунтовані рекомендації для ефективної практичної діяльності всіх суб'єктів сфери економіки, тобто виконує практичну функцію.
Методологічна функція економічної теорії полягає в тому, що вона є базою, фундаментальною основою системи конкретних економічних наук.
Реалізація виховної функі/ії економічної теорії грунтується 11 .
на необхідності формування у кожної людини економічного мислення та економічної поведінки. При вивченні економічної теорії, людина поліпшує свої досягнення в професійній діяльності, більш свідомо реагує на всі вияви господарського життя, стає активним суб'єктом перетворень в економіці суспільства.
Економічна теорія, виконуючи свої функції, відповідає на запитання про те, що і чому відбувається в економіці, і здійснює важливий вплив на економічну політику держави та розвиток права. Економічна теорія вивчає економічні явища і процеси, виявляє закономірності та тенденції розвитку економіки, дає рекомендації державі (уряду) про шляхи її вдосконалення. Держава розробляє програми економічних заходів, які мають забезпечити досягнення певних цілей та завдань: стабілізацію та економічне зростання, повну та ефективну зайнятість, соціальний захист населення, розвиток і вдосконалення ринкових відносин.
Економічна політика — це система економічних заходів держави, які повинні розроблятися на основі врахування досягнень світової економічної науки, наявних ресурсів та специфічних умов економічного розвитку, кон'юнктури ринку. Вона має сприяти економічному розвитку країни, підтримувати соціальну справедливість в суспільстві, запобігати всім виявам тіньової економіки, кризовим явищам.
Економічна політика держави — це взаємозв'язана сукупність довгострокових і поточних економічних цілей, які спрямовані на формування таких її складових частин: соціальна, структурна, інвестиційна, приватизаційна, аграрна, науково-технічна, цінова, зовнішньоекономічна та ін. Вона вирішує питання про те, що треба робити, щоб досягти певних економічних цілей.
Економічна політика виступає сполучною ланкою між економічною теорією і правом, забезпечує їх зв'язок. Право, юридичні закони взаємодіють з економікою як об'єктом вивчення економічної теорії через формування економічної політики держави, що має будуватися на основі принципу верховенства права та інтересів народу, створювати програми стабілізації та економічного зростання.
Право встановлює загальні правила поведінки, захитає всіх суб'єктів ринкових відносин, регламентує їх дії за допомогою державного законодавства, яке містить пра-сь! норми, що захищають інтереси певних груп населення і самої держави. Характер правових норм визначається державною попігикою, яка здатна швидше реагувати на зміни в економші.
Законодавство закріплює економіко-ппа«огІиїдає їм силу й авторитет закону, створює механізм для реалізації економічної політики держави. Щоб законодавство не обмежувало розвиток ринкових відносин, воно має бути ефективним та стабільним, тобто діяти протягом тривалого часу.
Право — це сукупність загальнообов'язкових правил поведінки (норм), що санкціонуються та охороняються державою. Сьогодні воно виступає активним чинником реформування економіки України. '••
Глава 2. ЕТАПИ ВИНИКНЕННЯ, СТАНОВЛЕННЯ ТА РОЗВИТКУ ЕКОНОМІЧНОЇ ТЕОРІЇ ЯК НАУКИ
§ 1. Зародження економічних ідей та їх основні представники
Економічна теорія як наука пройшла довгий шлях розвитку. Економічна думка зародилася в далекій давнині. Спочатку економічні погляди не виділялись у спеціальну галузь знань, вони були складовою частиною єдиної неподільної науки. Разом з розвитком людського суспільства, матеріального виробництва поступово набувалися досвід і вміння виготовлення різних видів продукції. Ці знання зберігалися та передавалися від покоління до покоління у вигляді навичок, звичаїв, заповідей та правил поведінки.
Економічні ідеї знайшли відображення в єгипетських папірусах, у збірниках законів вавилонського царя Хаммурапі, староіндійських ведах. У Китаї найбільше поширення одержало конфуціанство, економічні погляди якого виклав Мен-дзи (372 — 329 до н.е.), який захищав селянське землеволодіння.
Мислителі Стародавньої Греції та Стародавнього Риму намагалися визначити принципи і методи організації управління господарством рабовласників. Вчення про його організацію називалось економією, а вчення про управління державою — політикою. Так, Ксенофонт (430 — 355 до н.е.) у своїй праці "Економікос" визначає економію як науку про збагачення господарства. Він високо оцінює гроші як концентроване багатство і засіб обігу.
Філософ Платон (427 — 347 до н.е.) у своїх творах висунув концепцію про ідеальну державу, в якій існує єдність інтересів усіх станів.
Вершиною економічної думки Стародавньої Греції були
твори Аристотеля (384 _ 322 до н.е.). Своє економ.чне вчення він розвивав виходячи з п^думовн що раоство є прпро.ттм явищем І завжди має бути основою суспільного вирооництва
Оскільки в Стародавній Греції існувало товарне виробництво, Аристотель досліджував товарно-грошові відносини і зробив це досконаліше, ніж інші античні мислителі. Він розрізняв простий товарообіг та обіг грошей, рух грошей як засобу обігу та їх рух як грошового капіталу. Вперше у світовій літературі він вказав на відмінності між споживною вартістю та вартістю товару. За грошима Аристотель визнає лише дві функції — міри вартості та засобу обігу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47