Збільшуючи кількість товару, що купується за більш низьі ціну, споживач отримує зростаючу сумарну корисність з здійснення грошових витрат. Кожний окремий споживач залеж» від рівня особистого доходу, особистих мотивів та з урахування цін приймає особисте рішення стосовно того, як йому діяти, щ( максимально задовольнити свої потреби. Таке явище в економічні теорії назване принципом максимального задоволення.
Для розуміння поведінки споживача в ринкове» середовищі важливо враховувати й інші закономірності. По-перш треба мати на увазі, що більша частина потреб людини рано пізно задовольняється ь міру того, як використовується те чи іні економічне благо. По-друге, перехід від часткового до повно задоволення потреб відбувається в межах певного часу. Ці та іні закономірності в поведінці споживача розкривають зміст закоі граничної корисності: в міру збільшення кількості споживча товару його гранична корисність має тенденцію до знижень.
88
V .V К)}ї(М<ї оаи ;\ >,,,><: І і.
Ьк.и«-:с! н.; .ІІІіж. Рівнова! :. споживача
;ІІя ро^мжня „
споживач*
кнт інш
в ринковому ,_ -._• •:. ловиїіл неоо.чідяе знання закономірностей самого пгю
,. кивання. Так, споживач, к\тг>ючи те чи інше благо пи~_ С^
• ' > "Итрачає
р, .;•: суми грошей, оскільки у кожного олага своя ринкова ціна П
фІ'.'Яшаному особистому бютжеті і: нечмінних поточних цінах •;,:':іои споживач керується праьило.м здорового глузду; ПГ)И гп,::;ичній корисності будь-якого товару він намагається м-іксимізувати сумарний споживчий ефект віл усіх зроблених покупок. Правило максим ізації споживчого ефекту досягається за »мови: рівна гранична корисність товару відповідає рівновеликій одиниці грошових витрат. У разі, коли певні товари мають :Іс: чаняно велику граничну корисність на одиницю грошових витрат, споживач буде збільшувати їх закупівлю, намагаючись за рачунок таких дій максимізувати сумарний споживчий ефект. Одночасно 'буде зменшуватися купівля товарів з більш низькою ірсікичною корисністю на таку саму одиницю грошових витрат.
Якщо поділити граничну корисність товару га його ринкову І:іну. тс одержимо зважену граничну корисність. Так, остання грошова одиниця, витрачена, наприклад, на хліб, повинна становити ту ж корисність, що й остання грошова одиниця, витрачена на інші блага, наприклад овочі. Закономірно виникає питання про те, що вважати вимірником, тобто в яких одиницях оцінювати граничну корисність благ.
Залежно від відповіді на це запитання прихильники теорії граничної корисності поділилися, ка кардиналістів і ординалістів. Перші з них — У. Джевонс, А. Маршалл, Д. Робертсон — при вимірюванні абсолютних величин граничної корисності частіше використовували грошову концепцію, згідно з якою гроші — єдиний оцінний вимірник корисності. Ординалісти (В. Парето, Д Хікс) вимірником граничної корисності вважали набір товарів, їх кількість. "Інструментом" такого аналізу стали криві байдужості.
Вперше термін "крива байдужості" запровадив та визначив янг:,:.іськяй економіст Ф. Еджуорт у кінці XIX ст. Характеристика 1:рич >; байдужості відображає особливості поведінки споживача, я'; '• чиоішує проблему альтернативного вибору. Для споживача :' : •>••' олгіа, а декілька комбінацій різних економічних благ, які : • .нть о.:не і й- ж шдоволення споживчих бажань. Споживач ': ".--• .кіч -,-зоїх потреб у річних пропорціях і комбінаціях споживчі
89
Графічна Інтерпретація к,>ин;>: ба!І,ч\'.косп І;: використовується в теорії для вивчення ранжирування суб'п-л переваг споживачів, які обмежені у своїх бажаннях оссбист бюджетом. Кожна крива байдужості відтворю* певніш набі товарів, які мають однакову корисність Тому споживачеві чк "байдуже", який з варіантів набору вибрати. Наприклад, є чоти) варіанти, складені з двох груп товарів: одяг і продукти харчу ват Купуючи для задоволення своїх потреб продукти і одяг, споживі може комбінувати їх кількість у різних співвідношення! ранжирувати (табл. 3).
Таблиця
Оцінки споживача щодо цих груп товарів суб'єктне Менша кількість одного продукту цілком компенсується більш кількістю іншого, в результаті споживчий ефект кожного варіаі набору продуктів практично однаковий. Як видно з таблиці, чотири варіанти набору товарів практично однакові, а то характеризуються як набори байдужості, які приносять споживач^ однаковий рівень задоволення. Можливість упорядкувати оцін< корисності різних споживчих благ і описати цей поряд! (ранжирування) за допомогою головної функції корисної грунтується на прийнятті низки аксіом. Так, якщо благо А д| споживача корисніше за В, а благо В корисніше за С, то А новині бути кориснішим ніж С. Якщо це зобразити графічно в систе координат, отримуємо ряд точок, які відображають криї байдужості (див. рис. ! 0).
С
Комбінації Продукти (кількість одиниць) Одя г (кількість 9 одиниць) |
А 1 г———— ——— 3 Л " ~ л " Ш
В 6 І
С 5 5 1
Д Г ——— 4 І_ 1 6 " _1
Д
6 7 X
Рис. 10
Споживачу байдуже, який із наборів вибрати з точки зору сумарної корисності. Якщо відкладати на горизонтальній лінії (ОХ) кількість одиниць одягу, а на вертикальній (О?) — кількість одиниць продуктів харчування, то одержимо точки, через які можна прозести криву байдужості.
Аналіз процесу споживання на основі кривої байдужості пояснює процес зменшення споживання одного економічного блага (а нашому прикладі продукти чи одяг) збільшенням споживання другого. Величина компенсації в даному випадку буде залежати від нахилу кривої байдужості.
Можливості споживчого вибору, як правило, визначаються бюджетними обмеженнями і цінами товарів. Порівнюючи цінові та бюджетні обмеження, споживач замінює одні товари іншими, прагнучи до максимізації їх корисності і власного споживання. Задані обмеження визначають межу споживчого вибору, відрізняють потреби від попиту. Щоб побудувати лінію бюджетних обмежень, повернемося знову до нашого прикладу. Якщо наносити точки відповідно до кожного набору в тих же параметрах, що і для кривої байдужості, і провести через них лінію, то отримуємо межу '.або лінію) бюджетних обмежень.
Споживчі ціни та грошові доходи обмежують набір ек'ономічних благ, а разом з цим і життгвий рівень, пов'язуючи їх з
91
ОСООНС7 ММ '.МОД-КЧ'ММ. У^:-:М ЛІМІ! !ІІ;.ЬМ ЇМ.,! ' їх •:,;;>!:;,\ Д.!\ОД1(,
споживача і\ МРРЛКЖЧ г. в;діиі'.іді!>. г>мі\ ^;гд/!,еі них ,>")\іеж:-нь, | отже. ндаюспром'.'жмії.ть иок\п;дн >. приро'їно. ІІРГ;ИІ на еко.чоміч блага. Якщо за ініши ріпних умов 'ростакпь Іроіі!>>в'. доходе, ті пропорційно зрост.к і купівельна спроможність споживача. збільшення може відбуватися ; в том\ ралі, якщо грошові доходи змінились, але мало місце зниження споживчих цін.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47
Для розуміння поведінки споживача в ринкове» середовищі важливо враховувати й інші закономірності. По-перш треба мати на увазі, що більша частина потреб людини рано пізно задовольняється ь міру того, як використовується те чи іні економічне благо. По-друге, перехід від часткового до повно задоволення потреб відбувається в межах певного часу. Ці та іні закономірності в поведінці споживача розкривають зміст закоі граничної корисності: в міру збільшення кількості споживча товару його гранична корисність має тенденцію до знижень.
88
V .V К)}ї(М<ї оаи ;\ >,,,><: І і.
Ьк.и«-:с! н.; .ІІІіж. Рівнова! :. споживача
;ІІя ро^мжня „
споживач*
кнт інш
в ринковому ,_ -._• •:. ловиїіл неоо.чідяе знання закономірностей самого пгю
,. кивання. Так, споживач, к\тг>ючи те чи інше благо пи~_ С^
• ' > "Итрачає
р, .;•: суми грошей, оскільки у кожного олага своя ринкова ціна П
фІ'.'Яшаному особистому бютжеті і: нечмінних поточних цінах •;,:':іои споживач керується праьило.м здорового глузду; ПГ)И гп,::;ичній корисності будь-якого товару він намагається м-іксимізувати сумарний споживчий ефект віл усіх зроблених покупок. Правило максим ізації споживчого ефекту досягається за »мови: рівна гранична корисність товару відповідає рівновеликій одиниці грошових витрат. У разі, коли певні товари мають :Іс: чаняно велику граничну корисність на одиницю грошових витрат, споживач буде збільшувати їх закупівлю, намагаючись за рачунок таких дій максимізувати сумарний споживчий ефект. Одночасно 'буде зменшуватися купівля товарів з більш низькою ірсікичною корисністю на таку саму одиницю грошових витрат.
Якщо поділити граничну корисність товару га його ринкову І:іну. тс одержимо зважену граничну корисність. Так, остання грошова одиниця, витрачена, наприклад, на хліб, повинна становити ту ж корисність, що й остання грошова одиниця, витрачена на інші блага, наприклад овочі. Закономірно виникає питання про те, що вважати вимірником, тобто в яких одиницях оцінювати граничну корисність благ.
Залежно від відповіді на це запитання прихильники теорії граничної корисності поділилися, ка кардиналістів і ординалістів. Перші з них — У. Джевонс, А. Маршалл, Д. Робертсон — при вимірюванні абсолютних величин граничної корисності частіше використовували грошову концепцію, згідно з якою гроші — єдиний оцінний вимірник корисності. Ординалісти (В. Парето, Д Хікс) вимірником граничної корисності вважали набір товарів, їх кількість. "Інструментом" такого аналізу стали криві байдужості.
Вперше термін "крива байдужості" запровадив та визначив янг:,:.іськяй економіст Ф. Еджуорт у кінці XIX ст. Характеристика 1:рич >; байдужості відображає особливості поведінки споживача, я'; '• чиоішує проблему альтернативного вибору. Для споживача :' : •>••' олгіа, а декілька комбінацій різних економічних благ, які : • .нть о.:не і й- ж шдоволення споживчих бажань. Споживач ': ".--• .кіч -,-зоїх потреб у річних пропорціях і комбінаціях споживчі
89
Графічна Інтерпретація к,>ин;>: ба!І,ч\'.косп І;: використовується в теорії для вивчення ранжирування суб'п-л переваг споживачів, які обмежені у своїх бажаннях оссбист бюджетом. Кожна крива байдужості відтворю* певніш набі товарів, які мають однакову корисність Тому споживачеві чк "байдуже", який з варіантів набору вибрати. Наприклад, є чоти) варіанти, складені з двох груп товарів: одяг і продукти харчу ват Купуючи для задоволення своїх потреб продукти і одяг, споживі може комбінувати їх кількість у різних співвідношення! ранжирувати (табл. 3).
Таблиця
Оцінки споживача щодо цих груп товарів суб'єктне Менша кількість одного продукту цілком компенсується більш кількістю іншого, в результаті споживчий ефект кожного варіаі набору продуктів практично однаковий. Як видно з таблиці, чотири варіанти набору товарів практично однакові, а то характеризуються як набори байдужості, які приносять споживач^ однаковий рівень задоволення. Можливість упорядкувати оцін< корисності різних споживчих благ і описати цей поряд! (ранжирування) за допомогою головної функції корисної грунтується на прийнятті низки аксіом. Так, якщо благо А д| споживача корисніше за В, а благо В корисніше за С, то А новині бути кориснішим ніж С. Якщо це зобразити графічно в систе координат, отримуємо ряд точок, які відображають криї байдужості (див. рис. ! 0).
С
Комбінації Продукти (кількість одиниць) Одя г (кількість 9 одиниць) |
А 1 г———— ——— 3 Л " ~ л " Ш
В 6 І
С 5 5 1
Д Г ——— 4 І_ 1 6 " _1
Д
6 7 X
Рис. 10
Споживачу байдуже, який із наборів вибрати з точки зору сумарної корисності. Якщо відкладати на горизонтальній лінії (ОХ) кількість одиниць одягу, а на вертикальній (О?) — кількість одиниць продуктів харчування, то одержимо точки, через які можна прозести криву байдужості.
Аналіз процесу споживання на основі кривої байдужості пояснює процес зменшення споживання одного економічного блага (а нашому прикладі продукти чи одяг) збільшенням споживання другого. Величина компенсації в даному випадку буде залежати від нахилу кривої байдужості.
Можливості споживчого вибору, як правило, визначаються бюджетними обмеженнями і цінами товарів. Порівнюючи цінові та бюджетні обмеження, споживач замінює одні товари іншими, прагнучи до максимізації їх корисності і власного споживання. Задані обмеження визначають межу споживчого вибору, відрізняють потреби від попиту. Щоб побудувати лінію бюджетних обмежень, повернемося знову до нашого прикладу. Якщо наносити точки відповідно до кожного набору в тих же параметрах, що і для кривої байдужості, і провести через них лінію, то отримуємо межу '.або лінію) бюджетних обмежень.
Споживчі ціни та грошові доходи обмежують набір ек'ономічних благ, а разом з цим і життгвий рівень, пов'язуючи їх з
91
ОСООНС7 ММ '.МОД-КЧ'ММ. У^:-:М ЛІМІ! !ІІ;.ЬМ ЇМ.,! ' їх •:,;;>!:;,\ Д.!\ОД1(,
споживача і\ МРРЛКЖЧ г. в;діиі'.іді!>. г>мі\ ^;гд/!,еі них ,>")\іеж:-нь, | отже. ндаюспром'.'жмії.ть иок\п;дн >. приро'їно. ІІРГ;ИІ на еко.чоміч блага. Якщо за ініши ріпних умов 'ростакпь Іроіі!>>в'. доходе, ті пропорційно зрост.к і купівельна спроможність споживача. збільшення може відбуватися ; в том\ ралі, якщо грошові доходи змінились, але мало місце зниження споживчих цін.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47