Важливою у емоцiйна включснiсть у програвання.
Особливо важливо практикувати змiну ролей, повторне Єх
програвання, яке дау можливiсть глибше зрозумiти внутрiшню
запрограмованiсть поведiнки. Розумiння самого себе та iнших,
що у результатом психодраматичного досвiду, може бути без-
цiнним для будь-якоє людини.
Особистий досвiд переживання в процесi психодрами мо-
же дати людинi поштовх для ретроспективного аналiзу свого
життя.
Спинимося коротко на методичних питаннях.
Перед початком психодрами необхiдно пояснити єє основнi
положення членам групи, а також запропонувати Єм уявити
ситуацiє Єхнiх власних переживань, якi можна було б програти.
В класичному варiантi Морено все починауться iз запитання:
"Хто хотiв би запропонувати неприумний момент (травмуючий
випадок) або ж проблему, яку варто програти з метою подаль-
шого психологiчного аналiзуi"
1. Форма iлюстрацiє (субукт програу ситуацiю, про яку роз-
повiдав).
91
2. Схематизована форма (саму сцену по черзi програу вся
група).
3. Мимовiльна форма (гра практикууться вiд випадку до
випадку згiдно з планом керiвника).
iнодi психодрама поуднууться не тiльки з рольовою грою, а
й з нсвербальними вправами i вправами взагалi. Тому розгля-
немо кiлька структурованих драматичних прийомiв.
1. Програвання самого себе. Член групи грау самого себе в
iнтеракцiє з ким-небудь iншим (чи iншими). Протагонiст обирау
собi партнерiв для гри, якi, на його думку, близькi партнерам
iз ситуацiє "там i колись". Далi вiн моделюу ту ситуацiю, яку
хотiв би пiддати аналiзовi в групi.
2. Монолог. Член групи розповiдау свою проблему. Говорить
немовби сам iз собою, група не втручауться в цей процес. На
вiдмiну вiд програвання ролi самого себе, протагонiст намага-
уться не обмежуватися акцентуванням уваги на своєх зовнiшнiх
реакцiях, а швидше прагне проаналiзувати мотиви й iнфантиль-
нi витоки поведiнки, внутрiшнi почуття.
3. Обмiн ролями. В ситуацiє моделювання та програвання
конфлiкту протагонiста його оточенням використовууться обмiн
ролями: вiн бере на себе роль тiує особистостi, з якою конфлiк-
туу, а iнший член групи виконуу його роль. Обмiн ролями може
вiдбутися в процесi психодрами в будь-який момент, важливий
для пiзнання сутi проблеми. Такий обмiн ролями вiдбувауться
за знаком, що його подау керiвник. Обмiн ролями сприяу про-
никненню в почуття та спосiб мислення iншого, а також бачен-
ня себе нiби зi сторони його очима.
4. Дзеркало. Член групи грау протагонiста, який сидить у
групi й спостерiгау за собою наче в дзеркалi. Навiть просте
вiдтворення його конфлiкту може пiдвести його до усвiдомлення
проблемностi деяких своєх реакцiй. У "дзеркало" можна помi-
стити i "альтер Его", котре виявлятиме те, що протагонiст ду-
мау, а також внутрiшнi тенденцiє, якi протиборствують.
5. iдеальний партнер. Члени групи (по черзi) зображають
протагонiстовi його партнерiв, якими вiн хотiв би Єх бачити в
iдеалi.
6. Чарiвний магазин. Цей прийом допомагау протагонiстовi
зрозумiти його справжнi прагнення в життi. Вiн зустрiчауть-
ся з "чарiвником", який пропонуу йому все, що тiльки вiн мiг
би собi побажати, наприклад, здоровя, успiх, щастя, генiаль-
нiсть, любов, але вимагау, щоб той заплатив за це тим, що
цiнуу в життi. Цим загострюуться внутрiшнiй конфлiкт прота-
гонiста.
7. Версiє. Члени групи повторюють програвання ситуацiй у
рiзноманiтних версiях i варiантах, якi самi ж придумують, вiд-
тiняючи протагонiстовi той внесок, який, на Єхню думку, вiн
92
робить своую поведiнкою у взаумини з оточуючими людьми, й
у ту ситуацiю, яка розглядауться.
" 8. Двiйник (совiсть). Один з членiв групи виступау в ролi
"альтер Его" протагонiста, показуу його внутрiшнi переживан-
ня, стурбованiсть, тривогу, доброзичливi чи агресивнi тенденцiє,
якi вiн сам не завжди в змозi усвiдомити й проявити. Висловлюу
певнi гiпотези вiдносно сутi його особистiсних проблем. У ролi
двiйника може виступати сам психолог, який сiдау за протаго-
нiстом i вiзуально показуу "друге "Я" як його "совiсть", що
супроводжуу його дiє. "Совiсть" говорить вiд першоє особи.
Така технiка може бути використана й в iнших варiантах
психодрами, наприклад, при програваннi самого себе, а також
при використаннi прийому, який викладено нижче.
9. "Порожнiй стiлець". Ця гра як психодраматичний прийом
використовууться з рiзною метою. Робота з "порожнiм стiльцем"
може бути iндивiдуальна, а може бути групова. iндивiдуальна
часто переростау в групову у звязку з актуалiзацiую процесiв
iдентифiкацiє та необхiднiстю вiдреагувати на виниклi емоцiє.
Розглянемо кiлька варiантiв роботи з "порожнiм стiльцем":
а) протагонiст може уявляти, нiбито його партнер сидить на
порожньому стiльцi навпроти нього. Вiн розмовляу й спiлку-
уться з уявною людиною, часом мiняуться з нею мiсцями, ро-
лями. Протагонiст може спiлкуватися i сам iз собою;
б) члени групи звертаються до "порожнього стiльця", уявля-
ючи на ньому протагонiста, структуруються в залежностi вiд
його проблеми та особливостей того матерiалу, який представ-
лено в попередньому фрагментi роботи групи, особливостей по-
переднiх ситуацiй його поведiнки. При цьому практикуються
висловлення, адресованi "другому "Я", а також на адресу його
"двiйника", тобто як звертання до ... так i вiдповiдi за ... В
даному випадку звертання до "порожнього стiльця", як правило,
мас аргументований характер, тобто враховуу особливостi по-
ведiнки протагонiста, вже представленоє в групi. При цьому
протагонiст може бути або присутнiм у групi, або ж поза групою
(а iнколи й "за дверима");
в) звертання до "порожнього стiльця" доцiльно використову-
вати ситуативно з мстою опрацювання актуального матерiалу,
емоцiйноє напруженостi, створеноє поведiнкою певного члена
групи, та зниженням такоє напруженостi, можливо, спричине-
ноє його демонстративним випадом проти когось iз учасникiв
АСПН.
10. "Високi стiльцi". Протагонiст сидить на стiльцi, постав-
леному на пiдвищеннi, й звiдти намагауться висловлювати тi чи
тi фрази тим, хто його оточуу. iнший варiант цiує вправи -
"нагору". Один iз членiв групи стоєть на "височинi". До нього
по черзi пiдходять люди з запитанням: "Чому тобi добре нагорii"
93
Член групи, який стоєть високо, вiдповiдау. Якщо протаго-
нiст вiдчувау труднiсть при вiдповiдi, той, хто запитував, вис-
ловлюу своу припущення. Рукостискання реципiунта в даному
випадку у ознакою прийняття iнформацiє. Вправа завершууться
психологiчним аналiзом усього матерiалу.
4.5. МЕТОДИ НЕВЕРБАЛЬНОЄ
ВЗАтМОДiЄ
Враховуючи, що даний посiбник зорiунтований на виклад варi-
анта груповоє психокорекцiє, за якого виявляються передумови
особистiсних проблем субукта, що, як правило, повязанi зi
сферою несвiдомого, великоє ваги набувають рiзнi невербальнi
вправи та методики.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74