Райх указуу на поступове нагромадження
та закупорку сексуальноє енергiє в органiзмi внаслiдок негатив-
ного впливу соцiуму. Ефект "бронювання" ми можемо бачити
в малюнках, коли люди зображають себе в тенетах колючого
дроту, в равлику, в чорнильницi, в танку, у вазi, фонтаном
iз-пiд гранiтноє плити чи камiнним зображенням.
Неповна розрядка лiбiдо може вилитися в девiантних фор-
мах поведiнки, у психоневрозi або садомазохiзмi. Тому допомо-
га субуктовi передбачау руйнування "тiлесноє бронi".
Райх стверджуу, що страх смертi - це те ж саме, що несвi-
домий оргазм. Прагнення до розчинення, до небуття - це не-
усвiдомлений потяг до оргазмiчного полегшення. Ось тут
знаходимо поуднання принципу задоволення з тенденцiую до
смертi - через лiбiдо. Пояснення цьому знаходимо в працях
Ранка22 про тс, що всi лиха вiд родовоє травми, а не вiд сексу-
альноє динамiки чи Едiпового комплексу. У Ранка своя мета
терапiє - домогтися, щоб пацiунт наново прожив родову трав-
му. Вiн вважау, що вербальний пiдхiд у психотерапiє мау обме-
171
жене значення й увесь акцент психотерапiє слiд перенести на
безпосереднiй досвiд.
Свою позицiю Ранк обгрунтовуу тим, що в процесi родiв
незлiченна кiлькiсть дiтей була вбита або тяжко травмована.
Образ "зубчастоє" пiхви являу собою узагальнення, що грунту-
уться на неправильному сприйманнi. Вiдбувауться викривлення
сприймання. Визнання псринатального рiвня несвiдомого усу-
вау серйозну логiчну прогалину психоаналiтичноє концепцiє.
3. Фрейд, хоч першим висловився про те, що страх смертi асо-
цiюуться з родовою травмою, яка може служити прихованим
джерелом i прототипом усiх страхiв у майбутньому, проте цю
iдею вiн не розробляв далi й не включав у психоаналiз.
Як уже зазначалося, тенденцiя "до смертi" на рiвнi поведiнки
(а не глибинних механiзмiв) проявляуться у тенденцiє психоло-
гiчноє iмпотенцiє- в типовiй регресивнiй поведiнцi, наприклад
у заздрощах, дискредитацiє iнших, мстивостi, ревнощах, скупо-
стi, вiдчуттi, що тебе обдурили, чогось недодали, готовностi до
недоброзичливостi, в переконаннi, що "iншi люди зобовяза-
нi...", що вони несуть загрозу, в невдячностi та iн. Початковим
моментом розвитку таких деструкцiй ми вважаумо Едiпову си-
туацiю дитинства, яка охоплюу все, що вiдповiдау позицiє
"назад" - повернення до чогось недосконалого, незрiлого,
iнфантильного, спричиненого викривленим сприйняттям ре-
альностi. Сам факт наявностi тенденцiй "психiчноє iмпо-
тенцiє" у психiчно здорових людей становить iнтерес iз точки
зору теорiє й практики прикладних наук. Адже це проблема
взаумин мiж людьми загалом, проблема щастя, проблема спря-
мування енергiє людини в просоцiальному напрямi.
Оскiльки проблема "психологiчноє iмпотенцiє" була постав-
лена в психоаналiзi, який убачав єє витоки в iнцестуозних тя-
жiннях субукта в дитячий перiод розвитку (Едiпiв комплекс),
то констатацiя даноє тенденцiє у психiчно здорових людей опо-
середковано свiдчить про наявнiсть аналогiчних табуйованих
потягiв у людей загалом, а не лише у невротикiв. Тому, гадаумо,
"психологiчна iмпотенцiя" - це проблема майбутнього. Вона
ще не знайшла належного мiсця в наукових дослiдженнях пси-
хологiв.
Ось приклад. На одному з мiжнародних семiнарiв ми запи-
тали вiдомого спецiалiста в галузi сексологiє: "Що таке психо-
логiчна iмпотенцiяi" Вiдповiдь: "Це психологiчнi фактори, що
зумовлюють чоловiчу iмпотенцiю". Стало ясно: поняття "пси-
хологiчна iмпотенцiя" на рiвнi налагодження контактiв у спiл-
куваннi людей цьому вченому незрозумiле. Справдi, психо-
логiчна iмпотенцiя може призводити до неможливостi фiзичноє
саморегуляцiє, проте цс поняття за змiстом значно ширше. Воно
передусiм указуу на глибоку суперечнiсть мiж фiзичним
172
потенцiалом i можливостями його реалiзацiє (й не
лише в сексi). Таким чином, "психологiчна iмпотенцiя" може
iснувати на фонi фiзичного потенцiалу лiбiдо, яка не мау мож-
ливостi сексуальноє реалiзацiє через дiю певних механiзмiв єє
гальмування. Час формування цих механiзмiв припадау на пе-
рiод дитинства, коли виникау заборонене лiбiдiозне тяжiння до
близьких (рiдних) людей. Вiковi змiни (статеве дозрiвання) не
здатнi вплинути на внутрiшнi механiзми протидiє реалiзацiє
лiбiдо настiльки, щоб вона вийшла з-пiд гальмуючого єє контро-
лю. Психологiчна iмпотенцiя проглядауться в тiй лiнiє життувоє
активностi людини, в якiй можна помiтити руйнiвнi функцiє
стосункiв з людьми, коли радiсть обертауться на смуток, коли
домiнують процеси iнверсiє, на якi вказував Кеппе.
"Психологiчна iмпотенцiя" - це також труднощi злиття нiж-
них, добрих почуттiв до людини з чуттувим потягом ("або одне -
або iнше"), як прояв Едiпового комплексу. 3. Фрсйд23 стверд-
жуу, що "психiчна iмпотенцiя" - найбiльш поширене страж-
дання, маючи на увазi паралiзуючий вплив вiдомих психiчних
комплексiв, недоступних свiдомостi iндивiда24. На першому
планi стоєть iнцсстуозна фiксацiя лiбiдо на матерi чи сестрi (чи
батьковi, братовi), яка зберегла силу впливу. При цьому вiдбу-
вауться затримка лiбiдо на дитячiй фiксацiє, що ускладнюу єє
симультанне злиття. Тому й iснуу розчленування цього почуття
на двi течiє: нiжнiсть i чуттувiсть.
Найдавнiша з цих двох течiй - нiжнiсть, iз якою повяза-
ний iнстинкт самозбереження. Це означау дитячий вибiр обук-
та лiбiдо серед членiв "кровноє" сiмє або вихователiв. З часу
статевоє зрiлостi до потягiв "нiжностi" приуднууться "чутту-
вiсть", яка сприяу лiбiдiозному усвiдомленню мети. ЄЄ реалiза-
цiую поза сiмую може бути випадок, коли вся чуттува енергiя
молодоє людини виявиться повязаною з iнцсстуозними обук-
тами й фiксуватиметься на вiдповiдних Єм фантазiях, а також
пiдживлюватиме Єхнiй розвиток. Наслiдком буде приглушений
стан статевоє активностi таких осiб, а психiчнi iмпульси, що
стоять за нею, функцiонуватимуть не в повному обсязi. Ство-
рюуться суперечнiсть: з одного боку зберiгауться потяг - нiж-
нiсть до iнцестуозних людей, а водночас iде пошук обуктiв,
якi б нагадували (або не нагадували) заборонених iнцестуоз-
них осiб. Тут на допомогу приходить механiзм "замiщення"
через позитивну чи негативну валентнiсть. Тобто або пошук
схожоє людини, що може ускладнювати чуттувий (сексуаль-
ний) контакт, або людини, здатноє компенсувати душевнi
страждання, яких довелося "натерпiтись" у сiмє батькiв. В
останньому випадку у небезпека, що субукт неусвiдомлено,
мимохiть моделюватиме ту ж саму ситуацiю, в якiй перебував
у дитинствi, тодi можна сказати, що почуття, котрi уднали
173
субукта з табуйованим обуктом, у фетишем. Едiпова ситуацiя
дитинства прирiкау на внутрiшну розщеплення у двох напря-
мах: "небесна" та "земна" любов.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
та закупорку сексуальноє енергiє в органiзмi внаслiдок негатив-
ного впливу соцiуму. Ефект "бронювання" ми можемо бачити
в малюнках, коли люди зображають себе в тенетах колючого
дроту, в равлику, в чорнильницi, в танку, у вазi, фонтаном
iз-пiд гранiтноє плити чи камiнним зображенням.
Неповна розрядка лiбiдо може вилитися в девiантних фор-
мах поведiнки, у психоневрозi або садомазохiзмi. Тому допомо-
га субуктовi передбачау руйнування "тiлесноє бронi".
Райх стверджуу, що страх смертi - це те ж саме, що несвi-
домий оргазм. Прагнення до розчинення, до небуття - це не-
усвiдомлений потяг до оргазмiчного полегшення. Ось тут
знаходимо поуднання принципу задоволення з тенденцiую до
смертi - через лiбiдо. Пояснення цьому знаходимо в працях
Ранка22 про тс, що всi лиха вiд родовоє травми, а не вiд сексу-
альноє динамiки чи Едiпового комплексу. У Ранка своя мета
терапiє - домогтися, щоб пацiунт наново прожив родову трав-
му. Вiн вважау, що вербальний пiдхiд у психотерапiє мау обме-
171
жене значення й увесь акцент психотерапiє слiд перенести на
безпосереднiй досвiд.
Свою позицiю Ранк обгрунтовуу тим, що в процесi родiв
незлiченна кiлькiсть дiтей була вбита або тяжко травмована.
Образ "зубчастоє" пiхви являу собою узагальнення, що грунту-
уться на неправильному сприйманнi. Вiдбувауться викривлення
сприймання. Визнання псринатального рiвня несвiдомого усу-
вау серйозну логiчну прогалину психоаналiтичноє концепцiє.
3. Фрейд, хоч першим висловився про те, що страх смертi асо-
цiюуться з родовою травмою, яка може служити прихованим
джерелом i прототипом усiх страхiв у майбутньому, проте цю
iдею вiн не розробляв далi й не включав у психоаналiз.
Як уже зазначалося, тенденцiя "до смертi" на рiвнi поведiнки
(а не глибинних механiзмiв) проявляуться у тенденцiє психоло-
гiчноє iмпотенцiє- в типовiй регресивнiй поведiнцi, наприклад
у заздрощах, дискредитацiє iнших, мстивостi, ревнощах, скупо-
стi, вiдчуттi, що тебе обдурили, чогось недодали, готовностi до
недоброзичливостi, в переконаннi, що "iншi люди зобовяза-
нi...", що вони несуть загрозу, в невдячностi та iн. Початковим
моментом розвитку таких деструкцiй ми вважаумо Едiпову си-
туацiю дитинства, яка охоплюу все, що вiдповiдау позицiє
"назад" - повернення до чогось недосконалого, незрiлого,
iнфантильного, спричиненого викривленим сприйняттям ре-
альностi. Сам факт наявностi тенденцiй "психiчноє iмпо-
тенцiє" у психiчно здорових людей становить iнтерес iз точки
зору теорiє й практики прикладних наук. Адже це проблема
взаумин мiж людьми загалом, проблема щастя, проблема спря-
мування енергiє людини в просоцiальному напрямi.
Оскiльки проблема "психологiчноє iмпотенцiє" була постав-
лена в психоаналiзi, який убачав єє витоки в iнцестуозних тя-
жiннях субукта в дитячий перiод розвитку (Едiпiв комплекс),
то констатацiя даноє тенденцiє у психiчно здорових людей опо-
середковано свiдчить про наявнiсть аналогiчних табуйованих
потягiв у людей загалом, а не лише у невротикiв. Тому, гадаумо,
"психологiчна iмпотенцiя" - це проблема майбутнього. Вона
ще не знайшла належного мiсця в наукових дослiдженнях пси-
хологiв.
Ось приклад. На одному з мiжнародних семiнарiв ми запи-
тали вiдомого спецiалiста в галузi сексологiє: "Що таке психо-
логiчна iмпотенцiяi" Вiдповiдь: "Це психологiчнi фактори, що
зумовлюють чоловiчу iмпотенцiю". Стало ясно: поняття "пси-
хологiчна iмпотенцiя" на рiвнi налагодження контактiв у спiл-
куваннi людей цьому вченому незрозумiле. Справдi, психо-
логiчна iмпотенцiя може призводити до неможливостi фiзичноє
саморегуляцiє, проте цс поняття за змiстом значно ширше. Воно
передусiм указуу на глибоку суперечнiсть мiж фiзичним
172
потенцiалом i можливостями його реалiзацiє (й не
лише в сексi). Таким чином, "психологiчна iмпотенцiя" може
iснувати на фонi фiзичного потенцiалу лiбiдо, яка не мау мож-
ливостi сексуальноє реалiзацiє через дiю певних механiзмiв єє
гальмування. Час формування цих механiзмiв припадау на пе-
рiод дитинства, коли виникау заборонене лiбiдiозне тяжiння до
близьких (рiдних) людей. Вiковi змiни (статеве дозрiвання) не
здатнi вплинути на внутрiшнi механiзми протидiє реалiзацiє
лiбiдо настiльки, щоб вона вийшла з-пiд гальмуючого єє контро-
лю. Психологiчна iмпотенцiя проглядауться в тiй лiнiє життувоє
активностi людини, в якiй можна помiтити руйнiвнi функцiє
стосункiв з людьми, коли радiсть обертауться на смуток, коли
домiнують процеси iнверсiє, на якi вказував Кеппе.
"Психологiчна iмпотенцiя" - це також труднощi злиття нiж-
них, добрих почуттiв до людини з чуттувим потягом ("або одне -
або iнше"), як прояв Едiпового комплексу. 3. Фрсйд23 стверд-
жуу, що "психiчна iмпотенцiя" - найбiльш поширене страж-
дання, маючи на увазi паралiзуючий вплив вiдомих психiчних
комплексiв, недоступних свiдомостi iндивiда24. На першому
планi стоєть iнцсстуозна фiксацiя лiбiдо на матерi чи сестрi (чи
батьковi, братовi), яка зберегла силу впливу. При цьому вiдбу-
вауться затримка лiбiдо на дитячiй фiксацiє, що ускладнюу єє
симультанне злиття. Тому й iснуу розчленування цього почуття
на двi течiє: нiжнiсть i чуттувiсть.
Найдавнiша з цих двох течiй - нiжнiсть, iз якою повяза-
ний iнстинкт самозбереження. Це означау дитячий вибiр обук-
та лiбiдо серед членiв "кровноє" сiмє або вихователiв. З часу
статевоє зрiлостi до потягiв "нiжностi" приуднууться "чутту-
вiсть", яка сприяу лiбiдiозному усвiдомленню мети. ЄЄ реалiза-
цiую поза сiмую може бути випадок, коли вся чуттува енергiя
молодоє людини виявиться повязаною з iнцсстуозними обук-
тами й фiксуватиметься на вiдповiдних Єм фантазiях, а також
пiдживлюватиме Єхнiй розвиток. Наслiдком буде приглушений
стан статевоє активностi таких осiб, а психiчнi iмпульси, що
стоять за нею, функцiонуватимуть не в повному обсязi. Ство-
рюуться суперечнiсть: з одного боку зберiгауться потяг - нiж-
нiсть до iнцестуозних людей, а водночас iде пошук обуктiв,
якi б нагадували (або не нагадували) заборонених iнцестуоз-
них осiб. Тут на допомогу приходить механiзм "замiщення"
через позитивну чи негативну валентнiсть. Тобто або пошук
схожоє людини, що може ускладнювати чуттувий (сексуаль-
ний) контакт, або людини, здатноє компенсувати душевнi
страждання, яких довелося "натерпiтись" у сiмє батькiв. В
останньому випадку у небезпека, що субукт неусвiдомлено,
мимохiть моделюватиме ту ж саму ситуацiю, в якiй перебував
у дитинствi, тодi можна сказати, що почуття, котрi уднали
173
субукта з табуйованим обуктом, у фетишем. Едiпова ситуацiя
дитинства прирiкау на внутрiшну розщеплення у двох напря-
мах: "небесна" та "земна" любов.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74