Фрейдом, якi формуються у
субукта з раннього дитинства й повязанi з душевним тяжiнням
до близьких людей (вихователiв).
Сам по собi цей факт у цiкавим для психологiчноє науки,
тому якраз на роботi з вербальною (словесною) продукцiую
пацiунта вирiс ортодоксальний психоаналiз. 3. Фрейд - його
засновник - не працював iз графiчною (малюнковою) продук-
цiую пацiунта. Психоаналiтична процедура орiунтувалася на
самоусунення "Я" вiд контролю та критики вiльних асоцiацiй i
вимог логiчноє, смисловоє удностi висловлювань пацiунта. Звер-
таючись до структурних компонентiв психiки, вiдкритих
3. Фрейдом - "Над-Я", "Я" та "Воно", - можна констатувати,
що психоаналiз у процесi дослiдження передбачау нейтралiза-
цiю функцiй "Над-Я" обiцянкою приймати без критики та осуду
iiб
будь-якi прояви "Воно", тобто прояви несвiдомого. Але, по сутi,
словесна форма вираження вже нiвелюу вiльний прояв iнстинк-
тивних потягiв "Воно", бо "Слово" - це iнструмент вираження
свiдомого (хоч i не тiльки). Пiдтримуумо думку А. Фрейд, що
"таким чином ми граумо з iнстинктивними iмпульсами в по-
двiйну гру: з одного боку, заохочуючи Єхнi прояви, а з iншого -
неухильно вiдмовляумо Єм у задоволеннi" .
В нашому розумiннi психоаналiтична ситуацiя набувау та-
кого змiсту: психоаналiтик iз самого початку своую позицiую
санкцiонуу прояв "Воно", декларуючи словесну форму його ви-
явлення, забезпечуу цензорськi перешкоди. Така ситуацiя цен-
зорського контролю справедлива, як пише далi А. Фрейд, "лише
для Єх (несвiдомих iмпульсiв.- Т.Я.) переходу в словесну фор-
му; вона не дау Єм права контролю над руховим апаратом, що
у Єхньою справжньою метою".
Сказане вище однозначно вказуу на величезну роль вклю-
чення моторики в процес вираження психологiчного змiсту для
пiзнання несвiдомого. Саме в цьому допомагау малюнок, завдя-
ки рухам руки в процесi "художньоє" матерiалiзацiє психологiч-
ного змiсту. Проте нам вiдома гiпнотична практика психо-
аналiтикiв, яка, знiмаючи критику "Над-Я", забезпечувала ви-
явлення "Воно", вiд якоє вони зреклися у звязку з вiдсутнiстю
обсктивування тих складних стосункiв мiж несвiдомим i свiдо-
мим, якi, по сутi, i у предметом п сихоаналiзу.
А. Фрейд критикуу тих аналiтикiв-початкiвцiв, якi прямо-
лiнiйно розумiють "вiльнi асоцiацiє" без Єх гальмування. Це саме
пiдтверджуу своєми дослiдженнями учень 3. Фрейда К. Юнг,
який уводить в дослiдження (тести словесних асоцiацiй) набiр
слiв, якi виступали своурiдним каталiзатором вiльних асоцiацiй,
що пiддаються потiм психоаналiтичнiй процедурi аналiзу. Нам
також близька позицiя К.Юнга в пiдходi до пiзнання несвiдо-
мого завдяки його високому поцiнуванню значущостi образу як
такого для глибинного пiзнання психiки. Пiдтвердженням цього
у його своурiдний пiдхiд до сновидiнь - через аналiз малюнкiв,
у яких пацiунти вiдображають своє сния.
Символи малюнкiв можна вважати посланцями вiд несвiдо-
мого до свiдомого, а Єх iнтерпретацiя збагачуу (змiцнюу) свiдо-
ме. Ми теж дотримуумося думки, що важливим у не символ сам
по собi, а вибiр субуктом саме цього символу серед численноє
кiлькостi аналогiчних. Саме цi моменти зближують нашу робо-
ту з психомалюнком до психоаналiтичних дослiджень, що опо-
середковано вказуу на спроможнiсть методики цiлiсного аналiзу
комплексу малюнкiв у пiзнаннi несвiдомих аспектiв психiки.
Важливо й тс, що робочими для нас у такi феномени несвiдо-
мого, вiдкритi 3. Фрейдом, як "опори" та "психологiчнi захисти".
"Опiр" сигналiзуу про те, що щось "не стикууться"9. А. Фрейд
117
розумiу "опiр" як активнiсть "Я" (контратаку) проти "Воно". i,
як правило, ця контратака здiйснюуться засобами "психологiч-
ного захисту".
Щоправда, ми не згоднi з тим, що завдяки такiй актуалiзацiє
ранiше непомiтних "захистiв" знаходимо предмет дослiдження.
У нас свiй погляд на "психологiчнi захисти", який сформувався
в психокорскцiйнiй практицi з психiчно здоровими людьми,
коли важливим у видiлення двох видiв "захистiв", а саме: пе-
риферiйнi (чи ситуативнi) i базовi (або особистiснi),
про що ми вже писали. В разi прояву "опорiв" маумо справу з
ситуативними "захистами", якi послаблюумо в групi якомога
бiльше, а значить, i знiмаумо, розсуваумо "опори" з метою за-
безпечення необхiдних можливостей психокорекцiє.
В цьому одна з переваг психомалюнка, який знижуу загрозу
неприйняття субукта iншими учасниками групи в разi пред-
ставлення особистiсно ризикованого матерiалу: в малюнку вiн
виражауться символiчно. Крiм того, малюнки виконуються, як
правило, вдома й тому особливо сприяють пiзнанню внутрiш-
ньоє детермiнованостi "захистiв", оскiльки вплив групи виклю-
чауться.
5.5. ПСИХОМАЛЮНОК
i СНОВИДiННЯ
В методичному аспектi наш пiдхiд до аналiзу малюнкiв
поуднууться з психоаналiтичним, адже ми прагнемо цiлiсного
Єх розумiння, щоб мати системнi характеристики, якi визнача-
ють логiку несвiдомого - когнiтивноє пiдструктури базових "за-
хистiв".
Аналiз психомалюнкiв засвiдчив неймовiрно велику роль у
визначеннi спiльних аналогiй та системних характеристик -
архетипiв. Саме вони i уднають психомалюнок зi сновидiнням,
за словами К. Юнга, створюють "базовi схеми" несвiдомого 10.
3. Фрейд, а потiм i К. Юнг убачали в снах основу, вихiдну точку
процесу вiльних асоцiацiй. К. Юнг пише: "3. Фрейд зробив
просте, але глибоке спостереження, - якщо заохотити того, хто
бачив сон, продовжувати розповiдь про нього в думках, на якi
вiн наводить, то пацiунт пiде досить далеко..."ii Сон так само
ефективний, як i будь-яка iнша подiя, що стосууться безпосе-
редньо дiй субукта.
Нашi дослiдження з малюнками поуднуються з роботою ана-
лiтика зi сновидiннями в тому планi, що вiн тримауться ближче
до сну, а в дiалозi з автором ми намагаумося бути якомога
ближче до малюнка. Нашi опоненти в цьому вбачають вiдступ
вiд психоаналiтичноє методики пiзнання несвiдомого, оскiльки
118
ми пропонуумо теми малюнкiв. Та ми лише рекомендуумо теми,
якi можна перефразувати або доповнити новими, а люди вико-
нують Єх спонтанно, даючи волю руцi. Спонтаннiсть визначау
характер i змiст зображень. Саме це уднау тематичний малюнок
з вiльними асоцiацiями, якi дослiджував К. Юнг, пропонуючи
пацiунтам "тести словесних асоцiацiй", або ж з малюнками, в
яких пацiунти вiдображали своє сновидiння, що фактично ста-
вало визначенням теми малюнка. Треба зауважити, що проти
визначеностi тематики малюнкiв може заперечувати лише лю-
дина, яка професiйно нiколи не дослiджувала несвiдому сферу
субукта. Адже визначенiсть теми - це уднання свiдомого з
проявом несвiдомого, що забезпечууться спонтанним виконан-
ням малюнка. Предметом же практичноє психологiє якраз i у
взаумозвязок мiж свiдомою й несвiдомою сферами психiки
субукта.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
субукта з раннього дитинства й повязанi з душевним тяжiнням
до близьких людей (вихователiв).
Сам по собi цей факт у цiкавим для психологiчноє науки,
тому якраз на роботi з вербальною (словесною) продукцiую
пацiунта вирiс ортодоксальний психоаналiз. 3. Фрейд - його
засновник - не працював iз графiчною (малюнковою) продук-
цiую пацiунта. Психоаналiтична процедура орiунтувалася на
самоусунення "Я" вiд контролю та критики вiльних асоцiацiй i
вимог логiчноє, смисловоє удностi висловлювань пацiунта. Звер-
таючись до структурних компонентiв психiки, вiдкритих
3. Фрейдом - "Над-Я", "Я" та "Воно", - можна констатувати,
що психоаналiз у процесi дослiдження передбачау нейтралiза-
цiю функцiй "Над-Я" обiцянкою приймати без критики та осуду
iiб
будь-якi прояви "Воно", тобто прояви несвiдомого. Але, по сутi,
словесна форма вираження вже нiвелюу вiльний прояв iнстинк-
тивних потягiв "Воно", бо "Слово" - це iнструмент вираження
свiдомого (хоч i не тiльки). Пiдтримуумо думку А. Фрейд, що
"таким чином ми граумо з iнстинктивними iмпульсами в по-
двiйну гру: з одного боку, заохочуючи Єхнi прояви, а з iншого -
неухильно вiдмовляумо Єм у задоволеннi" .
В нашому розумiннi психоаналiтична ситуацiя набувау та-
кого змiсту: психоаналiтик iз самого початку своую позицiую
санкцiонуу прояв "Воно", декларуючи словесну форму його ви-
явлення, забезпечуу цензорськi перешкоди. Така ситуацiя цен-
зорського контролю справедлива, як пише далi А. Фрейд, "лише
для Єх (несвiдомих iмпульсiв.- Т.Я.) переходу в словесну фор-
му; вона не дау Єм права контролю над руховим апаратом, що
у Єхньою справжньою метою".
Сказане вище однозначно вказуу на величезну роль вклю-
чення моторики в процес вираження психологiчного змiсту для
пiзнання несвiдомого. Саме в цьому допомагау малюнок, завдя-
ки рухам руки в процесi "художньоє" матерiалiзацiє психологiч-
ного змiсту. Проте нам вiдома гiпнотична практика психо-
аналiтикiв, яка, знiмаючи критику "Над-Я", забезпечувала ви-
явлення "Воно", вiд якоє вони зреклися у звязку з вiдсутнiстю
обсктивування тих складних стосункiв мiж несвiдомим i свiдо-
мим, якi, по сутi, i у предметом п сихоаналiзу.
А. Фрейд критикуу тих аналiтикiв-початкiвцiв, якi прямо-
лiнiйно розумiють "вiльнi асоцiацiє" без Єх гальмування. Це саме
пiдтверджуу своєми дослiдженнями учень 3. Фрейда К. Юнг,
який уводить в дослiдження (тести словесних асоцiацiй) набiр
слiв, якi виступали своурiдним каталiзатором вiльних асоцiацiй,
що пiддаються потiм психоаналiтичнiй процедурi аналiзу. Нам
також близька позицiя К.Юнга в пiдходi до пiзнання несвiдо-
мого завдяки його високому поцiнуванню значущостi образу як
такого для глибинного пiзнання психiки. Пiдтвердженням цього
у його своурiдний пiдхiд до сновидiнь - через аналiз малюнкiв,
у яких пацiунти вiдображають своє сния.
Символи малюнкiв можна вважати посланцями вiд несвiдо-
мого до свiдомого, а Єх iнтерпретацiя збагачуу (змiцнюу) свiдо-
ме. Ми теж дотримуумося думки, що важливим у не символ сам
по собi, а вибiр субуктом саме цього символу серед численноє
кiлькостi аналогiчних. Саме цi моменти зближують нашу робо-
ту з психомалюнком до психоаналiтичних дослiджень, що опо-
середковано вказуу на спроможнiсть методики цiлiсного аналiзу
комплексу малюнкiв у пiзнаннi несвiдомих аспектiв психiки.
Важливо й тс, що робочими для нас у такi феномени несвiдо-
мого, вiдкритi 3. Фрейдом, як "опори" та "психологiчнi захисти".
"Опiр" сигналiзуу про те, що щось "не стикууться"9. А. Фрейд
117
розумiу "опiр" як активнiсть "Я" (контратаку) проти "Воно". i,
як правило, ця контратака здiйснюуться засобами "психологiч-
ного захисту".
Щоправда, ми не згоднi з тим, що завдяки такiй актуалiзацiє
ранiше непомiтних "захистiв" знаходимо предмет дослiдження.
У нас свiй погляд на "психологiчнi захисти", який сформувався
в психокорскцiйнiй практицi з психiчно здоровими людьми,
коли важливим у видiлення двох видiв "захистiв", а саме: пе-
риферiйнi (чи ситуативнi) i базовi (або особистiснi),
про що ми вже писали. В разi прояву "опорiв" маумо справу з
ситуативними "захистами", якi послаблюумо в групi якомога
бiльше, а значить, i знiмаумо, розсуваумо "опори" з метою за-
безпечення необхiдних можливостей психокорекцiє.
В цьому одна з переваг психомалюнка, який знижуу загрозу
неприйняття субукта iншими учасниками групи в разi пред-
ставлення особистiсно ризикованого матерiалу: в малюнку вiн
виражауться символiчно. Крiм того, малюнки виконуються, як
правило, вдома й тому особливо сприяють пiзнанню внутрiш-
ньоє детермiнованостi "захистiв", оскiльки вплив групи виклю-
чауться.
5.5. ПСИХОМАЛЮНОК
i СНОВИДiННЯ
В методичному аспектi наш пiдхiд до аналiзу малюнкiв
поуднууться з психоаналiтичним, адже ми прагнемо цiлiсного
Єх розумiння, щоб мати системнi характеристики, якi визнача-
ють логiку несвiдомого - когнiтивноє пiдструктури базових "за-
хистiв".
Аналiз психомалюнкiв засвiдчив неймовiрно велику роль у
визначеннi спiльних аналогiй та системних характеристик -
архетипiв. Саме вони i уднають психомалюнок зi сновидiнням,
за словами К. Юнга, створюють "базовi схеми" несвiдомого 10.
3. Фрейд, а потiм i К. Юнг убачали в снах основу, вихiдну точку
процесу вiльних асоцiацiй. К. Юнг пише: "3. Фрейд зробив
просте, але глибоке спостереження, - якщо заохотити того, хто
бачив сон, продовжувати розповiдь про нього в думках, на якi
вiн наводить, то пацiунт пiде досить далеко..."ii Сон так само
ефективний, як i будь-яка iнша подiя, що стосууться безпосе-
редньо дiй субукта.
Нашi дослiдження з малюнками поуднуються з роботою ана-
лiтика зi сновидiннями в тому планi, що вiн тримауться ближче
до сну, а в дiалозi з автором ми намагаумося бути якомога
ближче до малюнка. Нашi опоненти в цьому вбачають вiдступ
вiд психоаналiтичноє методики пiзнання несвiдомого, оскiльки
118
ми пропонуумо теми малюнкiв. Та ми лише рекомендуумо теми,
якi можна перефразувати або доповнити новими, а люди вико-
нують Єх спонтанно, даючи волю руцi. Спонтаннiсть визначау
характер i змiст зображень. Саме це уднау тематичний малюнок
з вiльними асоцiацiями, якi дослiджував К. Юнг, пропонуючи
пацiунтам "тести словесних асоцiацiй", або ж з малюнками, в
яких пацiунти вiдображали своє сновидiння, що фактично ста-
вало визначенням теми малюнка. Треба зауважити, що проти
визначеностi тематики малюнкiв може заперечувати лише лю-
дина, яка професiйно нiколи не дослiджувала несвiдому сферу
субукта. Адже визначенiсть теми - це уднання свiдомого з
проявом несвiдомого, що забезпечууться спонтанним виконан-
ням малюнка. Предметом же практичноє психологiє якраз i у
взаумозвязок мiж свiдомою й несвiдомою сферами психiки
субукта.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74