на п'ятому — вибираєш* метод ціноутворення і, нарешті, на шостому етапі встановлюєтьс кінцева ціна, на яку впливають психологічні (сприйняття, настрі бажання споживача), політичні, законодавчі фактори.
Глава 12. РИНОК ПРАЦІ. ЗАРОБІТНА ПЛАТА
§ і. Ринок праці. Попит на працю, Пропозиція праці. Економічна природа заробітної плати
Становлення ринку праці почалось у доіндустріальном суспільстві. Його виникненню передували два історичні процес* звільнення трудящих від різних форм особистої залежності відокремлення виробників від засобів виробництва (капіталу) Позбавлені можливості самостійно організовувати виробництво! продавати товари і забезпечувати себе засобами існування"! працівники змушені були найматися на підприємство роботодаві (власника капіталу).
Сукупність економічних відносин, форм і методи погодження і регулювання інтересів безпосередніх виробників роботодавців, пов'язаних з організацією, використанням і оплатон найманої праці, створюють ринок праці.
Основними економічними важелями його механізму попит, пропозиція і ціна (заробітна плата).
Індивідуальний попит на .праціо, тобто попит окремог роботодавця (фірми ), визначають: попит на продукцію фірми, виробництва (особливості технології, розміри і ефективнс капіталу, методи організації виробництва і праш): якість пра< (освіта, професіоналізм, продуктивність тощо). Основним же еко-
114
• :.'лІ:чн',іУ факмором попит, на працю І: фонд заробітної плати фірми, висока іаробітна плата обмежує роботодавця в наймі ::гашвників І навпаки.
Ринковий попит на працю — загальний попит на неї з боку
ь, :.\ фірм, представлених на ринку.
На рисунку 14 взаємозв'язок між .реальною заробітною
• матою, тобто ціною праці (Р;). і кількістю необхідної праці (СЮ
показує крива попиту на працю (О)). , ,
с
О
о., о
Рис. 14
Рис. 15
Рис. 16
Рішення про пропозицію праці приймають самі працівники. .Важливу роль у цьому відіграють: прихильність до професії; престиж праці та фірми-роботодавця; можливість реалізувати творчі здібності; культурні та релігійні інтереси тощо. Основним матеріальним стимулом є реальна заробітна плата: чим вище її рівень, тим більше працівників пропонують свою працю і тим довше вони хочуть працювати.
На рисунку 15 взаємозв'язок між ціною і загальною кількістю праці, що пропонується, зображений кривою пропозиції
праці (5>І).
Пропозиція праці має певну особливість. Індивіди, пропонуючи трудові послуги, порівнюють свій доход (реальну заробітну плату) із затратами вільного часу через необхідність роботи за наймом. Причому спочатку працівники віддають перевагу робочому часу, а не вільному, оскільки можливе збільшення останнього сприймається як втрата частини доходу (ефект субституції). Але далі, коли матеріальна забезпеченість і рівень життя істотно зростають, працівники намагаються якнайбільше використовувати можливості вільного часу (ефект доходу). Пропозиція праці знижується (див. рис. 16). Ця тенденція виявилася ще в минулому столітті в скороченні середнього робочого тижня.
Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією 115
форм \ > 11
-- трчдодсфщігіна. якщо І.чіпіп к,І чраіііо непе пропозицію:
—- трудона.сілицікова. якщо препозиція прані мер..! попит на неї.
Для з'ясування економічної природи заробітної плитк слід визначити специфік} товару, який виступає об'єктом КУПІ^ЛІ-продажу на ринку праці.
У марксистській політекономії робоча сила виробника -вважається товаром. Будучи відчуженим від засобів виробництва,:! власник робочої сили продає як товар свою здатність до праці. Його}: економічний інтерес полягає в реалізації мінової вартості робочої^ сили, а інтерес роботодавця — в привласненні споживної вартості^ робочої сили, її здатності створювати додаткову вартість. Заробітна]! плата при цьому є перетвореною формою ціни робочої сили ї|| формується з урахуванням її вартості, тобто суспільне необхідних^ витрат на її відтворення. а5о обсягу життєвих засобів, необхідних1 для нормальної життєдіяльності людини. Отже, існує взаємозв'язок між категоріями: товар "робоча сила" — вартість (ціна) "робочої сипи " — заробітна плата. Це і є ринком робочої сили.
Немарксистські економічні школи підходять до проблеми по-іншому. Враховується насамперед ге, що витрати на відтворення робочої сили (вартість робочої сили) визначаються вартістю засобів-' до існування, тобто незалежно від результатів поточного виробництва. Тому роботодавець при найманні працівників оцінює їхні виробничі здатності і встановлює заробітну плату виключно за результатами праці (трудових послуг): товар "трудова послуга" — вартість (ціна) "трудової поспій " — заробітна плата. Йдеться про ринок послуг праці.
Особливого значення при цьому набувають індивідуальні трудові контракти (договори), які фіксують обсяг, строки, умови виконання роботи і розміри заробітної плати для кожного конкретного працівника. Деякі зарубіжні економісти (Дж.Т. Данлоп, Р.Е. Холл, Дж.Б. Тейлор та ін.) вважають, що ринок праці, по суті, стає ринком трудових контрактів: товар "трудовий контракт " — вартість (ціна) "трудового контракту " — заробітна тата. Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату. Номінальна заробітна тата — це сума грошей, або грошова заробітна платаг яку працівник отримує за свою працю протягом певного часу.
116
І'^а'І^ІІіІ шрппітиа п:тта — не кількість товарів та послуг, як: можна придбати за номінальну заробітну плату. Реальна заробітна плата, по суті, означає "купівельну спроможність" номінальної заробітної плати. Динаміка реальної заробітної плати визначається на певний період часу як індекс, що обчислюється шляхом ділення індексу номінальної заробітної плати на індекс цін товарів та послуг.
Рівень заробітної плати і рівень^зайнятості залежать від
структури рикку праці.
§ 2. Структура індивідуального ринку праці:
рівень заробітної плати та зайнятість. Ринок праці
з досконалою і недосконалою конкуренцією
Розрізняють ринок праці з досконалою і недосконалою
конкуренцією.
Модель конкурентного ринку праці — складова частина класичної (неокласичної) теорії "цінової рівноваги" (А. Маршалл, А. Пігу та ін.). Дана теорія виходить з того, що основним регулятором ринку праці є реальна заробітна плата. В умовах досконалої конкуренції вона гнучко змінюється і прагне рівноваги на такому рівні, де обсяг ринкового попиту на працю дорівнює обсягу її пропозиції. На рисунку 17 це точка пересічення кривих 8Ь і О;, яка означає зайнятість ОРо працівників при заробітній платі ОР0. Це класична модель.
РІ.
безробіття
РО
Рис. 17
117
перейшли.Іа рівіюважнч цін--' праці і нсти
пропозиці1- лої"'!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47
Глава 12. РИНОК ПРАЦІ. ЗАРОБІТНА ПЛАТА
§ і. Ринок праці. Попит на працю, Пропозиція праці. Економічна природа заробітної плати
Становлення ринку праці почалось у доіндустріальном суспільстві. Його виникненню передували два історичні процес* звільнення трудящих від різних форм особистої залежності відокремлення виробників від засобів виробництва (капіталу) Позбавлені можливості самостійно організовувати виробництво! продавати товари і забезпечувати себе засобами існування"! працівники змушені були найматися на підприємство роботодаві (власника капіталу).
Сукупність економічних відносин, форм і методи погодження і регулювання інтересів безпосередніх виробників роботодавців, пов'язаних з організацією, використанням і оплатон найманої праці, створюють ринок праці.
Основними економічними важелями його механізму попит, пропозиція і ціна (заробітна плата).
Індивідуальний попит на .праціо, тобто попит окремог роботодавця (фірми ), визначають: попит на продукцію фірми, виробництва (особливості технології, розміри і ефективнс капіталу, методи організації виробництва і праш): якість пра< (освіта, професіоналізм, продуктивність тощо). Основним же еко-
114
• :.'лІ:чн',іУ факмором попит, на працю І: фонд заробітної плати фірми, висока іаробітна плата обмежує роботодавця в наймі ::гашвників І навпаки.
Ринковий попит на працю — загальний попит на неї з боку
ь, :.\ фірм, представлених на ринку.
На рисунку 14 взаємозв'язок між .реальною заробітною
• матою, тобто ціною праці (Р;). і кількістю необхідної праці (СЮ
показує крива попиту на працю (О)). , ,
с
О
о., о
Рис. 14
Рис. 15
Рис. 16
Рішення про пропозицію праці приймають самі працівники. .Важливу роль у цьому відіграють: прихильність до професії; престиж праці та фірми-роботодавця; можливість реалізувати творчі здібності; культурні та релігійні інтереси тощо. Основним матеріальним стимулом є реальна заробітна плата: чим вище її рівень, тим більше працівників пропонують свою працю і тим довше вони хочуть працювати.
На рисунку 15 взаємозв'язок між ціною і загальною кількістю праці, що пропонується, зображений кривою пропозиції
праці (5>І).
Пропозиція праці має певну особливість. Індивіди, пропонуючи трудові послуги, порівнюють свій доход (реальну заробітну плату) із затратами вільного часу через необхідність роботи за наймом. Причому спочатку працівники віддають перевагу робочому часу, а не вільному, оскільки можливе збільшення останнього сприймається як втрата частини доходу (ефект субституції). Але далі, коли матеріальна забезпеченість і рівень життя істотно зростають, працівники намагаються якнайбільше використовувати можливості вільного часу (ефект доходу). Пропозиція праці знижується (див. рис. 16). Ця тенденція виявилася ще в минулому столітті в скороченні середнього робочого тижня.
Залежно від співвідношення між попитом і пропозицією 115
форм \ > 11
-- трчдодсфщігіна. якщо І.чіпіп к,І чраіііо непе пропозицію:
—- трудона.сілицікова. якщо препозиція прані мер..! попит на неї.
Для з'ясування економічної природи заробітної плитк слід визначити специфік} товару, який виступає об'єктом КУПІ^ЛІ-продажу на ринку праці.
У марксистській політекономії робоча сила виробника -вважається товаром. Будучи відчуженим від засобів виробництва,:! власник робочої сили продає як товар свою здатність до праці. Його}: економічний інтерес полягає в реалізації мінової вартості робочої^ сили, а інтерес роботодавця — в привласненні споживної вартості^ робочої сили, її здатності створювати додаткову вартість. Заробітна]! плата при цьому є перетвореною формою ціни робочої сили ї|| формується з урахуванням її вартості, тобто суспільне необхідних^ витрат на її відтворення. а5о обсягу життєвих засобів, необхідних1 для нормальної життєдіяльності людини. Отже, існує взаємозв'язок між категоріями: товар "робоча сила" — вартість (ціна) "робочої сипи " — заробітна плата. Це і є ринком робочої сили.
Немарксистські економічні школи підходять до проблеми по-іншому. Враховується насамперед ге, що витрати на відтворення робочої сили (вартість робочої сили) визначаються вартістю засобів-' до існування, тобто незалежно від результатів поточного виробництва. Тому роботодавець при найманні працівників оцінює їхні виробничі здатності і встановлює заробітну плату виключно за результатами праці (трудових послуг): товар "трудова послуга" — вартість (ціна) "трудової поспій " — заробітна плата. Йдеться про ринок послуг праці.
Особливого значення при цьому набувають індивідуальні трудові контракти (договори), які фіксують обсяг, строки, умови виконання роботи і розміри заробітної плати для кожного конкретного працівника. Деякі зарубіжні економісти (Дж.Т. Данлоп, Р.Е. Холл, Дж.Б. Тейлор та ін.) вважають, що ринок праці, по суті, стає ринком трудових контрактів: товар "трудовий контракт " — вартість (ціна) "трудового контракту " — заробітна тата. Розрізняють номінальну та реальну заробітну плату. Номінальна заробітна тата — це сума грошей, або грошова заробітна платаг яку працівник отримує за свою працю протягом певного часу.
116
І'^а'І^ІІіІ шрппітиа п:тта — не кількість товарів та послуг, як: можна придбати за номінальну заробітну плату. Реальна заробітна плата, по суті, означає "купівельну спроможність" номінальної заробітної плати. Динаміка реальної заробітної плати визначається на певний період часу як індекс, що обчислюється шляхом ділення індексу номінальної заробітної плати на індекс цін товарів та послуг.
Рівень заробітної плати і рівень^зайнятості залежать від
структури рикку праці.
§ 2. Структура індивідуального ринку праці:
рівень заробітної плати та зайнятість. Ринок праці
з досконалою і недосконалою конкуренцією
Розрізняють ринок праці з досконалою і недосконалою
конкуренцією.
Модель конкурентного ринку праці — складова частина класичної (неокласичної) теорії "цінової рівноваги" (А. Маршалл, А. Пігу та ін.). Дана теорія виходить з того, що основним регулятором ринку праці є реальна заробітна плата. В умовах досконалої конкуренції вона гнучко змінюється і прагне рівноваги на такому рівні, де обсяг ринкового попиту на працю дорівнює обсягу її пропозиції. На рисунку 17 це точка пересічення кривих 8Ь і О;, яка означає зайнятість ОРо працівників при заробітній платі ОР0. Це класична модель.
РІ.
безробіття
РО
Рис. 17
117
перейшли.Іа рівіюважнч цін--' праці і нсти
пропозиці1- лої"'!
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47