Кожен громадянин України, який відповідає вимо-
гам, що передбачені Конституцією та законами України,
має право скласти кваліфікаційний іспит і звернутися до
відповідної кваліфікаційної комісії судців з заявою про
рекомендацію його на посаду судді.
Кваліфікаційні іспити на посаду судді приймаються
кваліфікаційними комісіями судців загальних судів АРК,
областей, міст Києва та Севастополя, кваліфікаційними
комісіями суддів арбітражних судів, військових судів та
Вищою кваліфікаційною комісією судців України. Якщо
особа, яка претендує на посаду судці, не склала кваліфіка-
ційний іспит, повторне його складання допускається не
раніш як через рік.
Результати складеного кваліфікаційного іспиту дійсні
протягом трьох років. Особи, не згодні з рішенням квалі-
фікаційної комісії, можуть оскаржити це рішення до
Вищої кваліфікаційної комісії суддів України.
Кваліфікаційна комісія суддів приймає кваліфікацій-
ний іспит і, з урахуванням його результатів, дає висновок
про рекомендацію на посаду судді кандидатів, які вияви-
ли найкращі знання, у кількості, необхідній для заміщен-
ня вакантних посад.
Особи, які склали кваліфікаційний іспит, але не реко-
мендовані на посаду судді за браком вакантних посад,
мають бути враховані кваліфікаційною комісією як кан-
дидати на нові вакантні посади судців протягом трьох ро-
ків, якщо за цей період вони не відкличуть свою заяву.
Матеріали щодо кожного кандидата в судді направля-
ються у Вищу раду юстиції, яка після певної процедури
розгляду справи приймає рішення про внесення або не-
Розділ V. Статус суддів
внесення подання Президенту України про призначення
конкретної особи на посаду судді.
Кандидати у судді, які вперше претендують на цю
посаду, призначаються Президентом України строком на
п'ять років. Після закінчення строку своїх повноважень
суддя (крім суддів Конституційного Суду України) подає
до кваліфікаційної комісії заяву, згідно з якою його має
бути рекомендовано на цю посаду безстроково, якщо при
цьому відсутні передбачені законом обставини, що є під-
ставою для звільнення судді з посади.
Матеріали справи направляються у відповідний комі-
тет Верховної Ради України, який після розгляду кандида-
тур на своєму засіданні з запрошенням народних депутатів
України від відповідних виборчих округів дає свій висновок
на проекти постанови Верховної Ради України щодо обран-
ня на посаду судді безстроково. Голосування здійснюється
на пленарному засіданні щодо кожної особи окремо, таєм-
но, шляхом подання бюлетенів. Обраною на посаду вважа-
ється особа, за яку проголосувала більшість від конститу-
ційного складу Верховної Ради України.
Після призначення на посаду вперше суддя складає
присягу.
§ 2. Права та обов'язки судді
Суддя є носієм судової влади, і ця обставина справляє
істотний вплив на соціально-політичну сторінку життя судді.
Він повинен розуміти, що представник судової влади мусить
бути обмежений у своїй політичній діяльності, не виражати
публічно своїх політичних пристрастей, не бути залежним від
волі виборців, органів місцевого самоврядування тощо.
Тому відповідно до вимог ст. 127 Конституції України
професійні судді не можуть належати до політичних пар-
тій та профспілок, брати участь у будь-якій політичній ді-
яльності, мати представницький мандат, обіймати будь-
які інші оплачувані посади, виконувати іншу оплачувану
роботу, крім наукової, викладацької та творчої. До речі,
конституційна норма ще більше обмежує діяльність су-
Організація судових та правоохоронних органів
б'єктів судової влади у позаслужбовій діяльності, ніж та,
що передбачена ст. 5 Закону «Про статус суддів», вказую-
чи на неможливість належати до профспілок і мати будь-
який представницький мандат.
Обов'язки суддів умовно можна поділити на три гру-
пи: процесуальні, службові та моральні. Основні з них
сформульовані у ст. 6 Закону «Про статус суддів», згідно
з якою судді зобов'язані:
- при здійсненні правосуддя дотримувати Конституції
та законів України, забезпечувати повний, всебічний та
об'єктивний розгляд судових справ з дотриманням вста-
новлених законом строків;
- дотримувати вимог, передбачених для суддів чинним
законодавством, службової дисципліни та розпорядку ро-
боти суду;
- не розголошувати відомості, що становлять держав-
ну, військову, службову, комерційну та банківську таємни-
цю, таємницю нарадчої кімнати, відомості про особисте
життя громадян та інші відомості, про які вони дізналися
під час розгляду справи в судовому засіданні, для забезпе-
чення нерозґолошення яких було прийнято рішення про
закрите'судове засідання;
- не допускати вчинків та будь-яких дій, що порочать
звання судді і можуть викликати сумнів у його об'єктив-
ності, неупередженості та незалежності.
Це далеко не повний перелік обов'язків судді. Деякі
інші передбачені процесуальними кодексами, а також
морально-етичними (поки що неписаними) правилами
діяльності суддівського корпусу.
Незалежність і недоторканність суддів як основа
справжнього правосуддя гарантуються Конституцією і
законами України. Основна складова цих гарантій — кон-
ституційне закріплення принципу заборони впливу на
суддів у будь-який спосіб і будь-якою посадовою особою
держави. Втілення в життя цього принципу повинно за-
безпечити незалежність суддів від проявів втручання в їх
діяльність всупереч принципам правосуддя.
Розділ V. Статус суддів
Згідно з п. 5 ст. 126 Конституції України суддя звіль-
няється з посади органом, що його обрав або призначив,
у разі:
1) закінчення строку, на який його обрано чи призна-
чено;
2) досягнення суддею шістдесяти п'яти років;
3) неможливості виконувати свої повноваження за
станом здоров'я;
4) порушення суддею вимог щодо несумісності;
5) порушення суддею присяги;
6) набрання законної сили обвинувальним вироком
щодо нього;
7) припинення його громадянства;
8) визнання його безвісно відсутнім або оголошення
померлим;
9) подання суддею заяви про відставку або про звіль-
нення з посади за власним бажанням.
Гарантії правоврго становища судді полягають не тіль-
ки в конституційному переліку підстав для звільнення, а
й в першу чергу в особливому механізмі реалізації кожної
з них. Лише у разі смерті судді його повноваження припи-
няються на загальних підставах, встановлених трудовим
законодавством. У всіх перелічених випадках, як і у тако-
му безспірному, як досягнення граничного віку перебу-
вання на посаді, рішення про звільнення приймається
лише після відповідного розгляду органом, яким суддя був
наділений повноваженнями.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74 75 76 77 78