!
Прожектори вихопили двох огрядних червонопиких панів у фраках, вже знайомих політтехнологам та чорноморцям з рекламних роликів. Чинний мер-кандидат був оперезаний широкою мерською стрічкою, а екс-мер-кандидат обмежився великим бантом з такої ж мерської стрічки, який прикрашав лацкан його фрака. Першим слово взяв чинний мер міста Боровіц:
– Миша, я искренне признателен вам за приглашение. Но как всенародно избранный мэр города-героя Черноморска я хочу заявить, что в песенке очень точно подмечен порочный стиль моего так называемого конкурента. Телефоны в мэрии буквально разрываются от звонков! Простые черноморцы возмущенны качеством гречки, которой пытается привлечь избирателей гражданин Горовиц. В связи с этим я подписал распоряжение, согласно которому каждый черноморец сможет обменять два кило бракованной гречки на три кило первосортного риса и банку сгущенки!
Червона пика Горовіца почервоніла ще дужче і стала майже бурякового кольору. Шаленіючи від звинувачень конкурента, він розірвав на собі фрак, під яким, як виявилося, був надітий тільник, схопив другий мікрофон і, набравши повні легені повітря, заволав:
– Гоша, не морочите мозги моим избирателям! Черноморцы! Братья и сестры!…
Фізіономія Боровіца теж почервоніла – і за кольором наблизилася до кольору звареного рака. Нервово попорпавшись у кишенях, він вихопив якусь пожмакану шпаргалку і, нишком зазирнувши в папірець, приструнив нахабного суперника дуже простим, переконливим і незаперечним аргументом:
– Боря, вы забываетесь! Оба ваши брата в розыске, а сестры по гостиницам интуристов агитируют! Так шо не кричите, с вас на лиманах и так все бычки смеются!
Асистент шарудів папером, відслідковуючи відповідність дійства сценарію. Аркуші, які він тримав у руках, були оригіналом сценарію рейтинг-шоу, ведучий мав за пазухою копію цього документа, а учасникам рейтинг-шоу було роздано загальні тези, нищівні реп-ліки-компромат на суперника та відповіді на запитання глядачів (у повній впевненості, що тільки його – за чималі гроші! – підготував до дебатів видатний спеціаліст). Відшукавши пальцем потрібний абзац і звірившись, асистент заспокоївся і підніс до очей бінокль. На майданчику рейтинг-шоу кандидати-конкуренти стояли навпроти з буряковими пиками і ненависно свердлили один одного. Підвальський, щоб втримати дійство в межах передбаченого сценарію та контролювати діалог опонентів, вимушений був дипломатично втрутитися:
– Действительно, господа, прошу вас не перебивать друг друга! Продолжайте, пожалуйста! – ведучий запросив до слова знову чинного мера – Гошу Боровіца.
– Продолжаю! – авторитетно почав той. – Все сдавшие Борину вонючую гречку автоматически станут участниками беспроигрышной лотереи! Главный приз – автомобиль!
Величезний натовп навколо облаштованого під сцену майданчика вибухнув аплодисментами, непристойними вигуками та свистом – що у Чорноморську вважалося вищим виявом всенародної любові і шани.
Асистент поклав бінокль, знову взяв зі столика сценарій і, звіривши побачене з написаним, задоволено зауважив:
– Пока все идет по плану…
Добряче захмелілий Гуляйпольський, який щосили намагався втямити стратегію політтехнологів, замасковану хитромудрими тактичними проявами, раптом дещо стурбовано і невпевнено заявив:
– Нестор Евграфович! Я, кажется, понял ваш план! Вы хотите очистить наш Черно-морск от этого босяка Горовица, ставленника организованной преступности!
– Не торопитесь, Сема, – відмахнувся іміджмейкер, водячи пальцем по аркушеві сценарію. – Звонок в студию, – прочитав Нестор Євграфович і скомандував помічнику: – Артурчик, твой выход!
Асистент увімкнув мікрофон і почав корчити кумедні гримаси, по-дикторськи розминаючи свій артикуляційний аппарат.
– Пойдеш замуж за Змей-Горыныча?! Василисушка?!! – несподівано виголосив він голосом Баби Яги. Після цієї короткої репетиції Артурчик одразу ж узявся до діла.
– Первый, первый. Дзинь-дзинь-дзинь! – промовив він у мікрофон своїм звичним голосом.
Підвальський, що безупинно рухався площадкою, зупинився і притиснувши навушника до вуха, прислухався:
– О! К нам дозвонился первый телезритель! Говорите, вы в эфире! – з непідробною радістю театрально вигукнув він.
Наступної миті з концертної аудіосистеми пролунав голос старої бабці, майстерно імітований Артурчиком:
– Здравствуйте, Мишенька! Я – коренная черноморка Роза Ивановна, по последнему – пятому – мужу – Нечипорук-Абрамович!
– Слушаем вас, Роза Ивановна! – підтанцьовуючи, заохотив бабцю Підвальський і «бабця» продовжила:
– Вы, наверное, будете смеяться, но я и есть та самая старушка с двумя килограммами гречки и вкрученной лампочкой. Боречка, держись! Мы не предадим тебя и твою гречку! А ты, Гоша, подавись своим ворованным рисом!!
Боровіц із заздалегідь відкритим ротом розгублено почав наближатися до ведучого. За два метри від телезірки він зупинився і, забувши про свій мікрофон, голосно, щоб бабця його почула, прокричав у мікрофон Підвальського, прикріплений до його навушника, – себто, просто в обличчя ведучого:
– Мадам Нечипорук-Абрамович!!! А как же лампочка?!!
Від несподіваного реву Боровіца ведучий пригнувся, але миттєво опанувавши ситуацію, театрально витер зі своєї щоки слину чинного мера-кандидата. Натовп вибухнув аплодисментами, вигуками та свистом. Тим часом старезний голос, після тривалого прокашлювання, знову почувся із динаміків:
– За лампочку – спасибо. Перед тем, как перегореть, она таки светила целый час. Можешь прийти и выкрутить свою ворованную лампочку и вкрутить ее себе в жо…
– Спасибо, Роза Ивановна! – високо підскакуючи у балетному па, щиро подякував зірковий ведучий. Підбадьорений твердою бабусиною позицією, Горовіц завзято кинувся в атаку:
– Да-да! Спасибо, Роза Ивановна! На таких, как вы, держится наш славный Черноморск-папа!! Когда я стану мэром, – розпалювався він, – каждый, кто сохранит два килограмма моей гречки, получит тридцать килограмм риса, ящик сгущенки, и… новенький автомобиль!!
Натовп знову вибухнув оваціями. Боро-віц, шаленіючи, розірвав на собі фрак, і залишившись, як і його опонент, у тільнику, заволав:
– Черноморцы! Не верьте этому фраеру! Где он возьмет столько автомобилей?!
Горовіц скорчив презирливу фізіономію:
– Где-где… У тебя в гараже! – промовив він, і публіка заверещала від захвату.
Гуляйпольський піднявся з-за столика і з осяяним обличчям вигукнув:
– Нестор Евграфович! Теперь я точно понял ваш план! Вы хотите очистить наш Черноморск от насквозь коррумпированной власти этого зарвавшегося биндюжника Боровица!
– Семочка, вы опять торопитесь… – сказав Іміджмейкер, слідкуючи пальцем по листку сценарію, після чого кивнув помічнику:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48
Прожектори вихопили двох огрядних червонопиких панів у фраках, вже знайомих політтехнологам та чорноморцям з рекламних роликів. Чинний мер-кандидат був оперезаний широкою мерською стрічкою, а екс-мер-кандидат обмежився великим бантом з такої ж мерської стрічки, який прикрашав лацкан його фрака. Першим слово взяв чинний мер міста Боровіц:
– Миша, я искренне признателен вам за приглашение. Но как всенародно избранный мэр города-героя Черноморска я хочу заявить, что в песенке очень точно подмечен порочный стиль моего так называемого конкурента. Телефоны в мэрии буквально разрываются от звонков! Простые черноморцы возмущенны качеством гречки, которой пытается привлечь избирателей гражданин Горовиц. В связи с этим я подписал распоряжение, согласно которому каждый черноморец сможет обменять два кило бракованной гречки на три кило первосортного риса и банку сгущенки!
Червона пика Горовіца почервоніла ще дужче і стала майже бурякового кольору. Шаленіючи від звинувачень конкурента, він розірвав на собі фрак, під яким, як виявилося, був надітий тільник, схопив другий мікрофон і, набравши повні легені повітря, заволав:
– Гоша, не морочите мозги моим избирателям! Черноморцы! Братья и сестры!…
Фізіономія Боровіца теж почервоніла – і за кольором наблизилася до кольору звареного рака. Нервово попорпавшись у кишенях, він вихопив якусь пожмакану шпаргалку і, нишком зазирнувши в папірець, приструнив нахабного суперника дуже простим, переконливим і незаперечним аргументом:
– Боря, вы забываетесь! Оба ваши брата в розыске, а сестры по гостиницам интуристов агитируют! Так шо не кричите, с вас на лиманах и так все бычки смеются!
Асистент шарудів папером, відслідковуючи відповідність дійства сценарію. Аркуші, які він тримав у руках, були оригіналом сценарію рейтинг-шоу, ведучий мав за пазухою копію цього документа, а учасникам рейтинг-шоу було роздано загальні тези, нищівні реп-ліки-компромат на суперника та відповіді на запитання глядачів (у повній впевненості, що тільки його – за чималі гроші! – підготував до дебатів видатний спеціаліст). Відшукавши пальцем потрібний абзац і звірившись, асистент заспокоївся і підніс до очей бінокль. На майданчику рейтинг-шоу кандидати-конкуренти стояли навпроти з буряковими пиками і ненависно свердлили один одного. Підвальський, щоб втримати дійство в межах передбаченого сценарію та контролювати діалог опонентів, вимушений був дипломатично втрутитися:
– Действительно, господа, прошу вас не перебивать друг друга! Продолжайте, пожалуйста! – ведучий запросив до слова знову чинного мера – Гошу Боровіца.
– Продолжаю! – авторитетно почав той. – Все сдавшие Борину вонючую гречку автоматически станут участниками беспроигрышной лотереи! Главный приз – автомобиль!
Величезний натовп навколо облаштованого під сцену майданчика вибухнув аплодисментами, непристойними вигуками та свистом – що у Чорноморську вважалося вищим виявом всенародної любові і шани.
Асистент поклав бінокль, знову взяв зі столика сценарій і, звіривши побачене з написаним, задоволено зауважив:
– Пока все идет по плану…
Добряче захмелілий Гуляйпольський, який щосили намагався втямити стратегію політтехнологів, замасковану хитромудрими тактичними проявами, раптом дещо стурбовано і невпевнено заявив:
– Нестор Евграфович! Я, кажется, понял ваш план! Вы хотите очистить наш Черно-морск от этого босяка Горовица, ставленника организованной преступности!
– Не торопитесь, Сема, – відмахнувся іміджмейкер, водячи пальцем по аркушеві сценарію. – Звонок в студию, – прочитав Нестор Євграфович і скомандував помічнику: – Артурчик, твой выход!
Асистент увімкнув мікрофон і почав корчити кумедні гримаси, по-дикторськи розминаючи свій артикуляційний аппарат.
– Пойдеш замуж за Змей-Горыныча?! Василисушка?!! – несподівано виголосив він голосом Баби Яги. Після цієї короткої репетиції Артурчик одразу ж узявся до діла.
– Первый, первый. Дзинь-дзинь-дзинь! – промовив він у мікрофон своїм звичним голосом.
Підвальський, що безупинно рухався площадкою, зупинився і притиснувши навушника до вуха, прислухався:
– О! К нам дозвонился первый телезритель! Говорите, вы в эфире! – з непідробною радістю театрально вигукнув він.
Наступної миті з концертної аудіосистеми пролунав голос старої бабці, майстерно імітований Артурчиком:
– Здравствуйте, Мишенька! Я – коренная черноморка Роза Ивановна, по последнему – пятому – мужу – Нечипорук-Абрамович!
– Слушаем вас, Роза Ивановна! – підтанцьовуючи, заохотив бабцю Підвальський і «бабця» продовжила:
– Вы, наверное, будете смеяться, но я и есть та самая старушка с двумя килограммами гречки и вкрученной лампочкой. Боречка, держись! Мы не предадим тебя и твою гречку! А ты, Гоша, подавись своим ворованным рисом!!
Боровіц із заздалегідь відкритим ротом розгублено почав наближатися до ведучого. За два метри від телезірки він зупинився і, забувши про свій мікрофон, голосно, щоб бабця його почула, прокричав у мікрофон Підвальського, прикріплений до його навушника, – себто, просто в обличчя ведучого:
– Мадам Нечипорук-Абрамович!!! А как же лампочка?!!
Від несподіваного реву Боровіца ведучий пригнувся, але миттєво опанувавши ситуацію, театрально витер зі своєї щоки слину чинного мера-кандидата. Натовп вибухнув аплодисментами, вигуками та свистом. Тим часом старезний голос, після тривалого прокашлювання, знову почувся із динаміків:
– За лампочку – спасибо. Перед тем, как перегореть, она таки светила целый час. Можешь прийти и выкрутить свою ворованную лампочку и вкрутить ее себе в жо…
– Спасибо, Роза Ивановна! – високо підскакуючи у балетному па, щиро подякував зірковий ведучий. Підбадьорений твердою бабусиною позицією, Горовіц завзято кинувся в атаку:
– Да-да! Спасибо, Роза Ивановна! На таких, как вы, держится наш славный Черноморск-папа!! Когда я стану мэром, – розпалювався він, – каждый, кто сохранит два килограмма моей гречки, получит тридцать килограмм риса, ящик сгущенки, и… новенький автомобиль!!
Натовп знову вибухнув оваціями. Боро-віц, шаленіючи, розірвав на собі фрак, і залишившись, як і його опонент, у тільнику, заволав:
– Черноморцы! Не верьте этому фраеру! Где он возьмет столько автомобилей?!
Горовіц скорчив презирливу фізіономію:
– Где-где… У тебя в гараже! – промовив він, і публіка заверещала від захвату.
Гуляйпольський піднявся з-за столика і з осяяним обличчям вигукнув:
– Нестор Евграфович! Теперь я точно понял ваш план! Вы хотите очистить наш Черноморск от насквозь коррумпированной власти этого зарвавшегося биндюжника Боровица!
– Семочка, вы опять торопитесь… – сказав Іміджмейкер, слідкуючи пальцем по листку сценарію, після чого кивнув помічнику:
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46 47 48