'] жуючи вірність колоній королю, Декларація вимагала скас протиправних законів короля і парламенту, закликала до , англійських товарів. Англійський уряд відповів на це звернев кою нових утисків і репресій. І тому колоністам залишалось І ритися, або вступити в боротьбу. Вони вибрали друге. Так Англії прискорив початок революції.
Перед буржуазною революцією у Північній Америці І завдання:
1) утвердження капіталістичного ладу в результаті ліквії докапіталістичних форм експлуатації;
2) скасування англійського панування, звільнення від І ної залежності, політичне об'єднання колоній, створення само держави.
Наявність цих двох завдань зумовила й особливу фор люції у вигляді війни за незалежність, адже все, що заважало]
ові капіталізму в колоніях, було зв'язане з метрополією, підтримувалось і насаджувалось Англією.
революція 1848-1849 років у Німеччині —*- одна з більш пізніх буржуазних революцій — проходила в дуже своєрідних умовах. На початку XIX століття пишна назва «Священну Римська імперія» приховувала наявність і збереження в країні політичної роздробленості. Німеччина не була єдиною державою, а становила суму самостійних феодальних володінь .з князівським абсолютизмом.
У 1805-1806 роках Наполеон Бонапарт розгромив німецькі князівства і примусив австрійського імператора Франца II відмовитися від титулу німецького імператора. «Священна Римська імперія» припинила своє існування. Однак сподівання німців на те, що Наполеон допоможе об'єднанню Німеччини, не виправдалися. Надалі німці підтримували боротьбу проти Наполеона, але і це не допомогло їм покінчити з роздробленістю. У 1815 році за рішенням Віденського конгресу був створений Німецький союз у складі тридцяти чотирьох самостійних держав і чотирьох вільних міст. У Союзі не було ні єдиного уряду, ні загального законодавства, ні єдиних збройних сил. Кожна держава, що входила у Німецький союз, зберігала свій уряд, армію, грошову систему, митні тарифи. Політичний устрій цих держав був украй реакційним, здебільшого це були різновиди абсолютизму.
Все це гальмувало економічний розвиток, створюьало перешкоди ремеслу, промисловості, торгівлі. У німецьких державах, зокрема Прусії та Австрії, все ще панували феодальні відносини, економічна І політична влада належала дворянству. Розкріпачення селян, яке почалося після походів Наполеона. йшло дуже повільно, право викупу Феодальних повинностей надавалося лише заможному селянству.
У зв'язку з цим в ході революції в Німеччині слід було вирішити Д*а завдання:
1) знищення феодального ладу, встановлення економічного і полі-панування буржуазії;
2) ліквідація роздробленості, політичне об'єднання країни.
Порівняльний аншііз розвитку Англії, Франції. Північної Аме-
№ки і Німеччини напередодні революції показує, як конфлікт між
Уржуазними продуктивними сипами і феодальними виробничими
•Дносинами у кожній з цих країн діставав свій конкретний і часто
^Рідний вияв. Відмінності в соціально-економічній структурі й
язичній організації напередодні революцій, зрештою, розкрива-
156
157
Частина третя
Історія держави і Нового часу
лися в тих завданнях, що стояли перед ними. Якщо перед І кою і англійською революціями було лише одне завдання —; феодалізм й утвердити буржуазний лад, то революції в Північ риці та Німеччині мали вирішувати не тільки соціально-е» а й політичне питання — для однієї країни звільнення від І ної залежності, для другої — політичне об'єднання країни.
§ 2. Рушійні сили буржуазних революї
чиновні проблеми революції вирії класи, соціальні групи, котрі через те і називають рушійними! революції. Боротьба буржуазії за своє економічне і політичне г ня була підтримана народними масами — селянством, низа» І від того, наскільки сильним був натиск народних мас, яку ролі | вали вони в революційній боротьбі, залежав не тільки розм~'ЄІ рактер, кінцеві результати буржуазних революцій. Там, де І виступала в союзі з народом, революція досягала успіху, мала І ний характер. Якщо ж буржуазія йшла на компроміс з фе~* елементами, хоч якоюсь мірою зв'язаними з капіталістичг ми виробництва, революція набувала консервативного ха мала змоги повністю розв'язати завдання, що стояли перед І
Цю закономірність підтверджує історія французької ної революції. Революція 1789-1794 років була найсміливіщі; рішучішою з усіх буржуазних битв. І залежало це передусім І що народні маси брали в ній якнайактивнішу участь.
У французькій буржуазній революції діяли такі руідійвд|
1) селянство (близько 22 мільйонів чоловік), основна г™* люції, кровно зацікавлена в ліквідації феодалізму. Селянг віддано боролося за повне знищення всіх феодальних поі дворянського землеволодіння. Не випадково аграрне питанняї ло в революції провідне місце; ;
2) міські низи: ремісники, дрібні торговці, підмайстри, ки — зародок майбутнього робітничого класу, їх на той ча$| валося близько 1,5-2 мільйонів чоловік. Вони билися в їм—* вах революційних сил, посідали тут особливе місце, поі найрадикальнішою, найреволюційнішою силою;
3) буржуазія, до складу якої входили фінансисти, верхі власники мануфактур, промислових підприємств та ін. На ви попередніх учасників революції буржуазія виступала як «ч
158;
Розділ І
група,
що мала свою програму. Вона була найорганізованішою си-
'*& жадібно рвалася до влади. Я Конкретні умови й обставини привели до -бойового союзу цих керівником якого виступала буржуазія. Характеризуючи розста-вк'у класових сил під час французької буржуазної революції, слід 'якреслити, що 1789 року буржуазія в союзі з народом боролася „поти монархії, дворянства і панівної церкви. У Франції буржуазія була тим класом, який справді очолював революційний рух.
Своєрідність англійської буржуазної революції була зумовлена особливим політичним і класовим складом табору революції. В Англії на відміну від французької буржуазної революції буржуазія в союзі з новим дворянством боролася проти монархії, проти феодального дворянства і проти панівної церкви. Буржуазія знайшла тут собі союзника в особі джентрі. В цьому компромісі, таким чином, і була суть усіх особливостей революції. Отже консервативний характер англійської революції пояснюється тривалим союзом між буржуазією і більшою частиною великих землевласників, союзом, що становить істотну відмінність англійської революції від французької.
Це зовсім не означало, що народні маси Англії були усунуті від боротьби. Селянство і міська біднота Англії брали активну участь у революції. Робітники, ремісники, незаможні селяни й орендарі, дрібні торговці та інші верстви населення винесли на собі основний тягар боротьби. Селянство і в Англії було основною бойовою силою революції.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
Перед буржуазною революцією у Північній Америці І завдання:
1) утвердження капіталістичного ладу в результаті ліквії докапіталістичних форм експлуатації;
2) скасування англійського панування, звільнення від І ної залежності, політичне об'єднання колоній, створення само держави.
Наявність цих двох завдань зумовила й особливу фор люції у вигляді війни за незалежність, адже все, що заважало]
ові капіталізму в колоніях, було зв'язане з метрополією, підтримувалось і насаджувалось Англією.
революція 1848-1849 років у Німеччині —*- одна з більш пізніх буржуазних революцій — проходила в дуже своєрідних умовах. На початку XIX століття пишна назва «Священну Римська імперія» приховувала наявність і збереження в країні політичної роздробленості. Німеччина не була єдиною державою, а становила суму самостійних феодальних володінь .з князівським абсолютизмом.
У 1805-1806 роках Наполеон Бонапарт розгромив німецькі князівства і примусив австрійського імператора Франца II відмовитися від титулу німецького імператора. «Священна Римська імперія» припинила своє існування. Однак сподівання німців на те, що Наполеон допоможе об'єднанню Німеччини, не виправдалися. Надалі німці підтримували боротьбу проти Наполеона, але і це не допомогло їм покінчити з роздробленістю. У 1815 році за рішенням Віденського конгресу був створений Німецький союз у складі тридцяти чотирьох самостійних держав і чотирьох вільних міст. У Союзі не було ні єдиного уряду, ні загального законодавства, ні єдиних збройних сил. Кожна держава, що входила у Німецький союз, зберігала свій уряд, армію, грошову систему, митні тарифи. Політичний устрій цих держав був украй реакційним, здебільшого це були різновиди абсолютизму.
Все це гальмувало економічний розвиток, створюьало перешкоди ремеслу, промисловості, торгівлі. У німецьких державах, зокрема Прусії та Австрії, все ще панували феодальні відносини, економічна І політична влада належала дворянству. Розкріпачення селян, яке почалося після походів Наполеона. йшло дуже повільно, право викупу Феодальних повинностей надавалося лише заможному селянству.
У зв'язку з цим в ході революції в Німеччині слід було вирішити Д*а завдання:
1) знищення феодального ладу, встановлення економічного і полі-панування буржуазії;
2) ліквідація роздробленості, політичне об'єднання країни.
Порівняльний аншііз розвитку Англії, Франції. Північної Аме-
№ки і Німеччини напередодні революції показує, як конфлікт між
Уржуазними продуктивними сипами і феодальними виробничими
•Дносинами у кожній з цих країн діставав свій конкретний і часто
^Рідний вияв. Відмінності в соціально-економічній структурі й
язичній організації напередодні революцій, зрештою, розкрива-
156
157
Частина третя
Історія держави і Нового часу
лися в тих завданнях, що стояли перед ними. Якщо перед І кою і англійською революціями було лише одне завдання —; феодалізм й утвердити буржуазний лад, то революції в Північ риці та Німеччині мали вирішувати не тільки соціально-е» а й політичне питання — для однієї країни звільнення від І ної залежності, для другої — політичне об'єднання країни.
§ 2. Рушійні сили буржуазних революї
чиновні проблеми революції вирії класи, соціальні групи, котрі через те і називають рушійними! революції. Боротьба буржуазії за своє економічне і політичне г ня була підтримана народними масами — селянством, низа» І від того, наскільки сильним був натиск народних мас, яку ролі | вали вони в революційній боротьбі, залежав не тільки розм~'ЄІ рактер, кінцеві результати буржуазних революцій. Там, де І виступала в союзі з народом, революція досягала успіху, мала І ний характер. Якщо ж буржуазія йшла на компроміс з фе~* елементами, хоч якоюсь мірою зв'язаними з капіталістичг ми виробництва, революція набувала консервативного ха мала змоги повністю розв'язати завдання, що стояли перед І
Цю закономірність підтверджує історія французької ної революції. Революція 1789-1794 років була найсміливіщі; рішучішою з усіх буржуазних битв. І залежало це передусім І що народні маси брали в ній якнайактивнішу участь.
У французькій буржуазній революції діяли такі руідійвд|
1) селянство (близько 22 мільйонів чоловік), основна г™* люції, кровно зацікавлена в ліквідації феодалізму. Селянг віддано боролося за повне знищення всіх феодальних поі дворянського землеволодіння. Не випадково аграрне питанняї ло в революції провідне місце; ;
2) міські низи: ремісники, дрібні торговці, підмайстри, ки — зародок майбутнього робітничого класу, їх на той ча$| валося близько 1,5-2 мільйонів чоловік. Вони билися в їм—* вах революційних сил, посідали тут особливе місце, поі найрадикальнішою, найреволюційнішою силою;
3) буржуазія, до складу якої входили фінансисти, верхі власники мануфактур, промислових підприємств та ін. На ви попередніх учасників революції буржуазія виступала як «ч
158;
Розділ І
група,
що мала свою програму. Вона була найорганізованішою си-
'*& жадібно рвалася до влади. Я Конкретні умови й обставини привели до -бойового союзу цих керівником якого виступала буржуазія. Характеризуючи розста-вк'у класових сил під час французької буржуазної революції, слід 'якреслити, що 1789 року буржуазія в союзі з народом боролася „поти монархії, дворянства і панівної церкви. У Франції буржуазія була тим класом, який справді очолював революційний рух.
Своєрідність англійської буржуазної революції була зумовлена особливим політичним і класовим складом табору революції. В Англії на відміну від французької буржуазної революції буржуазія в союзі з новим дворянством боролася проти монархії, проти феодального дворянства і проти панівної церкви. Буржуазія знайшла тут собі союзника в особі джентрі. В цьому компромісі, таким чином, і була суть усіх особливостей революції. Отже консервативний характер англійської революції пояснюється тривалим союзом між буржуазією і більшою частиною великих землевласників, союзом, що становить істотну відмінність англійської революції від французької.
Це зовсім не означало, що народні маси Англії були усунуті від боротьби. Селянство і міська біднота Англії брали активну участь у революції. Робітники, ремісники, незаможні селяни й орендарі, дрібні торговці та інші верстви населення винесли на собі основний тягар боротьби. Селянство і в Англії було основною бойовою силою революції.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139