ТВОРЧЕСТВО

ПОЗНАНИЕ

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

 


Цс стосууться деяких притаманних Єй формалiзованих момен-
тiв, як от: попередну визначення сюжету, продумування ролей,
Єх розподiл мiж учасниками та використання у психодрамi про-
фесiйного актора-психолога.

При орiунтацiє груповоє психокорекцiє на глибинне самопiз-
нання (та пiзнання iнших) найцiннiшим у матерiал, що виникау
спонтанно в ситуацiє "тут i тепер". Ця спонтаннiсть каталiзу-
уться, задауться й змiстово детермiнууться тенденцiями несвi-
домого, що забезпечуу активнiсть i неповторнiсть поведiнки
учасникiв пснходрами. Сюжет психодрами, як правило, повя-
зууться з певними внутрiшнiми переживаннями субукта, його
минулим досвiдом або сподiваннями на майбутну.

Спiльним для рольовоє гри та психодрами у те, що в обох
випадках цiнууться спонтаннiсть, безпосереднiсть i мимовiль-
нiсть дiй учасникiв. Визначення сюжету як рольовоє гри, так i
психодрами зводиться до мiнiмуму. В процесi психодрами кож-
ний член групи мау можливiсть вставити (в потрiбний момент)
реплiку за iншого з мстою загострення проблеми або внесення
коректив у спрямованiсть взаумодiє. При рольовiй грi в центрi
уваги - мiжособистiсна проблема, при психодрамi - особиста.
При рольовiй грi на авансценi постають професiйний чи соцi-
альний аспекти, при психодрамi - глибинно особистiсний. То-
му весь єє процес слугуу проникненню в суть особистiсноЄ
проблеми субукта, вияву єє внутрiшнiх передумов, звязкiв з
минулим, зокрема з дитинством. Рольова гра народилася в
практицi пiдготовки людей до професiйноє дiяльностi, психодра-
ма - в психотерапiє. При цьому психодрама вiдрiзняуться вiд
психоаналiтичного методу тим, що актуалiзуу емоцiє й перед-
бачау як вербальний, так i невербальний аспекти дiй, психо-
аналiз - цс вербальна метода.

Роль керiвника як у класичнiй психодрамi, так i в груповiй
корекцiє полягау в наданнi допомоги субуктовi не лише шляхом
катарсису, а, головне, завдяки розумiнню змiсту й причин своєх
почуттiв i вчинкiв. При цьому керiвник повинен адекватно вiд-
чувати емоцiйний свiт iншоє людини, яка виражау себе через
нсвербальну та вербальну взаумодiю з учасниками психодрами.
В єє ходi керiвниковi АСПН важливо стримуватися вiд прямого
вираження власного емоцiйного стану, аби вiн не вплинув на
гру й на поведiнку учасникiв.

Керiвниковi важливо вживати засоби зняття опорiв i ката-

89

лiзувати процес психодрами, а також сприяти обуктивуванню
справжнiх емоцiйних переживань єє учасникiв. Отже, якщо для
учасникiв важливим у повне входження в iгрову ситуацiю, то
вiд керiвника АСПН вимагауться здатнiсть не концентруватися
на власних емоцiях i розумiти Єхнi психологiчнi витоки.

Важливо прояснити з допомогою гри проблеми протагонiста,
який опиняуться в центрi уваги й задау сюжет психодрами.

Протагонiст, завдяки "програванню" його власних проблем,
виносить багато вражень "на поверхню", що сприяу аналiзовi
та розширенню його поля свiдомостi. Протагонiст повинен зро-
зумiти, що не обовязково репродукувати ситуацiю саме так, як
вона складалася в життi, вiн може програвати єє так, як скла-
дауться в ситуацiє "тут i тепер". Багато хто вiдчувау труднощi
в програваннi, а тому прийоми психодрами спрямованi на те,
щоб полегшити вияв внутрiшнiх барурiв, зробити Єх доступни-
ми для дослiдження й нейтралiзацiє. Це може виражатися в
пiдбадьорюваннях, пiдтримуючих реплiках, якi б вiдповiдали
"захисним" тенденцiям або Єм суперечили.

Особливим питанням у поняття "другого "Я" в психодрамi,
и керiвник може звернутися будь до кого з присутнiх з прохан-
ням бути "другим "Я", тобто актором, який обуктивуу в пове-
дiнцi прихованi позицiє та переживання протагонiста. Хтось
може зiграти роль самого протагонiста - його вiдображення в
процесi психодрами. Також можна в психодрамi використати
"альтер Его", так званого двiйника ("другого "Я"). Двiйник -
цс внутрiшня, схована часто навiть вiд самого протагонiста,
особистiсть. iнколи учасниковi гри важко висловити своє думки
й почуття, зате двiйник, який звичайно розташовууться позаду,
iмiтуу його дiє, висловлюючи вголос думки, котрi, з його точки
зору, приховуу в данiй ситуацiє протагонiст. В АСПН прийом
"другого"Я" використовууться лише пiсля того, як груповий про-
цес уже перебувау в розвитку, а у членiв групи присутну гли-
бинне розумiння психiки один одного. А тому "друге "Я"
важливо застосовувати до тих членiв групи, чия проблематика,
хоч i гiпотетичне, вже представлена в груповому матерiалi.

Змiст "другого "Я" тим повнiше обуктивуватиметься в групi,
чим точнiшою буде психодiагностика. Тому каталiзатором ви-
конання цього фрагмента психодрами виступау керiвник. Ко-
ристуючись роллю "другого "Я", ми намагаумось розкрити
причинно-наслiдковi залежностi мiж окремими усвiдомлювани-
ми протагонiстом аспектами особистостi, аргументуючи Єх ма-
терiалом його поведiнки в групi АСПН. У звязку з цим
використання ролi "другого "Я" в АСПН завжди мау складний
(узагальнюючий) характер. Змiст "другого "Я", який обуктивуу
неусвiдомлюванi аспекти психiки з наступним єє аналiзом, у
цiкавим матерiалом для навчання всiує групи. Хоч це й склад-

90

ний за своую психологiчною суттю прийом, але нам його вда-
сться ефективно застосовувати вже на другому заняттi. Нап-
риклад, керiвник пропонуу звертатися до "порожнього стiльця"
з висловлюванням, адресованим групi в цiлому (абокомусь iз
членiв групи), не називаючи iмен. Бiльшiсть висловiв, як пра-
вило, впiзнаються тими, кому вони були адресованi.

Цеоптимiзус взаумини в групi завдяки обсктивуванню при-
хованих емоцiй (особливо негативних), якi гальмували iнтегра-
цiйнi процеси. Психодрама сприяу розвитковi спонтанностi вiд-
носин, i кожен набувау здатностi "взути чужi чоботи" й таким
чином зрозумiти почуття, переживання й думки iнших.

Психодрама сприяу також розвитковi iнтуєцiє й творчих здiб-
ностей у розумiннi внутрiшнього свiту iншоє людини. Протаго-
нiст i група починають усвiдомлювати, що у них багато спiльних
проблем, а це спонукау до глибшого саморозкриття й аналiзу
Єхнiх витокiв i знаходження рiзноманiтних шляхiв Єх вирiшення.
Навчальний ефект залежить вiд атмосфери згуртованостi, емо-
цiйноє близькостi та психологiчноє захищеностi в групi. Психо-
логiчна безпека, взаумопiдтримка уможливлюють вiдвертий
прояв почуттiв, якi звичайно ховаються вiд оточення зi страху
перед покаранням.

Зворотний звязок - вiд членiв групи - може допомогти
протагонiстовi заглянути всередину себе, зрозумiти суть про-
блеми, яка була в центрi уваги, проникнути в сутнiсть своує
поведiнки та в характер стосункiв з оточенням. При цьому
учасники навчання засвоюють принципи дзеркального вiдобра-
ження iншоє людини, єє прихованих неусвiдомлених мотивiв.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48 49 50 51 52 53 54 55 56 57 58 59 60 61 62 63 64 65 66 67 68 69 70 71 72 73 74