Без працi не iснувало i не може iснувати жодне суспiльство. i хоч вона iснуу з незапам'ятних часiв, правове регулювання
12
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
працi виникло порiвняно недавно - з розвитком капiталiстичного способу виробництва. Обумовлено це тим, що попереднi суспiльно-економiчнi формацiє (первiснообщинна, рабовласницька, феодальна) не потребували правового регулювання трудових вiдносин.
Лише тодi, коли пануючою формою органiзацiє працi стала наймана праця, коли робiтничий клас органiзовано став вимагати вiд держави регулювання трудових вiдносин, держава змушена була пiти на поступки i розпочати регулювання окремих питань трудових вiдносин.
Тому iсторично трудове право становить собою результат боротьби робiтничого класу за своє економiчнi i соцiальнi права. Усвiдомивши себе як революцiйну силу i вступивши в органiзовану боротьбу за своє права, робiтничий клас прагнув зайняти певнi позицiє в економiцi. Це, в свою чергу, забезпечувало радикальну перебудову всiх суспiльних вiдносин.
Пiд тиском революцiйних вимог трудящих держава, намагаючись знизити напруження класовоє боротьби, змушена йти на певнi поступки. Причому цi поступки вона прагне подати не як вимушенi, а як соцiальнi гарантiє для трудящих з метою послаблення єх намагань змiнити своу становище в суспiльствi.
Саме боротьба трудящих за своє права створюу двi тенденцiє правового регулювання працi:
1) тенденцiю поступок, проведення пiд тиском вимог трудящих часткових реформ. Правовi норми, що вiдображають цю тенденцiю, створюють <соцiальне законодавство>, за максимальне розширення i точне дотримання якого ведуть боротьбу лiвi партiє та професiйнi спiлки;
2) тенденцiю насильства, вiдмову держави вiд будь-яких по-ступкiв, заперечення необхiдностi проведення реформ. Норми, що вiдображають цю тенденцiю, одержали назву <антиробiтни-че законодавство>. Воно мау вiдкриту антидемократичну спрямованiсть на скасування ранiше проведених поступок.
Соцiальний i антиробiтничий види законодавства не становлять рiзних категорiй правових норм, а у двома методами, двома лiнiями в правовому регулюваннi працi. Досить часто норми права, що мають антиробiтничий i соцiальний характер, тiсно переплiтаються мiж собою i вмiщуються в одному i тому ж законодавчому актi. Вiд спiввiдношення полярних сил в краєнi залежить, який з цих видiв законодавства переважау.
Роздiл i. Предмет трудового права Украєни
13
Формування капiталiстичного ладу i його змiцнення в усiх краєнах проходило майже однаково. Держава, звiльнивши працiвника вiд крiпосницькоє залежностi, одночасно звiльнила його i вiд засобiв виробництва, внаслiдок чого створилась вiльна робоча сила. Крiм того, виникло правове становище, при якому працiвник змушений був, але <вiльно> i <за своєм розсудом>, продавати власнику засобiв виробництва удиний належний йому товар - робочу силу.
Наприкiнцi XVIII ст. буржуазна революцiя у Францiє проголосила свободу працi, чим було забезпечено свободу попиту i продажу робочоє сили.
З моменту проголошення свободи працi трудовi вiдносини складались без порушення iнтересiв буржуазiє, оскiльки, залишившись без засобiв виробництва, працiвник змушений був погоджуватись на запропонованi йому умови. При цьому формально <права i обов'язки> визначались угодою сторiн, тому державу трудовi вiдносини не цiкавили.
У цих умовах трудовi вiдносини регулювались лише за допомогою цивiльного права, нормами, що вiдносились до свободи умов i рiвностi сторiн. Договiр найму, або, як його називав законодавець, - договiр про найом послуг (ст. 1779 Кодексу Наполеона), розглядався як звичайна цивiльно-правова угода, предметом якоє виступав особливий товар - робоча сила.
Далi цей Кодекс встановлював, що найом послуг дозволяуться лише на певний строк, що у простим нагадуванням усунення пiдданства (ст. 1780), i що в разi виникнення спору зi слугою перевага в показаннях надауться хазяєновi (ст. 1781).
Робоча сила, яка була прирiвнена до товару, не знаходила попиту. Появилися першi безробiтнi. Нелегально стали створюватися робiтничi органiзацiє, виникають страйки, якi спочатку були спрямованi проти машин, а не пiдприумцiв. У цих умовах буржуазна держава змушена була зробити деякi поступки робiтничому руху. Приймауться низка правових норм, спрямованих на регулювання трудових вiдносин. Тому iсторiя трудового права - це послiдовнiсть досягнень i поразок робiтничого класу, припливiв та вiдливiв у робiтничому русi, просування його вперед.
Спочатку система норм, якi були прийнятi державою для регулювання трудових вiдносин, спрямовувалась на регулювання працi фабричних робiтникiв, у першу чергу жiнок i дiтей. Тому
ЗАГАЛЬНА ЧАСТИНА
14
цi норми одержали назву <фабричне законодавство>. Пiзнiше почав застосовуватись термiн <промислове законодавство>, хоч приписи цих норм охоплювали значно бiльше вiдносин, нiж регулювання трудових вiдносин робiтникiв у промисловостi. В 20-х роках XX ст. Джордж Шелл застосував термiн <робiтниче право>, термiн бiльш широкий, тому що вiн охоплював працю не тiльки робiтникiв, а й людей розумовоє працi.
В XX ст. значного поширення набувау термiн <соцiальне право>, що пов'язувалось з проблемою <економiчно слабких громадян>. До нього спочатку вiдносилось законодавство про соцiальне страхування та забезпечення. Поступово це законодавство поширилося й на iншi категорiє громадян, економiчне становище яких наближалось до становища робiтникiв, почало охоплювати всю сукупнiсть правових норм, що регулюють трудовi вiдносини в суспiльному виробництвi.
Найбiльш повно сутнiсть цiує галузi права вiдображау термiн <трудове право>, що закрiпився за роки радянськоє влади. Трудове право регулюу використання особою своує здатностi до працi, незалежно вiд того, в якiй галузi господарства ця особа погодилася виконувати роботу i саме яку роботу: службовця чи робiтника (за термiнологiую законодавства розвинутих краєн - <бiлi> та <синi комiрцi>). Термiн <трудове право> виявився досить вдалим, бо в ньому вiдбивауться його змiст - регулювання працi.
Змiстом цього регулювання у сукупнiсть реальних витрат працiвником при виконаннi ним трудовоє функцiє розумовоє та фiзичноє енергiє, якi створюють спрямований до певноє мети виробничий процес.
Трудова функцiя, що виконууться тим чи iншим працiвником, вiдображау конкретний змiст його працi. Вона подiляу працю на фiзичну i розумову. Якщо у виробничому процесi працiвник бере участь як його матерiальний компонент, в разi вiдсутностi якого процес обривауться, то така праця за своєм змiстом у фiзичною, а працiвник - робiтником (<синiй комiрець>).
Якщо ж функцiя працiвника зводиться до того, щоб створювати, проектувати сам виробничий процес або цикл, налагоджувати i настроювати систему машин, здiйснювати контроль за процесом виробництва, що завершууться без його безпосередньоє участi, то такий працiвник зайнятий розумовою працею i у службовцем (<бiлий комiрець>).
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78 79 80 81 82 83 84 85 86 87 88 89 90 91 92 93 94 95 96 97 98 99 100 101 102 103 104 105 106 107 108 109 110 111 112 113 114 115 116 117 118 119 120 121 122 123 124 125 126 127 128 129 130 131 132 133 134 135 136 137 138 139 140 141 142 143 144 145 146 147 148 149 150 151 152 153 154 155