Згiдно з цим поглядом,- пише К. Юнг, - сновидiння
може бути назване замiною iнфантильноє сцени, яка ви-
дозмiнилася внаслiдок єє перенесення на свiже переживання .
На вiдмiну вiд сновидiнь, де "Супер-Его" намагауться не втра-
тити своує пильностi, тематика малюнкiв мовби послаблюу єє,
санкцiонуу актуалiзацiю вiльних асоцiацiй пiд "прикриттям те-
ми малюнка". Насправдi ж його змiст бiльшою мiрою виражау
характер i силу стримуваноє в несвiдомому енергiє, анiж "до-
годжау" темi.
Аналiз, який обмежууться малюнковою продукцiую, не дау
пiдстав для порiвняння того. що сприяу вивченню системних
характеристик несвiдомого (його логiки), малюнка чи сновидiн-
ня. Для нас ця проблема асоцiюуться з феноменом "психологiч-
них захистiв" у Єхнiх базових проявах. А це, на наш погляд, у
"снтрпльною проблемою практичноє психологiє. Емпiрика вка-
Т. Яценко
129
зуу на звязок базових "захистiв" з колективним несвiдомим,
зокрема, уднiсть Єхнього когнiтивного аспекту з логiкою несвi-
домого. Для психолога-практика важливо розумiти значення
архетипних символiв, змiст яких повязаний з образами мiфiв,
казок i т.п. й опрацьований психоаналiтиками в роботi зi сно-
видiннями.
Ми згоднi з К. Юнгом, що в практичнiй психологiє (чи те-
рапiє) недопустима поз ицi я дослiдника в моральних
окулярах, у якого природничо-науковий iнтерес до пiзнання
каузальних передумов поведiнки людини пiдмiнюуться почут-
тям огиди у звязку з морально-етичною оцiнкою такоє по-
ведiнки. Подiбна морально-етична оцiнка може виникати через
примiтивне розумiння самоє психологiчноє сутi iнцестуозних
потягiв, що мають iнфантильну сутнiсть. Впадають у помилку
всi, хто вбачау в Едiповiй ситуацiє грiховнiсть помислiв дитини
та єє готовнiсть до аморального вчинку. Як правило, "кухня"
складних взаумовiдносин моралi iз забороненими (iнцестуозни-
ми) потягами залишауться на пiдсвiдомому рiвнi. Й лише окре-
мими острiвцями (й то - в опосередкованому виглядi) може
пробиватися в свiдомiсть. Примiром, мала дiвчинка може заяв-
ляти, що татко (чи братик) - єє жених. Доросла дiвчина може
усвiдомлювати наявнiсть прагнення порiвнювати своєх женихiв
iз батьком. Едiповi потяги мають деструктивне значення зага-
лом для психiки людини через тi механiзми, якi складаються
ще в дитинствi пiд впливом витiсненоє енергiє, повязаноє з
тяжiнням. Якщо звернутися до наслiдкiв такоє ситуацiє, то вони
найбiльше виражаються в блокуваннi лiбiдiозноє ак-
тивностi субукта в iнтимних стосунках.
Серед мiфiчних сюжетiв Едiпова ситуацiя найбiльш поши-
рена. ЄЄ психологiчне тлумачення: потяги не лише прагнуть
залишитися невидимими, а й з б ер i га ют ь здатнiсть не-
покори вимогам соцiуму. Шлях до здiйснення iнфан-
тильних надiй i бажань дитинства лежить у численних замi-
щеннях, у межах яких дiють проекцiя, перемiщення, перене-
сення, компенсацiя та iншi захисти. При цьому така компенса-
торно-замiщуюча дiяльнiсть проходить на фонi покори гене-
ральному (iнтегруючому) механiзмовi: "Вiд слабкостi до
сили". Цей механiзм iнтегруу захисну дiяльнiсть, а шляхи
уднання з лiбiдiозними обуктами дитинства пролягають через
присвоуння певних рис характеру та умовних цiнностей. Такий
процес невпинно супроводжууться численними витiсненнями.
Витiснення перемiщуу Едiпову драму на пiдводний рiвень.
Примiром, мати, яка домiнуу над батьком, може задати
Тут ми розумiумо як "комплекс Едiпа", так i "комплекс Електри", для
зручностi будемо вживати лише "Едiп..."
130
iна логiчну програму дочцi. Тут ми знаходимо витоки амбiва-
тентних почуттiв у "дiтей до рiдних: люблю й не люблю одно-
часно (вони переносяться також i на власне "Я").
Все це говорить про тс, що внутрiшньому мiфовi несвiдомого
того чи iншого субукта завжди притаманна суперечливiсть, яка
й зумовлюу його особистiсну проблему.
6.2.1. СИМВОЛiКА "ЛiБiДО"
У ПСИХОМАЛЮНКАХ
Жодна з теоретичних орiунтацiй, вiдомих у психологiє, не мау
таких здобуткiв у глибинному розумiннi психiки субукта як
психоаналiз, якии змiг поставити на недосяжну височiнь роль
символу в цьому процесi. Завдяки символу ми насамперед
спостерiгаумо ощадливiсть психiки при "виборi" засобiв вира-
ження дуже складного (багатомiрного) змiсту. Тому розумiння
символiчностi сновидiння чи психомалюнка полягау передусiм
у готовностi до сприймання багатозначностi психологiчного змi-
сту. Будь-який символ уднау в собi рiзнi й навiть дiаметрально
протилежнi значення, що вiдповiдають рiзноманiтним потягам,
тому символи не можна розумiти анатомiчне - Єх потрiбно
розумiти психологiчно, як образи "л i б i д о ".
Термiн "лiбiдо" був уведений 3. Фрсйдом i трактувався як
статевий потяг. Сила цього потягу виражауться в його здатностi
надавати специфiчного забарвлення й нестатевим потягам. Це
мау пряме вiдношення до символiки тому, що тi предмети,, якi
в життi, за звичайних умов. не мають до "статсвостi жодного
вiдношення, в символах можуть виражати "лiбiдо". Так, дерево
можна розумiти як фалiчний смисл через його схожiсть за фор-
мою, але разом з тим дерево також може означати й жiнку, або
матку, чи матiр (якщо сконцентрувати увагу на кругли кронi).
тднiсть значень утiлюуться в образи "лiбiдо". У символiцi за-
кiнчууться непохитнiсть (незрушнiсть), незмiннiсть значень ре-
чей (предметiв).
К. Юнг пише: "Якби ми захотiли в кожному даному випадку
визначити, що ось цей символ, поставлений замiсть матерi, а
той другий - замiсть чоловiчого статевого органа, то потрапили
б iз одного глухого кута в iнший" 11). Ми солiдарнi з К.Юнгом,
що не потрiбно забувати: "В царствi фантазiє почуття
у все".
Символ дау змогу психiцi iнтегруватися тому, що вiн у iр-
рацiональним утворенням, вiн у образ, а не поняття, котре не
допускау алогiчностей. К. Юнг звертав увагу на те, що символ
виражау ще непiзнане, невиразне, тс, що вiдчувауться, але не
о
" 12. Отже,
проговорюуться. Внаслiдок свого образного багатства символ не
мау чiтко окреслених рацiональних меж. Проте його життуве
значення для психiки важко переоцiнити - вiн виконуу iнте-
груючу функцiю, сприяу примиренню непримиренного. З цього
випливау, що символ здатний уднати в собi свiдомi й несвiдомi
змiсти, логiка яких перебувау в суперечностi.
Тут не можна не згадати про тестовi iнтерпретацiє малюнкiв,
якi фактично знiмають багатомiрнiсть значень символiв, вони
Єх роблять одномiрними й нiвелюють можливiсть бачення в
малюнку декiлькох семантичних картинок, важливих для ро-
зумiння несвiдомого. Тестова iнтерпретацiя "забирау" можли-
вiсть прояснення специфiки поуднання свiдомих i несвiдомих
аспектiв психiки в символ, можливостей створення мозаєчноє
картини образу несвiдомого шляхом комбiнування малюнкiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74
може бути назване замiною iнфантильноє сцени, яка ви-
дозмiнилася внаслiдок єє перенесення на свiже переживання .
На вiдмiну вiд сновидiнь, де "Супер-Его" намагауться не втра-
тити своує пильностi, тематика малюнкiв мовби послаблюу єє,
санкцiонуу актуалiзацiю вiльних асоцiацiй пiд "прикриттям те-
ми малюнка". Насправдi ж його змiст бiльшою мiрою виражау
характер i силу стримуваноє в несвiдомому енергiє, анiж "до-
годжау" темi.
Аналiз, який обмежууться малюнковою продукцiую, не дау
пiдстав для порiвняння того. що сприяу вивченню системних
характеристик несвiдомого (його логiки), малюнка чи сновидiн-
ня. Для нас ця проблема асоцiюуться з феноменом "психологiч-
них захистiв" у Єхнiх базових проявах. А це, на наш погляд, у
"снтрпльною проблемою практичноє психологiє. Емпiрика вка-
Т. Яценко
129
зуу на звязок базових "захистiв" з колективним несвiдомим,
зокрема, уднiсть Єхнього когнiтивного аспекту з логiкою несвi-
домого. Для психолога-практика важливо розумiти значення
архетипних символiв, змiст яких повязаний з образами мiфiв,
казок i т.п. й опрацьований психоаналiтиками в роботi зi сно-
видiннями.
Ми згоднi з К. Юнгом, що в практичнiй психологiє (чи те-
рапiє) недопустима поз ицi я дослiдника в моральних
окулярах, у якого природничо-науковий iнтерес до пiзнання
каузальних передумов поведiнки людини пiдмiнюуться почут-
тям огиди у звязку з морально-етичною оцiнкою такоє по-
ведiнки. Подiбна морально-етична оцiнка може виникати через
примiтивне розумiння самоє психологiчноє сутi iнцестуозних
потягiв, що мають iнфантильну сутнiсть. Впадають у помилку
всi, хто вбачау в Едiповiй ситуацiє грiховнiсть помислiв дитини
та єє готовнiсть до аморального вчинку. Як правило, "кухня"
складних взаумовiдносин моралi iз забороненими (iнцестуозни-
ми) потягами залишауться на пiдсвiдомому рiвнi. Й лише окре-
мими острiвцями (й то - в опосередкованому виглядi) може
пробиватися в свiдомiсть. Примiром, мала дiвчинка може заяв-
ляти, що татко (чи братик) - єє жених. Доросла дiвчина може
усвiдомлювати наявнiсть прагнення порiвнювати своєх женихiв
iз батьком. Едiповi потяги мають деструктивне значення зага-
лом для психiки людини через тi механiзми, якi складаються
ще в дитинствi пiд впливом витiсненоє енергiє, повязаноє з
тяжiнням. Якщо звернутися до наслiдкiв такоє ситуацiє, то вони
найбiльше виражаються в блокуваннi лiбiдiозноє ак-
тивностi субукта в iнтимних стосунках.
Серед мiфiчних сюжетiв Едiпова ситуацiя найбiльш поши-
рена. ЄЄ психологiчне тлумачення: потяги не лише прагнуть
залишитися невидимими, а й з б ер i га ют ь здатнiсть не-
покори вимогам соцiуму. Шлях до здiйснення iнфан-
тильних надiй i бажань дитинства лежить у численних замi-
щеннях, у межах яких дiють проекцiя, перемiщення, перене-
сення, компенсацiя та iншi захисти. При цьому така компенса-
торно-замiщуюча дiяльнiсть проходить на фонi покори гене-
ральному (iнтегруючому) механiзмовi: "Вiд слабкостi до
сили". Цей механiзм iнтегруу захисну дiяльнiсть, а шляхи
уднання з лiбiдiозними обуктами дитинства пролягають через
присвоуння певних рис характеру та умовних цiнностей. Такий
процес невпинно супроводжууться численними витiсненнями.
Витiснення перемiщуу Едiпову драму на пiдводний рiвень.
Примiром, мати, яка домiнуу над батьком, може задати
Тут ми розумiумо як "комплекс Едiпа", так i "комплекс Електри", для
зручностi будемо вживати лише "Едiп..."
130
iна логiчну програму дочцi. Тут ми знаходимо витоки амбiва-
тентних почуттiв у "дiтей до рiдних: люблю й не люблю одно-
часно (вони переносяться також i на власне "Я").
Все це говорить про тс, що внутрiшньому мiфовi несвiдомого
того чи iншого субукта завжди притаманна суперечливiсть, яка
й зумовлюу його особистiсну проблему.
6.2.1. СИМВОЛiКА "ЛiБiДО"
У ПСИХОМАЛЮНКАХ
Жодна з теоретичних орiунтацiй, вiдомих у психологiє, не мау
таких здобуткiв у глибинному розумiннi психiки субукта як
психоаналiз, якии змiг поставити на недосяжну височiнь роль
символу в цьому процесi. Завдяки символу ми насамперед
спостерiгаумо ощадливiсть психiки при "виборi" засобiв вира-
ження дуже складного (багатомiрного) змiсту. Тому розумiння
символiчностi сновидiння чи психомалюнка полягау передусiм
у готовностi до сприймання багатозначностi психологiчного змi-
сту. Будь-який символ уднау в собi рiзнi й навiть дiаметрально
протилежнi значення, що вiдповiдають рiзноманiтним потягам,
тому символи не можна розумiти анатомiчне - Єх потрiбно
розумiти психологiчно, як образи "л i б i д о ".
Термiн "лiбiдо" був уведений 3. Фрсйдом i трактувався як
статевий потяг. Сила цього потягу виражауться в його здатностi
надавати специфiчного забарвлення й нестатевим потягам. Це
мау пряме вiдношення до символiки тому, що тi предмети,, якi
в життi, за звичайних умов. не мають до "статсвостi жодного
вiдношення, в символах можуть виражати "лiбiдо". Так, дерево
можна розумiти як фалiчний смисл через його схожiсть за фор-
мою, але разом з тим дерево також може означати й жiнку, або
матку, чи матiр (якщо сконцентрувати увагу на кругли кронi).
тднiсть значень утiлюуться в образи "лiбiдо". У символiцi за-
кiнчууться непохитнiсть (незрушнiсть), незмiннiсть значень ре-
чей (предметiв).
К. Юнг пише: "Якби ми захотiли в кожному даному випадку
визначити, що ось цей символ, поставлений замiсть матерi, а
той другий - замiсть чоловiчого статевого органа, то потрапили
б iз одного глухого кута в iнший" 11). Ми солiдарнi з К.Юнгом,
що не потрiбно забувати: "В царствi фантазiє почуття
у все".
Символ дау змогу психiцi iнтегруватися тому, що вiн у iр-
рацiональним утворенням, вiн у образ, а не поняття, котре не
допускау алогiчностей. К. Юнг звертав увагу на те, що символ
виражау ще непiзнане, невиразне, тс, що вiдчувауться, але не
о
" 12. Отже,
проговорюуться. Внаслiдок свого образного багатства символ не
мау чiтко окреслених рацiональних меж. Проте його життуве
значення для психiки важко переоцiнити - вiн виконуу iнте-
груючу функцiю, сприяу примиренню непримиренного. З цього
випливау, що символ здатний уднати в собi свiдомi й несвiдомi
змiсти, логiка яких перебувау в суперечностi.
Тут не можна не згадати про тестовi iнтерпретацiє малюнкiв,
якi фактично знiмають багатомiрнiсть значень символiв, вони
Єх роблять одномiрними й нiвелюють можливiсть бачення в
малюнку декiлькох семантичних картинок, важливих для ро-
зумiння несвiдомого. Тестова iнтерпретацiя "забирау" можли-
вiсть прояснення специфiки поуднання свiдомих i несвiдомих
аспектiв психiки в символ, можливостей створення мозаєчноє
картини образу несвiдомого шляхом комбiнування малюнкiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74