Історично виробництво мало довгий шлях розвитку: від виготовлення простих речей до створення складних технічних систем. Матеріальних благ у природі в готовому вигляді практично не існує, тому люди, входячи в певні відносини з природою, повинні були перетворювати її складові елементи, щоб отриманий результат задовольнив ту чи іншу їхню потребу. Роблять це люди не індивідуально, а спільно. Тому виробництво завжди має певну суспільну форму.
Виробничий процес відображає, по-перше, взаємозв'язок людини і природи, по-друге, взаємодію людей в процесі їх господарської діяльності.
Вихідним пунктом виробничого процесу, умовою існування та розвитку суспільства є праця.
Якщо люди створюють будь-які речі, енергію, інформацію або перетворюють їх якості з використанням своєї праці, має місце виробництво. У прямому розумінні процес праці означає цілеспрямовану діяльність людини, в результаті якої вона видозмінює і пристосовує навколишнє середовище для задоволення своїх потреб. Процес праці, спрямований на створення матеріальних і духовних благ, включає в себе засоби і предмети праці, які є елементами засобів виробництва.
Предмети праці — це те, на що спрямована діяльність людини. Вони можуть бути створені як самою природою, так і людиною. Загальними предметами праці є земля, її надра, природне середовище. Науково-технічний прогрес дає змогу створювати якісно нові предмети праці, що значно компенсує природні запаси, які не є невичерпними.
Засоби праці — це знаряддя праці, до яких належать різні 23
механізми, двигуни, верстати, исреланальні Іфисл; праці перебувають у стані постійного розвитку, виділити три значних етапи:
— доіндустріальний. коли основним було сільськогосподарське виробництво з широким використанням ручної праці виробників та ремісницьких знарядь праці;
— індустріальний, коли переважало велике механізоване промислове виробництво на основі великої машинної техніки;
— постіндустріальний, коли переважає розвиток сфери послуг, науки, освіти, інформатики на основі електронізації й інформатизації суспільства.
Марксистська політична економія характеризує суспільне виробництво двома основними ознаками:
— це процес впливу людини на речовину природи з метою створення матеріальних благ;
— це діяльність людей, яка спрямована на задоволення їх потреб.
Сучасні економічні концепції не відмовляються від розгляду категорії "суспільне виробництво" залежно від розуміння його як процесу створення економічних благ й надання різних послуг споживачеві. Причому виробництво має місце й при споживанні виробничих ресурсів (економічних благ і послуг).
Задоволення потреб є головною метою будь-якого типу виробництва. Потреби людини визначають напрямок розвитку виробництва і реалізуються в спеціально опрацьованих суспільством програмах. Суспільство має постійно .дарегувати систему пріоритетів при досягненні визначених цілей.
Взаємозв'язок економічних потреб з виробництвом відображає динаміку цілей і знарядь. Виробництво визначає загальні об'єктивні умови, за яких виникають і розвиваються потреби людини, а потреби відповідно орієнтують виробничу діяльність.
Виробничий процес незалежно від соціально-економічної системи є споживанням виробничих, економічних ресурсів, які інакше називають факторами (чинниками) виробництва.
§ 2. Основні фактори суспільного виробництва
Економічна сутність виробництва полягає у використанні факторів для створення з їх допомогою економічних благ. Фактори — це рушійна сила виробництва, основна умова його здійснення, складова частина виробничого потенціалу.
24
Слід відзначити, що ресурси виробництва — більш широке поняття, ніж його фактори (чинники). Ресурси — природні, трудові, соціальні — можуть бути залучені до виробничого процесу. Факторії виробництва — це економічна категорія, що означає вже реально залучені у виробництво ресурси. Якщо ресурси не використані у виробничому процесі або в процесі їх використання не отримано очікуваного результату, такі ресурси не є факторами.
Теорія факторів виробництва виникла ще в першій половині XIX ст. В економічній теорії існують різні підходи до класифікації факторів виробництва.
Франсуа Кене вважав найважливішим фактором виробництва землю і характеризував її як "матір усього багатства", а труд називав "батьком багатства". Ж.-Б. Сей факторами виробництва вважав працю, капітал і землю.
У XX ст. Дж. Кларк до числа факторів виробництва запропонував віднести підприємницькі здібності, тобто особливі організаційні та управлінські здібності людей, які дозволяють їм найкраще вирішувати питання щодо використання обмежених ресурсів як факторів виробництва.
Виробництво завжди передбачає взаємодію його основних факторів як найважливіших елементів або об'єктів, які впливають на можливості й результативність виробництва. Таких факторів, що використовуються у виробничому процесі для створення різних благ, велика кількість. Причому для виготовлення кожної одиниці продукту існує свій набір факторів.
Марксистська .політекономія розрізняє фактори виробництва і джерела вартості. Єдиним джерелом вартості вважається праця, а засоби виробництва — це джерела споживної вартості. Робочу силу при цьому вважають особистим фактором, який також бере участь у створенні споживної вартості. Речові фактори виробництва ще називають природними, об'єктивними, а робочу силу — суб'єктивним фактором.
Носієм робочої сили є людина — працівник, основна функція якого — використання своєї робочої сили у виробничому процесі як діяльності. Функція засобів виробництва (речовий фактор) полягає в тому, щоб бути провідником продуктивної праці робітника. Обидва типи факторів виробництва (засоби виробництва, робоча сила) мають єдине призначення: вони є складовими частинами продуктивних сил.
Існує тісний зв'язок між людиною і процесом виробництва. Процес виробництва — це продукт розвитку самої людини, її здібностей. Виробництво без орієнтації на людину втрачає будь-
25
який смисл. Засоби виробництва та економічні блага споживання повинні розглядатися тільки як інструменти реалізації людини, відтворення умов її існування.
Людина впливає на економічний процес і сама постійно змінюється. При цьому не тільки розвиваються її здібності до праці, а й розширюється спектр суспільних зв'язків і відносин. Змінюється місце і роль людини як у процесі праці, так і в суспільному виробництві в цілому.
В епоху науково-технічних відкриттів розвиток економічного життя досягає якісно нового етапу. Зміни, що відбуваються у змісті праці і структурі робочої сили — закономірний процес суспільного розвитку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47
Виробничий процес відображає, по-перше, взаємозв'язок людини і природи, по-друге, взаємодію людей в процесі їх господарської діяльності.
Вихідним пунктом виробничого процесу, умовою існування та розвитку суспільства є праця.
Якщо люди створюють будь-які речі, енергію, інформацію або перетворюють їх якості з використанням своєї праці, має місце виробництво. У прямому розумінні процес праці означає цілеспрямовану діяльність людини, в результаті якої вона видозмінює і пристосовує навколишнє середовище для задоволення своїх потреб. Процес праці, спрямований на створення матеріальних і духовних благ, включає в себе засоби і предмети праці, які є елементами засобів виробництва.
Предмети праці — це те, на що спрямована діяльність людини. Вони можуть бути створені як самою природою, так і людиною. Загальними предметами праці є земля, її надра, природне середовище. Науково-технічний прогрес дає змогу створювати якісно нові предмети праці, що значно компенсує природні запаси, які не є невичерпними.
Засоби праці — це знаряддя праці, до яких належать різні 23
механізми, двигуни, верстати, исреланальні Іфисл; праці перебувають у стані постійного розвитку, виділити три значних етапи:
— доіндустріальний. коли основним було сільськогосподарське виробництво з широким використанням ручної праці виробників та ремісницьких знарядь праці;
— індустріальний, коли переважало велике механізоване промислове виробництво на основі великої машинної техніки;
— постіндустріальний, коли переважає розвиток сфери послуг, науки, освіти, інформатики на основі електронізації й інформатизації суспільства.
Марксистська політична економія характеризує суспільне виробництво двома основними ознаками:
— це процес впливу людини на речовину природи з метою створення матеріальних благ;
— це діяльність людей, яка спрямована на задоволення їх потреб.
Сучасні економічні концепції не відмовляються від розгляду категорії "суспільне виробництво" залежно від розуміння його як процесу створення економічних благ й надання різних послуг споживачеві. Причому виробництво має місце й при споживанні виробничих ресурсів (економічних благ і послуг).
Задоволення потреб є головною метою будь-якого типу виробництва. Потреби людини визначають напрямок розвитку виробництва і реалізуються в спеціально опрацьованих суспільством програмах. Суспільство має постійно .дарегувати систему пріоритетів при досягненні визначених цілей.
Взаємозв'язок економічних потреб з виробництвом відображає динаміку цілей і знарядь. Виробництво визначає загальні об'єктивні умови, за яких виникають і розвиваються потреби людини, а потреби відповідно орієнтують виробничу діяльність.
Виробничий процес незалежно від соціально-економічної системи є споживанням виробничих, економічних ресурсів, які інакше називають факторами (чинниками) виробництва.
§ 2. Основні фактори суспільного виробництва
Економічна сутність виробництва полягає у використанні факторів для створення з їх допомогою економічних благ. Фактори — це рушійна сила виробництва, основна умова його здійснення, складова частина виробничого потенціалу.
24
Слід відзначити, що ресурси виробництва — більш широке поняття, ніж його фактори (чинники). Ресурси — природні, трудові, соціальні — можуть бути залучені до виробничого процесу. Факторії виробництва — це економічна категорія, що означає вже реально залучені у виробництво ресурси. Якщо ресурси не використані у виробничому процесі або в процесі їх використання не отримано очікуваного результату, такі ресурси не є факторами.
Теорія факторів виробництва виникла ще в першій половині XIX ст. В економічній теорії існують різні підходи до класифікації факторів виробництва.
Франсуа Кене вважав найважливішим фактором виробництва землю і характеризував її як "матір усього багатства", а труд називав "батьком багатства". Ж.-Б. Сей факторами виробництва вважав працю, капітал і землю.
У XX ст. Дж. Кларк до числа факторів виробництва запропонував віднести підприємницькі здібності, тобто особливі організаційні та управлінські здібності людей, які дозволяють їм найкраще вирішувати питання щодо використання обмежених ресурсів як факторів виробництва.
Виробництво завжди передбачає взаємодію його основних факторів як найважливіших елементів або об'єктів, які впливають на можливості й результативність виробництва. Таких факторів, що використовуються у виробничому процесі для створення різних благ, велика кількість. Причому для виготовлення кожної одиниці продукту існує свій набір факторів.
Марксистська .політекономія розрізняє фактори виробництва і джерела вартості. Єдиним джерелом вартості вважається праця, а засоби виробництва — це джерела споживної вартості. Робочу силу при цьому вважають особистим фактором, який також бере участь у створенні споживної вартості. Речові фактори виробництва ще називають природними, об'єктивними, а робочу силу — суб'єктивним фактором.
Носієм робочої сили є людина — працівник, основна функція якого — використання своєї робочої сили у виробничому процесі як діяльності. Функція засобів виробництва (речовий фактор) полягає в тому, щоб бути провідником продуктивної праці робітника. Обидва типи факторів виробництва (засоби виробництва, робоча сила) мають єдине призначення: вони є складовими частинами продуктивних сил.
Існує тісний зв'язок між людиною і процесом виробництва. Процес виробництва — це продукт розвитку самої людини, її здібностей. Виробництво без орієнтації на людину втрачає будь-
25
який смисл. Засоби виробництва та економічні блага споживання повинні розглядатися тільки як інструменти реалізації людини, відтворення умов її існування.
Людина впливає на економічний процес і сама постійно змінюється. При цьому не тільки розвиваються її здібності до праці, а й розширюється спектр суспільних зв'язків і відносин. Змінюється місце і роль людини як у процесі праці, так і в суспільному виробництві в цілому.
В епоху науково-технічних відкриттів розвиток економічного життя досягає якісно нового етапу. Зміни, що відбуваються у змісті праці і структурі робочої сили — закономірний процес суспільного розвитку.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47