ТВОРЧЕСТВО

ПОЗНАНИЕ

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

 

В країнах з різними економічними системами, використовуються гроші, необхідно знати, скільки грошової ма потрібно для нормального господаріовзння. Грошовий обіг в різн країнах залежить від впливу великої кількості чинників. У сфе грошового обігу діє економічний закон кількості гроше необхідних для грошового обігу, сформульований в XIX ст. Перш; основна умова ефективного грошового обігу — швидкість обі грошей та їх ліквідність. Чим швидше гроші будуть обслуговуваї товарні угоди, тим менше їх потрібно для обігу. Формула закої грошового обігу має такий вигляд:
Кг = ТЦ / Шо,
де Кг — кількість грошей, необхідних для обігу; ТЦ — сума товарів у суспільстві; Шо — швидкість обігу грошових одиниць.
З розвитком товарного виробництва та зміною його ти| змінюються і функції грошей, а також трансформується зак кількості грошей, необхідних для обігу. В цьому разі форл закону буде такою:
Кг = ТЦ-К + П-(ВП/Шо),
де К — сума грошей, які обслуговують кредити; П — платежі, яких настав строк виплати; ВП — сума взаємосплачених платежів
Дія закону кількості грошей, -необхідних для обі характерна як для металевої грошової системи в минулому, так і сучасної паперово-кредитної.
У країнах з розвиненою ринковою економікою, реалізується велика кількість товарів у безготівковому варіанті, грошей в економіці змінюється. Спостерігається залежність вартістю товарів в суспільстві і кількістю грошей, за допомо яких всі товари мають бути реалізовані. Ця залежність виражаєті такою формулою:
де Р — середній рівень цін; (2 — кількість товарів; М — грош^ маса; V — швидкість обігу грошових одиниць.
В умовах розвиненої паперово-кредитної грошової систе^ 58
наведена формула відображає дію закону кількості грошей. необхідних для обігу готівкою та у безготівковому вигляді. Використання цієї формули для розрахунків залежить від величин, що складають її. З цього приводу деякі наукові економічні школи Уіонстаристів та кейнсіанців досі не прийшли до спільної думки. Оскільки грошова маса, що необхідна для обігу, є неоднорідною, всі VI елементи мають різну швидкість обігу. Визначити кількість грошей, необхідних для обігу, дуже важко. Монетаристи у своїх розрахунках виходять із пропозиції гро1шей в ринковій системі, кейнсіанці ж, навпаки, основним фактором вважають попит на гроші.
Глава 7. РИНОК ЯК ЕКОНОМІЧНА ФОРМА
ОРГАНІЗАЦІЇ ФУНКЦІОНУВАННЯ ЕКОНОМІКИ.
ДЕРЖАВА ТА РИНОК
§ 1. Ринок: сутність, основи і характерні риси. Функції ринку
В економічній теорії і практиці питання про ринкові відносини та їх роль у розвитку суспільного виробництва завжди належали до найбільш складних і суперечливих. Особливу гостроту ця проблема набула сьогодні, коли багато країн почали здійснювати перехід до регульованих ринкових відносин.
У найбільш загальному розумінні ринок — це сукупність економічних відносин, що виникають між виробниками і споживачами в процесі вільного еквівалентного обміну виробленими благами (послугами), який організований за заковами товарного виробництва і грошового обігу.
З цього визначення ринку виходить, по-перше, що його можна розглядати як складову частину єдиного економічного життя підприємств, галузей, регіонів, економіки в цілому; ринок завжди обумовлюється природою виробництва, хоч йому властива значна самостійність і він активно впливає на всі відтворювані процеси, їх кінцеві результати і ефективність. По-друге, формування ринку не є самоціллю. Це не Мета, а засіб досягнення ефективності системи господарювання. По-третє, ринок означає систему саморегулювання економіки, що стимулює розвиток виробництва за його як кількісними, так і якісними параметрами. Проте такий ринок сьогодні є анахронізмом. Вільний, автоматично діючий ринок, що саморегулюється, як доведено історичним досвідом, ефективно
59
працювати не в змозі. Вже в римському праві містилися норми, яі регулювали ринкові відносини обміну.
Отже, потрібно підкреслити, що ринок є одним найбільших утворень людства. Кожний етап розвитку суспільств зумовлює певні особливості функціонування ринку, певні інституті механізми ринкових відносин. Можна умовно виділити ряд етапів шляхів становлення ринкових відносин.
Перший етап — період від розпаду первісно-общинног ладу до виникнення капіталізму. Він характеризувавс формуванням ринкових відносин і простого товарного виробництв, Ринкові відносини відігравали підпорядковану роль, укорінювалис як правило, в надрах натурального господарства, потіснювали йоп Сприяючи встановленню зв'язків між раніш ізольованим суб'єктами господарювання (общинами, рабовласницьким латифундіями, феодальними помістями, селянським господарствами і т.п.), вони відкривали додаткові можливості дл розвитку виробництва і суспільства в цілому. Саме з розвита» торгівлі було пов'язане і часткове нагромадження капіталу.
Другий етап — капіталізм періоду вільної конкуренції. ВІ характеризувався розвитком ринкових відносин, їх широким глибоким проникненням у всі сфери і функції суспільної господарства. Цей етап тривав у більшості капіталістичних країн д межі XIX - XX ст. Ринок існував у своїй класичній формі, кол товар перетворюється в елементарну частку капіталістичної господарства. В цей період знімаються позаекономічні обмеженії на шляху вільного руху товарів, капіталу, робочої сили, створюєш єдиний національний, а потім і світовий ринок. За цих уме головними важелями саморегульованої ринкової економіки стал вільні ціни й конкуренція.
Третій етап — переростання капіталізму вільн конкуренції в монополістичний капіталізм, а потім в державне монополістичний. Для даного періоду характерним є підривано класичного ринку, обмеження сфер його впливу державки регулюванням.
Історичний досвід розвитку класичного ринку свідчить, ш за своєю природою він є суперечливим і здатним завдяї притаманній йому стихійності призвести не тільки до прогресу, & й до депресії, криз і навіть до повного руйнування економічн системи. Тому потрібно було знайти ефективні засоби, й допомогли б обмежити стихійні сили ринку.
Вперше обгрунтував необхідність державної дії на ринкої економіку англійський економіст Дж. М. Кейнс. У протилежнім
60
економістам XVIII - XIX ст. Дж. М. Кейнс і його послідовники довели. що забезпечити безперебійність капіталістичного відтворення без втручання держави в економіку неможливо. Державу вони розглядали як головний стимулятор попиту і чинник активізації підприємництва в господарському житті. Саме рекомендації Дж. М. Кейнса допомогли уряду Рузвельта уникнути руйнівної дії "великої депресії".
Слід відзначити, шо у зв'язку'1 з крахом соціалістичної системи в багатьох країнах почався етап переходу до ринкових відносин.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47