РОЗДiЛ
1
психологiчнi основи ГРУПОВОЄ
ПСИХОКОРЕКЦiЙНОЄ РОБОТИ
Поняття практичноє психологiє пiдпорядковууться по-
няттю психологiчноє служби, яка значною мiрою у
спадкоумницею педологiє, зруйнованоє в 1936 р. постановою
ЦК ВКП(б). Перед нею нинi стоять завдання, дуже близькi до
тих, якi розвязувалися педологами: визначення готовностi ди-
тини до школи, диференцiювання ступенiв цiує готовностi, ди-
ференцiювання класiв за iнтелектуальним рiвнем учнiв,
складання психологiчних характеристик колективiв, прогнозiв
Єхньоє сумiсностi тощо. Вона мау максимально сприяти психiч-
ному й особистiсному розвитковi учнiв.
Шкiльна психологiчна служба передбачау роботу шкiльного
психолога безпосередньо у навчальному закладi, де вiн мау
можливiсть поуднувати вивчення конкретного життувого аспек-
ту поступу в свiдомостi дитини з поглибленим аналiзом єє iнди-
вiдуальних психологiчних особливостей. Вона слугуу розвитковi
основ дитячоє практичноє психологiє.
Проблеми шкiльноє психологiчноє служби розвязуються зде-
бiльшого методами тестування, визначення коефiцiунта розу-
мового обдаровання. Останнiми роками в роботi психологiчних
служб помiтний вихiд за межi тестування та примноження ме-
тодiв, спроможних забезпечити проникнення в iндивiдуальну
неповторнiсть психiки учнiв. Вiдбувауться зближення психоте-
рапiє з психологiчною службою, що виражауться в наданнi пси-
хологiчноє допомоги тим, хто єє потребуу. Посилюуться увага до
консультування персоналу школи з питань психiчного розвитку
дiтей i надання, в разi потреби, дiяльноє допомоги в розвязаннi
власних психологiчних проблем.
1.1. ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГiЯ
ТА ПСИХОКОРЕКЦiЙНА ПРАКТИКА
В "Положеннi про психологiчну службу в системi освiти Укра-
єни, розробленому Мiнiстерством освiти Украєни, чiтко виз-
начауться мста дiяльностi цiує служби: виявлення i створення
соцiально-психологiчних умов для розвитку особистостi; спри-
яння виконанню виховних i освiтнiх завдань навчально-вихов-
них закладiв. За своєм статусом працiвники психологiчноє служ-
би належать до складу педагогiв. У положеннi дiагностика зво-
диться до "обстеження дiтей i пiдлiткiв, Єхнiх груп i
колективiв..."; корекцiя - "здiйсненням психолого-педагогiч-
них заходiв для усунення вiдхилень..."; "профiлактика - сво-
учасним попередженням вiдхилень у становленнi особистостi";
реабiлiтацiя - "надання допомоги дiтям, пiдлiткам, молодi в
кризовiй ситуацiє"; психологiчна експертиза - участю "в оцiнцi
нових технологiй навчання та виховання... визначення доцiль-
ностi Єх упровадження". Ми переконуумося, що основнi компо-
ненти змiсту дiяльностi психологiчноє служби зорiунтованi на
якiсь зовнiшнi дiє: обстеження, розробку заходiв, участь в оцiнцi
нових технологiй i т. д., а не на пiзнання внутрiшнього свiту
особистостi. Особливо переконливо це можна бачити з перелiку
функцiйних обовязкiв психолога-практика, а саме: "... бере
участь в органiзацiє освiтньоє, виховноє роботи...", "проводить
психолого-педагогiчну дiагностику готовностi до навчання...";
"здiйснюу профорiунтацiю; готуу вихованцiв до життя в злагодi
з усiма народами; формуу психологiчну культуру вихованцiв,
учнiв, педагогiв, батькiв" .
Як видно з "Положення...", вся робота психолога-практика
зорiунтована на дiтей, пiдлiткiв, але при цьому випадають iз
поля зору дорослi, тобто педагоги. Велику питому вагу в пси-
хологiчнiй службi мають освiтнi заходи (лекцiє, бесiди й т.п.).
З огляду на це зрозумiло, що перелiченi функцiє може викону-
вати не обовязково практичний психолог, а отже, психологiчна
практика ще не зайняла в школi належного мiсця: робота пси-
холога спрямована на вирiшення зовнiшнiх проблем, повяза-
них iз соцiумом i навчальною дiяльнiстю учнiв, а не з пiзнанням
Єхнiх особистiсних проблем.
Таким чином, практична психологiя в школi представлена
дещо формалiзовано, вiдсутня орiунтацiя на глибинно-психоло-
гiчнi характеристики особистостi, а увага до iндивiдуальноє не-
повторностi дитячоє психiки передбачауться лише в разi
кризових станiв та девiантноє поведiнки (алкоголiзм, наркома-
нiя, правопорушення). Профiлактика здебiльшого заклопотана
вiдхиленнями - дбау про Єх попередження. Неправильною та-
кож у позицiя, коли в ракурс методiв психологiчноє служби
потрапляу тiльки дитина, а не й дорослий (учитель, батько,
вихователь), який своєм впливом на дитину нерiдко породжуу
тi деструкцiє, якi потiм потрiбно нiвелювати.
До того ж, у "Положеннi..." в основному йдеться лише про
дiє психолога без урахування найголовнiшого - опосередкова-
ностi його рекомендацiй, порад i результатiв дiяльностi педаго-
гiв, дирекцiє та батькiв. У ньому не вiдображено вимоги до
особистостi педагога, не вказано на необхiднiсть психокорекцiй-
ноє пiдготовки, яка сприяла б розвитковi його рефлексивних
знань. Адже не секрет, що нерiдко психолог (чи педагог) - це
"чоботар без чобiт": як людина, вiн i сам iнодi потребуу допо-
моги, яку мав би отримати ще в процесi професiйноє пiдготовки.
У звязку з розмитiстю предмета практичноє психологiє
психологiчна служба постау бiльше адмiнiстративною, нiж пси-
хологiзованою. "Положення..." недостатньо спирауться на про-
фесiоналiзм психолога-практика, на специфiчнi вимоги до його
вмiнь та навичок у галузi психологiчноє практики. В основу
практичноє психологiє, на наш погляд, треба покласти психоко-
рекцiю iндивiдуально-неповторних якостей особистостi в удно-
стi психокорекцiйних i психодiагностичних процесiв. Психоко-
рекцiя - це змiна певних, вже установлених характеристик.
Тому дiтей швидше потрiбно правильно виховувати, а свiтоба-
чення й поведiнку дорослих, у разi потреби, коригувати. Важ-
ливо не втрачати гуманiстичноє орiунтацiє на
конструктивнi (позитивнi) засади (потенцiал) людського "Я",
що суперечить настановам психологiчноє служби, висловле-
ним у "Положеннi...": зосереджувати увагу на вiдхилен-
нях, на кризових явищах та девiантнiй
поведiнцi. Гуманiстична ж психологiя мау своєм предметом
норму, розвиток потенцiалу "Я" субукта.
Спробуумо визначити поняття "практична психологiя".
Практика (грец.- дiяльний, активний) - це матерiальна, чут-
туво-предметна, цiлеспрямована дiяльнiсть людини, яка мау на
мстi перетворення природних i соцiальних обуктiв, що у осно-
вою пiзнання. В широкому розумiннi слова пiд практикою ро-
зумiють усi види чуттуво-предметноє дiяльностi. Результатом
практики у створення свiту соцiальноє й культурноє предметно-
стi, в якому обуктивованi всi сутнiснi сили людини - здiбностi,
воля, прагнення, свiдомiсть, почуття, вмiння.
Поуднуючи поняття "практика" з поняттями "психологiя"
та "психокорекцiя", можна стверджувати, що психологiчна
практика сприяу збагаченню iндивiдуального досвiду, змiнюу
рiвень свiдомостi й характер потреб, впливау на вибiр цiнно-
стей, формуу тi чи тi цiлi й ставлення до соцiальних норм.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
1
психологiчнi основи ГРУПОВОЄ
ПСИХОКОРЕКЦiЙНОЄ РОБОТИ
Поняття практичноє психологiє пiдпорядковууться по-
няттю психологiчноє служби, яка значною мiрою у
спадкоумницею педологiє, зруйнованоє в 1936 р. постановою
ЦК ВКП(б). Перед нею нинi стоять завдання, дуже близькi до
тих, якi розвязувалися педологами: визначення готовностi ди-
тини до школи, диференцiювання ступенiв цiує готовностi, ди-
ференцiювання класiв за iнтелектуальним рiвнем учнiв,
складання психологiчних характеристик колективiв, прогнозiв
Єхньоє сумiсностi тощо. Вона мау максимально сприяти психiч-
ному й особистiсному розвитковi учнiв.
Шкiльна психологiчна служба передбачау роботу шкiльного
психолога безпосередньо у навчальному закладi, де вiн мау
можливiсть поуднувати вивчення конкретного життувого аспек-
ту поступу в свiдомостi дитини з поглибленим аналiзом єє iнди-
вiдуальних психологiчних особливостей. Вона слугуу розвитковi
основ дитячоє практичноє психологiє.
Проблеми шкiльноє психологiчноє служби розвязуються зде-
бiльшого методами тестування, визначення коефiцiунта розу-
мового обдаровання. Останнiми роками в роботi психологiчних
служб помiтний вихiд за межi тестування та примноження ме-
тодiв, спроможних забезпечити проникнення в iндивiдуальну
неповторнiсть психiки учнiв. Вiдбувауться зближення психоте-
рапiє з психологiчною службою, що виражауться в наданнi пси-
хологiчноє допомоги тим, хто єє потребуу. Посилюуться увага до
консультування персоналу школи з питань психiчного розвитку
дiтей i надання, в разi потреби, дiяльноє допомоги в розвязаннi
власних психологiчних проблем.
1.1. ПРАКТИЧНА ПСИХОЛОГiЯ
ТА ПСИХОКОРЕКЦiЙНА ПРАКТИКА
В "Положеннi про психологiчну службу в системi освiти Укра-
єни, розробленому Мiнiстерством освiти Украєни, чiтко виз-
начауться мста дiяльностi цiує служби: виявлення i створення
соцiально-психологiчних умов для розвитку особистостi; спри-
яння виконанню виховних i освiтнiх завдань навчально-вихов-
них закладiв. За своєм статусом працiвники психологiчноє служ-
би належать до складу педагогiв. У положеннi дiагностика зво-
диться до "обстеження дiтей i пiдлiткiв, Єхнiх груп i
колективiв..."; корекцiя - "здiйсненням психолого-педагогiч-
них заходiв для усунення вiдхилень..."; "профiлактика - сво-
учасним попередженням вiдхилень у становленнi особистостi";
реабiлiтацiя - "надання допомоги дiтям, пiдлiткам, молодi в
кризовiй ситуацiє"; психологiчна експертиза - участю "в оцiнцi
нових технологiй навчання та виховання... визначення доцiль-
ностi Єх упровадження". Ми переконуумося, що основнi компо-
ненти змiсту дiяльностi психологiчноє служби зорiунтованi на
якiсь зовнiшнi дiє: обстеження, розробку заходiв, участь в оцiнцi
нових технологiй i т. д., а не на пiзнання внутрiшнього свiту
особистостi. Особливо переконливо це можна бачити з перелiку
функцiйних обовязкiв психолога-практика, а саме: "... бере
участь в органiзацiє освiтньоє, виховноє роботи...", "проводить
психолого-педагогiчну дiагностику готовностi до навчання...";
"здiйснюу профорiунтацiю; готуу вихованцiв до життя в злагодi
з усiма народами; формуу психологiчну культуру вихованцiв,
учнiв, педагогiв, батькiв" .
Як видно з "Положення...", вся робота психолога-практика
зорiунтована на дiтей, пiдлiткiв, але при цьому випадають iз
поля зору дорослi, тобто педагоги. Велику питому вагу в пси-
хологiчнiй службi мають освiтнi заходи (лекцiє, бесiди й т.п.).
З огляду на це зрозумiло, що перелiченi функцiє може викону-
вати не обовязково практичний психолог, а отже, психологiчна
практика ще не зайняла в школi належного мiсця: робота пси-
холога спрямована на вирiшення зовнiшнiх проблем, повяза-
них iз соцiумом i навчальною дiяльнiстю учнiв, а не з пiзнанням
Єхнiх особистiсних проблем.
Таким чином, практична психологiя в школi представлена
дещо формалiзовано, вiдсутня орiунтацiя на глибинно-психоло-
гiчнi характеристики особистостi, а увага до iндивiдуальноє не-
повторностi дитячоє психiки передбачауться лише в разi
кризових станiв та девiантноє поведiнки (алкоголiзм, наркома-
нiя, правопорушення). Профiлактика здебiльшого заклопотана
вiдхиленнями - дбау про Єх попередження. Неправильною та-
кож у позицiя, коли в ракурс методiв психологiчноє служби
потрапляу тiльки дитина, а не й дорослий (учитель, батько,
вихователь), який своєм впливом на дитину нерiдко породжуу
тi деструкцiє, якi потiм потрiбно нiвелювати.
До того ж, у "Положеннi..." в основному йдеться лише про
дiє психолога без урахування найголовнiшого - опосередкова-
ностi його рекомендацiй, порад i результатiв дiяльностi педаго-
гiв, дирекцiє та батькiв. У ньому не вiдображено вимоги до
особистостi педагога, не вказано на необхiднiсть психокорекцiй-
ноє пiдготовки, яка сприяла б розвитковi його рефлексивних
знань. Адже не секрет, що нерiдко психолог (чи педагог) - це
"чоботар без чобiт": як людина, вiн i сам iнодi потребуу допо-
моги, яку мав би отримати ще в процесi професiйноє пiдготовки.
У звязку з розмитiстю предмета практичноє психологiє
психологiчна служба постау бiльше адмiнiстративною, нiж пси-
хологiзованою. "Положення..." недостатньо спирауться на про-
фесiоналiзм психолога-практика, на специфiчнi вимоги до його
вмiнь та навичок у галузi психологiчноє практики. В основу
практичноє психологiє, на наш погляд, треба покласти психоко-
рекцiю iндивiдуально-неповторних якостей особистостi в удно-
стi психокорекцiйних i психодiагностичних процесiв. Психоко-
рекцiя - це змiна певних, вже установлених характеристик.
Тому дiтей швидше потрiбно правильно виховувати, а свiтоба-
чення й поведiнку дорослих, у разi потреби, коригувати. Важ-
ливо не втрачати гуманiстичноє орiунтацiє на
конструктивнi (позитивнi) засади (потенцiал) людського "Я",
що суперечить настановам психологiчноє служби, висловле-
ним у "Положеннi...": зосереджувати увагу на вiдхилен-
нях, на кризових явищах та девiантнiй
поведiнцi. Гуманiстична ж психологiя мау своєм предметом
норму, розвиток потенцiалу "Я" субукта.
Спробуумо визначити поняття "практична психологiя".
Практика (грец.- дiяльний, активний) - це матерiальна, чут-
туво-предметна, цiлеспрямована дiяльнiсть людини, яка мау на
мстi перетворення природних i соцiальних обуктiв, що у осно-
вою пiзнання. В широкому розумiннi слова пiд практикою ро-
зумiють усi види чуттуво-предметноє дiяльностi. Результатом
практики у створення свiту соцiальноє й культурноє предметно-
стi, в якому обуктивованi всi сутнiснi сили людини - здiбностi,
воля, прагнення, свiдомiсть, почуття, вмiння.
Поуднуючи поняття "практика" з поняттями "психологiя"
та "психокорекцiя", можна стверджувати, що психологiчна
практика сприяу збагаченню iндивiдуального досвiду, змiнюу
рiвень свiдомостi й характер потреб, впливау на вибiр цiнно-
стей, формуу тi чи тi цiлi й ставлення до соцiальних норм.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74