На другому етапі стає особливо помітним, що війна за незалежність за характером, основними завданнями та рушійними силами була буржуазною революцією. Про це свідчили зокрема проведені в цей час аграрні зміни, які мали на меті ліквідацію багатьох істотних елементів феодалізму. Так, було знищено феодальне землеволодіння корони, за рекомендацією Конгресу 1777 року конфісковані маєтки майже тридцяти тисяч лоялістів. Фермери й орендарі, н&-чекаючи рішення Конгресу, самочинно припиняли сплату фіксованої ренти. Рішуче було покінчено і з такими атрибутами феодалізму, як майорат і невідчужуваність землі.
Ударом по феодальних порядках було і скасування Конгресом у 1777 році заборони на заселення земель на Заході. Створювалися сприятливі умови для придбання земельних ділянок тими, хто служив у визвольній армії. Внаслідок перерозподілу феодальної земельної власності і відкриття Заходу для заселення виграли тисячі колоністів.
У період війни за незалежність боротьба точилася не тільки з Англією, а й з внутрішнім ворогом — лоялістами. Ця боротьба вилилася у справжню громадянську війну, яка розколола колоніальне суспільство. Лоялісти — прихильники корони і збереження колоніального панування — чинили запеклий опір. Багато з них билося із зброєю в руках. Підраховано, що в британській армії у різні часи було близько тридцяти тисяч лоялістів. Вони виявляли особливу жорстокість щодо патріотів, по-звірячому вбивали їх, спалювали будинки і майно. Ще більшу загрозу справі революції вони становили в тилу: сіяли паніку, зводили наклепи на лідерів визвольного руху, збирали потрібну англійському командуванню інформацію. І прихильники незалежності розуміли, що перемога не може бути досягнута без розгрому лоялістів — основної опори метрополії всередині країни.
Негри були на боці революції, вони хотіли битися у складі американської армії. Проте їм було відмовлено у цьому, буржуазія і плантатори боялися дати неграм-рабам зброю. І лише після того як англійське командування стало переманювати негрів на свій бік, спеціальний комітет Конгресу рекомендував брати до армії вільних негрів. З цією метою було викуплено на волю майже три тисячі негрів-рабів, а їх власникам сплатили значну за розміром компенсацію.
Виникнення буржуазної держави і права
л
Розділ І
Другий етап революції ознаменувався і тим, що в цей час було зроблено перший крок до об'єднання колоній.
Декларація незалежності проголосила "виникнення суверенних Сполучених Штатів Америки. Але це проголошення слід було підкріпити реальним утворенням і оформлення^ єдиної союзної держави.
Існувала пекуча потреба — економічна і воєнна — об'єднати штати, заснувати центральні органи влади. Але процес утворення союзної держави розвивався повільно і несміливо. Штати намагалися зберегти щойно здобуту незалежність, при обговоренні компетенції і функцій союзних органів бажали максимально обмежити їх права. Виявилися розбіжності і недовір'я між південними і північними штатами. Через те процес розробки конституції затягнувся, а саме об'єднання набрало своєрідної форми у вигляді конфедерації.
Одночасно з утворенням комісії для розробки проекту Декларації незалежності була сформована ще одна комісія "для розробки конституції об'єднаних колоній. Вже 21 липня 1776 року Б. Франклін представив Конгресу проект під назвою «Статтіконфедерації і вічної унії», за яким колонії мали утворити «постійний союз дружби» з центральними органами влади, але при збереженні повної внутрішньої автономії штатів. Цей союз мав називатися «Об'єднані колонії Північної Америки».
Проект Б. Франкліна було покладено в основу роботи спеціального комітету, до складу якого ввійшли делегати від дванадцяти штатів. Опрацьований комітетом проект був представлений Конгресу, і після багаторазового обговорення його ухвалили у листопаді 1777 року і передали на обговорення та схвалення законодавчих органів штатів. Остаточно він набув чинності 1 березня 1781 року у вигляді першої конституції Сполучених Штатів Америки під назвою «Статті конфедерації і вічного союзу».
Було створено союз тринадцяти штатів у формі конфедерації. Штати вступали «в міцний дружній союз... для спільного захисту, для забезпечення своїх вольностей, для взаємної і загальної користі, беручи на себе обов'язок допомагати один одному проти всякого насильства або проти всяких нападів» (ст. III). За цією конституцією, «кожний штат зберігав свій суверенітет, свободу і незалежність, так само, як і всю владу, всю юрисдикцію і права, не передані цією конфедерацією Сполученим Штатам, що зібралися на конгрес».
Верховним органом влади в конфедерації вважався однопалатний конгрес, члени якого — по два — сім делегатів від кожного шта-
186
187
Частина тре гя
І',"л ,'••;>. ІітІІІ і права
Виникнення ЇІурлІтІ тої __ дсрзісаии і права
Розділ І
ту — обиралися законодавчими органами штат і І?.. Кожній штат, не-звчжаючи на кпькісіь делегатів, мав у конгресі один юлос. Цим забезпечувався ппиьщ-ш рівності між членами конфедерації.
До виьяікових прав конгресу належали оголошення війни і дозвіл на морське кагіерство. укладення міжнародних договорів, призначення і прийом послів. Крім того, конгрес установлював І.'равила карбування монет, регулював поштовий зв'язок, створював сухопутні й морські військові сили та ін. Він виступав також найвищою апеляцій- 1 ною інстанцією у спорах між штатами. Найважливіші питання вирішувалися конгресом при згоді дев'яти штатів з тринадцяти (ст. ЇХ).
Для ведення справ союзу в міжсесійний період конгрес обирав комітет штатів на чолі з головою (по одному представнику від кожно- !;| го штату). Компетенція комітету була не такою широкою. Він не мав права вирішувати справи, для яких у конгресі була потрібна кваліфікована більшість 'А голосів (дев'ять штатів).
Таким чином, повноваження коніресу були обмеженими. Створене статтями конфедерації об'єднання виявилося дуже слабким: • і конфедерація не мала союзної грошової системи, не було єдиного | громадянства, не було створено сильного і постійного центрального виконавчого органу влади та ін.
Але саме таке об'єднання у вигляді конфедерації з незалежністю складових частин — штатів — і слабкими, обмеженими у своїх можливостях центральними органами і прагнули утворити штати, які, між іншим, встановили складний порядок перегляду цієї конституції. Зміни в статті конфедерації можна було внести лише з дозволу коніресу і після схвалення законодавчими зборами кожного штату. «Союз повинен бути вічним», -— підкреслювалося в статті XIII.
Безсилість конфедерації визнавалася як всередині, так і зовні СІЛ А. Дж. Вашингтон образно називав конфедерацію «мотузкою з піску».
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139