8). На кримінальне право поширювалось і загальне положення про рівність усіх громадян перед законом.
297
Частина третя
Історія держави і права ____Нового часу______
Розвиток буржуазної держави \ до початку XX століття____\
Розділ II
Все це означало відмову від принципів кримінального права феодального періоду, було значним кроком уперед. Однак дуже скоро з'ясувалося, що всі ці гарантії буржуазія зовсім не збиралася поширювати на народні маси. У 1789 році Установчі збори приймають Закон проти стовпищ, який установлював суворі кримінальні покарання (аж до страти) до осіб, що брали активну участь у масових народних виступах. У 1791 році було видано Закон Ле-Шапельє, який позбавляв робітників права спільно боротися за підвищення свого заробітку, провадити страйки. Винним загрожував значний грошовий штраф або тюремне ув'язнення.
Роялістські заколоти і розширення іноземної інтервенції на другому етапі революції змусили Конвент вжити заходів до придушення контрреволюції. Для цього був створений Надзвичайний кримінальний трибунал, а декретом від 19 березня 1793 року «Про покарання заколотників» усі відверті вороги республіки оголошувалися поза законом.
Ще більш рішучих заходів вжили якобінці. Видання 17 вересня 1793 року декрету «Про підозрілих», реорганізація Революційного трибуналу, покликаного судити «ворогів народу», — все це допомогло якобінцям захистити революцію від феодальної реакції.
Подібно до розвитку цивільного законодавства буржуазія прагнула також провести кодифікацію і кримінального права. Це завдання було реалізоване Установчими зборами, які прийняли в. 1781 році Кримінальний кодекс. Він базувався на принципах Декларації прав людини і громадянина 1789 року: нема злочину, не зазначеного в законі, формальна рівність громадян перед кримінальним судом, відповідність покарання тяжкості вчиненого злочину і т.д.
Кримінальний кодекс 1791 року мав просту і чітку систему і складався з двох частин. У першій частині («Про покарання») подавалася регламентація покарань, які повинні були призначатися тільки на основі закону. Автори Кодексу виключили з нього такі злочини, як єресь, чарування тощо, відмовилися від кваліфікованої смертної кари і калічних покарань. Однак і після цього покарання залишалися досить суворими. Смертна кара передбачалася більш ніж у сорока випадках. У другій частині Кримінального кодексу («Про злочини») давався перелік вчинків, які розглядалися як злочини.
Усі злочини за Кодексом розділялися на дві групи: злочини проти публічних інтересів і злочини проти приватних осіб. Останні в свою чергу поділялися на злочини проти особи і злочини проти влас-
ності. Захисту приватної власності Кримінальний кодекс 1791 року приділяв особливу увагу: їй було присвячено сорок вісім зі ста двадцяти п'яти його статей.
Своєрідністю Кодексу була абсолютна визначеність санкцій: кожному злочину відповідало строго фіксоване покарання. Така система виключала будь-яку сваволю суду у виборі міри покарання.
Підсумок розвиткові кримінального законодавства французької буржуазної революції підбив Кримінальний кодекс 1810 року. У ньому дістали відображення і закріплення принципи буржуазної законності, що вже установилися. Певною мірою було переглянуте революційне законодавство. Кодекс 1810 року забезпечував послідовний, неухильний захист капіталістичної власності, експлуатації і буржуазної держави. Жорстокі покарання встановлювалися за посягання на приватну власність, за порушення прав власника. Суворо переслідувалися державні злочини, кара чекала за найменшу непокірність властям.
Структура Кримінального кодексу 1810 року була більш складною, хоча в цілому дотримувалася побудови Кримінального кодексу 1791 року. Складався Кодекс 1810 року з чотирьох книг. Перша і друга книги були присвячені загальним питанням покарань, їх видам, кримінальній відповідальності, тобто основним поняттям і принципам кримінального права. Третя книга давала конкретний перелік кримінальних діянь і визначала в кожному окремому випадку вид і міру покарання. І нарешті, четверта книга була присвячена поліцейським порушенням і покаранням.
Кодекс вводив тричленну класифікацію кримінальних діянь, які залежно від характеру покарання розділялися на три групи. До першої належали найтяжчі діяння — злочини, які каралися болісними або ганебними покараннями. Другу групу складали провини, які каралися виправними заходами. Для третьої групи — поліцейських порушень, були передбачені покарання поліцейського характеру.
Покараннями болісними та ганебними Кримінальний кодекс вважав смертну кару, каторжні роботи, депортацію—довічне заслання в одну з французьких колоній, гамівний дім. У деяких випадках ще додатково призначалися таврування і загальна конфіскація. До покарань ганебних належали виставляння біля ганебного стовпа, вигнання, громадська деградація — усунення від усіх публічних посад і служб та позбавлення багатьох цивільних прав. Виправними покараннями були тюремне ув'язнення, штраф та ін. Поліцейськими покараннями могли стати короткострокове ув'язнення, штраф, конфіскація певних предметів.
298
299
т
Частина третя
ія оі.ржаеіі і и/>аии Нокі>го ЧІЛ І'
Види покарання ча Кримінальним кодексом Франції 1810 року
ПОКАРАННЯ ПОКАРАННЯ ПОКАРАННЯ ПОКАРАННЯ ,
болісні і ганебні ганебні виправні ПОЛІЦеЙСЬКІ !-
Смерть Виставляння біля Тюремне ув'яз- Тюремне ув'яз- 1
ганебного стовпа нення на строк нення на строк Й
Каторжні роботи в ошийнику від одного до І|
довічні Тимчасове по- П'ЯТИ ДНІВ II;
Вигнання збавлення деяких її
Депортація прав політичних, Грошовий штраф т
Каторжні роботи Громадська деградація громадянських або сімейних ВІД ОДНОГО ДО 15 1: франків ||
строкові йї
Штраф Конфіскація пев- ||
Гамівний дім них предметів, на 1
які накладено 1
арешт 1
Кримінальний кодекс Франції 1810 року мав велике прогресивне значення. Він грунтувався на буржуазному принципі рівності всіх громадян перед законом, закріпляв основні положення буржуазної законності.
Позитивною якістю Кодексу була ясність, точність і виразність його формулювань. Вплив Кодексу 1810 року позначився на розвитку кримінального права в Іспанії, Бразилії, Швейцарії, Бельгії і т.д.
Кримінальне право Німецької імперії. Розвиток кримінального законодавства в Німеччині відбувався досить своєрідно. Вже в першій половині XIX століття були прийняті Кримінальні кодекси в Баварії і Саксонії. У 1851 році з'явилося кримінальне уложення в Пруссії. Всі ці кодифікації зазнали значного впливу з боку французького Кримінального кодексу 1810 року. У 1869 році з'явилося Кримінальне уложення Північно-Німецького союзу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139
297
Частина третя
Історія держави і права ____Нового часу______
Розвиток буржуазної держави \ до початку XX століття____\
Розділ II
Все це означало відмову від принципів кримінального права феодального періоду, було значним кроком уперед. Однак дуже скоро з'ясувалося, що всі ці гарантії буржуазія зовсім не збиралася поширювати на народні маси. У 1789 році Установчі збори приймають Закон проти стовпищ, який установлював суворі кримінальні покарання (аж до страти) до осіб, що брали активну участь у масових народних виступах. У 1791 році було видано Закон Ле-Шапельє, який позбавляв робітників права спільно боротися за підвищення свого заробітку, провадити страйки. Винним загрожував значний грошовий штраф або тюремне ув'язнення.
Роялістські заколоти і розширення іноземної інтервенції на другому етапі революції змусили Конвент вжити заходів до придушення контрреволюції. Для цього був створений Надзвичайний кримінальний трибунал, а декретом від 19 березня 1793 року «Про покарання заколотників» усі відверті вороги республіки оголошувалися поза законом.
Ще більш рішучих заходів вжили якобінці. Видання 17 вересня 1793 року декрету «Про підозрілих», реорганізація Революційного трибуналу, покликаного судити «ворогів народу», — все це допомогло якобінцям захистити революцію від феодальної реакції.
Подібно до розвитку цивільного законодавства буржуазія прагнула також провести кодифікацію і кримінального права. Це завдання було реалізоване Установчими зборами, які прийняли в. 1781 році Кримінальний кодекс. Він базувався на принципах Декларації прав людини і громадянина 1789 року: нема злочину, не зазначеного в законі, формальна рівність громадян перед кримінальним судом, відповідність покарання тяжкості вчиненого злочину і т.д.
Кримінальний кодекс 1791 року мав просту і чітку систему і складався з двох частин. У першій частині («Про покарання») подавалася регламентація покарань, які повинні були призначатися тільки на основі закону. Автори Кодексу виключили з нього такі злочини, як єресь, чарування тощо, відмовилися від кваліфікованої смертної кари і калічних покарань. Однак і після цього покарання залишалися досить суворими. Смертна кара передбачалася більш ніж у сорока випадках. У другій частині Кримінального кодексу («Про злочини») давався перелік вчинків, які розглядалися як злочини.
Усі злочини за Кодексом розділялися на дві групи: злочини проти публічних інтересів і злочини проти приватних осіб. Останні в свою чергу поділялися на злочини проти особи і злочини проти влас-
ності. Захисту приватної власності Кримінальний кодекс 1791 року приділяв особливу увагу: їй було присвячено сорок вісім зі ста двадцяти п'яти його статей.
Своєрідністю Кодексу була абсолютна визначеність санкцій: кожному злочину відповідало строго фіксоване покарання. Така система виключала будь-яку сваволю суду у виборі міри покарання.
Підсумок розвиткові кримінального законодавства французької буржуазної революції підбив Кримінальний кодекс 1810 року. У ньому дістали відображення і закріплення принципи буржуазної законності, що вже установилися. Певною мірою було переглянуте революційне законодавство. Кодекс 1810 року забезпечував послідовний, неухильний захист капіталістичної власності, експлуатації і буржуазної держави. Жорстокі покарання встановлювалися за посягання на приватну власність, за порушення прав власника. Суворо переслідувалися державні злочини, кара чекала за найменшу непокірність властям.
Структура Кримінального кодексу 1810 року була більш складною, хоча в цілому дотримувалася побудови Кримінального кодексу 1791 року. Складався Кодекс 1810 року з чотирьох книг. Перша і друга книги були присвячені загальним питанням покарань, їх видам, кримінальній відповідальності, тобто основним поняттям і принципам кримінального права. Третя книга давала конкретний перелік кримінальних діянь і визначала в кожному окремому випадку вид і міру покарання. І нарешті, четверта книга була присвячена поліцейським порушенням і покаранням.
Кодекс вводив тричленну класифікацію кримінальних діянь, які залежно від характеру покарання розділялися на три групи. До першої належали найтяжчі діяння — злочини, які каралися болісними або ганебними покараннями. Другу групу складали провини, які каралися виправними заходами. Для третьої групи — поліцейських порушень, були передбачені покарання поліцейського характеру.
Покараннями болісними та ганебними Кримінальний кодекс вважав смертну кару, каторжні роботи, депортацію—довічне заслання в одну з французьких колоній, гамівний дім. У деяких випадках ще додатково призначалися таврування і загальна конфіскація. До покарань ганебних належали виставляння біля ганебного стовпа, вигнання, громадська деградація — усунення від усіх публічних посад і служб та позбавлення багатьох цивільних прав. Виправними покараннями були тюремне ув'язнення, штраф та ін. Поліцейськими покараннями могли стати короткострокове ув'язнення, штраф, конфіскація певних предметів.
298
299
т
Частина третя
ія оі.ржаеіі і и/>аии Нокі>го ЧІЛ І'
Види покарання ча Кримінальним кодексом Франції 1810 року
ПОКАРАННЯ ПОКАРАННЯ ПОКАРАННЯ ПОКАРАННЯ ,
болісні і ганебні ганебні виправні ПОЛІЦеЙСЬКІ !-
Смерть Виставляння біля Тюремне ув'яз- Тюремне ув'яз- 1
ганебного стовпа нення на строк нення на строк Й
Каторжні роботи в ошийнику від одного до І|
довічні Тимчасове по- П'ЯТИ ДНІВ II;
Вигнання збавлення деяких її
Депортація прав політичних, Грошовий штраф т
Каторжні роботи Громадська деградація громадянських або сімейних ВІД ОДНОГО ДО 15 1: франків ||
строкові йї
Штраф Конфіскація пев- ||
Гамівний дім них предметів, на 1
які накладено 1
арешт 1
Кримінальний кодекс Франції 1810 року мав велике прогресивне значення. Він грунтувався на буржуазному принципі рівності всіх громадян перед законом, закріпляв основні положення буржуазної законності.
Позитивною якістю Кодексу була ясність, точність і виразність його формулювань. Вплив Кодексу 1810 року позначився на розвитку кримінального права в Іспанії, Бразилії, Швейцарії, Бельгії і т.д.
Кримінальне право Німецької імперії. Розвиток кримінального законодавства в Німеччині відбувався досить своєрідно. Вже в першій половині XIX століття були прийняті Кримінальні кодекси в Баварії і Саксонії. У 1851 році з'явилося кримінальне уложення в Пруссії. Всі ці кодифікації зазнали значного впливу з боку французького Кримінального кодексу 1810 року. У 1869 році з'явилося Кримінальне уложення Північно-Німецького союзу.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139