М. М. Страхов
Історія
ДЕРЖАВИ
І ПРАВА
ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
Допущено
Міністерством освіти України.
Підручник для студентів юридичних • , спеціальностей вищих }• закладів освіти і*1
І, :е І-и, а-
Харків ої «Право» 3"
1999
і З
ББК 67.2 С83
Рецензенти:
О. О. Чувпило, д-р істор. наук, проф. (Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна); Л. О. Зайцев, канд. юрид. наук, доц. (Університет внутрішніх справ МВС України)
Художник-оформлювач В. М. Зеленько
Страхов М. М.
С 83 Історія держави і права зарубіжних країн: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти]. — Харків: Право, 1999. —416 с. І5ВК 966-7146-25-1.
У підручнику, відповідно до програми курсу «Історія держави і права зарубіжних країн» і з урахуванням останніх досягнень історико-правової науки, висвітлюється історія виникнення, розвитку і функціонування державно-правових систем Стародавнього світу, Середньовіччя, Нового і Новітнього часу. Детально аналізується зміст державно-правових процесів, розкриваються як загальні закономірності державно-правового розвитку, так і специфічні риси історії окремих держав або систем права.
Підручник підготував доктор юридичних наук, професор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, член-кореспондент Академії правових наук України М. М. Страхов.
Для студентів, аспірантів та викладачів юридичних вищих навчальних закладів і факультетів^
ББК 67.2
© Страхов М. М., 1999 © Зеленько В. М., художнє оформлення, 1999 ©«Право», 1999
IЗВN 966-7146-25-1
ВСТУП Ч
Історія держави і права зарубіжних країн за своїм характером є передусім правовою дисципліною, а тому входить до основних навчальних курсів, що становлять невід'ємну частину і необхідний елемент вищої юридичної освіти. Вона вивчає загальні та специфічні риси виникнення, розвитку і функціонування держави і права у різних народів з найдавніших часів до наших днів.
Історія держави і права зарубіжних країн розкриває конкретні процеси розвитку державно-правових інститутів і явищ, що минають в хронологічній послідовності і проявляються в певному історичному просторі. А це означає, що при вивченні цієї дисципліни доводиться мати справу з величезним обсягом інформації, яка стосується державно-правового розвитку багатьох зарубіжних країн і охоплює проміжок часу приблизно в п'ять-шість тисячоліть.
Знання фактичного матеріалу при вивченні історії держави і права необхідне і обов'язкове. Без цього не існує і не може бути науки історії. Йдеться не тільки про необхідність мати чітке уявлення про місце розташування держави або час її існування. До фактів історії держави і права зарубіжних країн належать найрізноманітніші явища: правовий статус соціальних груп населення, структура державного апарату, судова система, характер військової організації, джерела права, окремі правові інститути і т.д.
Історія держави і права зарубіжних країн — методологічна наука, яка дає можливість глибоко увійти в єдиний в усій величезній різноманітності і суперечливості процес розвитку держави і права. Знання фактичних деталей ще не є достатнім для опанування курсом історії держави і права. Факти треба вміти узагальнити і пояснити, визначити їх місце і роль у державно-правовому розвитку. Тому Дуже важливо, вивчаючи історію держави і права зарубіжних країн, бачити в ній не суму різнорідних фактичних даних, які слід запам'ятати, а насамперед найважливіші закономірності розвитку держави і права, ілюстрацією і підтвердженням яких є певні факти. Тільки за такої УМОВИ можна збагнути весь процес державно-правової історії, про-
Вступ
стежити як на історичних проміжках виникали і удосконалювалися державно-правові інститути, що-функціонують досі. Світовий досвід говорить про те, що історія людства не сума випадкових складових частин, а закономірний взаємопов'язаний поступальний процес.
Хоч як своєрідно складалася історія окремих народів, держав і систем права, в їхньому розвитку проступає багато спільних рис, єдиних закономірностей. І одним із основних завдань історії держави і права зарубіжних країн є розкриття загальних закономірностей державно-правового розвитку. Адже конкретні факти про форми правління і державного устрою або правових інститутів, що діють у тій або іншій країні, важливі і корисні лише тоді, коли в них можна побачити властивості певної історичної системності, коли вони допомагають зрозуміти процеси державно-правового розвитку, що минають протягом століть та тисячоліть.
Щоб пізнати об'єктивні закономірності, необхідно, використовуючи порівняльно-історичний метод, виявити загальне і особливе в розвитку різних держав або систем права. Лише тоді історія держави і права зарубіжних країн постане перед нами не як безкрайній калейдоскоп дат, подій та інститутів, а як закономірна зміна певних державних форм і систем права, властивих'усім народам, які знаходяться на тій чи іншій стадії розвитку. Тільки на такій основі і з'явиться можливість для глибокого всебічного вивчення історії держави і права зарубіжних країн.
Використання порівняльного методу дає можливість викласти матеріал не за окремими країнами чи державами, а узагальнено, групуючи його за державно-правовими інститутами, у межах певного періоду або регіону. Такий метод набуває особливої переваги при висвітленні історії держави і права Стародавнього світу і Середньовіччя. А тому в підручнику, там, де це можливо, широко застосовується метод викладу матеріалу за державними інститутами або галузями права.
Як свідчить досвід викладу історії держави і права зарубіжних країн, значні труднощі виникають, коли доводиться описувати структуру центральних органів влади і управління якоїсь окремої держави, організацію її місцевого апарату, судову систему і т.д. Ще складнішими бувають спроби пояснити і зрозуміти еволюцію державного ладу, показати зміни, які тут відбуваються. Між іншим, вирішити ці проблеми і уникнути труднощів можна за допомогою схем державного устрою чи державно-правового розвитку. Чіткість, ясність, сис-
Вступ
гемаїїпаиія і навіть певний аналіз — такі можливості дає побудова відповідних схем для відображення інститутів держави І права. Широке використання подібних державно-правових схем є однією із характерних рис цього підручника.
Навчити осмисленому розумінню державно-правових явищ і інститутів, умінню бачити їх у взаємодії, суперечливому розвитку можна лише спираючись на науково-обґрунтовану періодизацію історії держави і права зарубіжних країн шляхом поділу всього державно-правового матеріалу на періоди або етапи, в межах яких розкривається єдина, загальна для всіх держав закономірність.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
Історія
ДЕРЖАВИ
І ПРАВА
ЗАРУБІЖНИХ КРАЇН
Допущено
Міністерством освіти України.
Підручник для студентів юридичних • , спеціальностей вищих }• закладів освіти і*1
І, :е І-и, а-
Харків ої «Право» 3"
1999
і З
ББК 67.2 С83
Рецензенти:
О. О. Чувпило, д-р істор. наук, проф. (Харківський національний університет ім. В. Н. Каразіна); Л. О. Зайцев, канд. юрид. наук, доц. (Університет внутрішніх справ МВС України)
Художник-оформлювач В. М. Зеленько
Страхов М. М.
С 83 Історія держави і права зарубіжних країн: [Підручник для студентів юридичних спеціальностей вищих закладів освіти]. — Харків: Право, 1999. —416 с. І5ВК 966-7146-25-1.
У підручнику, відповідно до програми курсу «Історія держави і права зарубіжних країн» і з урахуванням останніх досягнень історико-правової науки, висвітлюється історія виникнення, розвитку і функціонування державно-правових систем Стародавнього світу, Середньовіччя, Нового і Новітнього часу. Детально аналізується зміст державно-правових процесів, розкриваються як загальні закономірності державно-правового розвитку, так і специфічні риси історії окремих держав або систем права.
Підручник підготував доктор юридичних наук, професор Національної юридичної академії України імені Ярослава Мудрого, член-кореспондент Академії правових наук України М. М. Страхов.
Для студентів, аспірантів та викладачів юридичних вищих навчальних закладів і факультетів^
ББК 67.2
© Страхов М. М., 1999 © Зеленько В. М., художнє оформлення, 1999 ©«Право», 1999
IЗВN 966-7146-25-1
ВСТУП Ч
Історія держави і права зарубіжних країн за своїм характером є передусім правовою дисципліною, а тому входить до основних навчальних курсів, що становлять невід'ємну частину і необхідний елемент вищої юридичної освіти. Вона вивчає загальні та специфічні риси виникнення, розвитку і функціонування держави і права у різних народів з найдавніших часів до наших днів.
Історія держави і права зарубіжних країн розкриває конкретні процеси розвитку державно-правових інститутів і явищ, що минають в хронологічній послідовності і проявляються в певному історичному просторі. А це означає, що при вивченні цієї дисципліни доводиться мати справу з величезним обсягом інформації, яка стосується державно-правового розвитку багатьох зарубіжних країн і охоплює проміжок часу приблизно в п'ять-шість тисячоліть.
Знання фактичного матеріалу при вивченні історії держави і права необхідне і обов'язкове. Без цього не існує і не може бути науки історії. Йдеться не тільки про необхідність мати чітке уявлення про місце розташування держави або час її існування. До фактів історії держави і права зарубіжних країн належать найрізноманітніші явища: правовий статус соціальних груп населення, структура державного апарату, судова система, характер військової організації, джерела права, окремі правові інститути і т.д.
Історія держави і права зарубіжних країн — методологічна наука, яка дає можливість глибоко увійти в єдиний в усій величезній різноманітності і суперечливості процес розвитку держави і права. Знання фактичних деталей ще не є достатнім для опанування курсом історії держави і права. Факти треба вміти узагальнити і пояснити, визначити їх місце і роль у державно-правовому розвитку. Тому Дуже важливо, вивчаючи історію держави і права зарубіжних країн, бачити в ній не суму різнорідних фактичних даних, які слід запам'ятати, а насамперед найважливіші закономірності розвитку держави і права, ілюстрацією і підтвердженням яких є певні факти. Тільки за такої УМОВИ можна збагнути весь процес державно-правової історії, про-
Вступ
стежити як на історичних проміжках виникали і удосконалювалися державно-правові інститути, що-функціонують досі. Світовий досвід говорить про те, що історія людства не сума випадкових складових частин, а закономірний взаємопов'язаний поступальний процес.
Хоч як своєрідно складалася історія окремих народів, держав і систем права, в їхньому розвитку проступає багато спільних рис, єдиних закономірностей. І одним із основних завдань історії держави і права зарубіжних країн є розкриття загальних закономірностей державно-правового розвитку. Адже конкретні факти про форми правління і державного устрою або правових інститутів, що діють у тій або іншій країні, важливі і корисні лише тоді, коли в них можна побачити властивості певної історичної системності, коли вони допомагають зрозуміти процеси державно-правового розвитку, що минають протягом століть та тисячоліть.
Щоб пізнати об'єктивні закономірності, необхідно, використовуючи порівняльно-історичний метод, виявити загальне і особливе в розвитку різних держав або систем права. Лише тоді історія держави і права зарубіжних країн постане перед нами не як безкрайній калейдоскоп дат, подій та інститутів, а як закономірна зміна певних державних форм і систем права, властивих'усім народам, які знаходяться на тій чи іншій стадії розвитку. Тільки на такій основі і з'явиться можливість для глибокого всебічного вивчення історії держави і права зарубіжних країн.
Використання порівняльного методу дає можливість викласти матеріал не за окремими країнами чи державами, а узагальнено, групуючи його за державно-правовими інститутами, у межах певного періоду або регіону. Такий метод набуває особливої переваги при висвітленні історії держави і права Стародавнього світу і Середньовіччя. А тому в підручнику, там, де це можливо, широко застосовується метод викладу матеріалу за державними інститутами або галузями права.
Як свідчить досвід викладу історії держави і права зарубіжних країн, значні труднощі виникають, коли доводиться описувати структуру центральних органів влади і управління якоїсь окремої держави, організацію її місцевого апарату, судову систему і т.д. Ще складнішими бувають спроби пояснити і зрозуміти еволюцію державного ладу, показати зміни, які тут відбуваються. Між іншим, вирішити ці проблеми і уникнути труднощів можна за допомогою схем державного устрою чи державно-правового розвитку. Чіткість, ясність, сис-
Вступ
гемаїїпаиія і навіть певний аналіз — такі можливості дає побудова відповідних схем для відображення інститутів держави І права. Широке використання подібних державно-правових схем є однією із характерних рис цього підручника.
Навчити осмисленому розумінню державно-правових явищ і інститутів, умінню бачити їх у взаємодії, суперечливому розвитку можна лише спираючись на науково-обґрунтовану періодизацію історії держави і права зарубіжних країн шляхом поділу всього державно-правового матеріалу на періоди або етапи, в межах яких розкривається єдина, загальна для всіх держав закономірність.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139