ТВОРЧЕСТВО

ПОЗНАНИЕ

А  Б  В  Г  Д  Е  Ж  З  И  Й  К  Л  М  Н  О  П  Р  С  Т  У  Ф  Х  Ц  Ч  Ш  Щ  Э  Ю  Я  AZ

 

Потім теж сідає. Я ввічливо хвалю кілька насправді цікавих рекламних плакатиків, дєвучка каже, що якраз від них клієнт і відмовився.
Тоді вона обережно пояснює нам ЗАВДАННЯ. Збивається на українсько-англійський суржик, але їй за це і честь і слава from Майнес. Коротше, є така собі слабоалкогольна шняга, яка зовсім скоро вийде на ринок. Коктейльчик на молочній основі. Треба накатати буклетик історійок, що викликали би асоціації з чотирма смаками цієї бовтанки.
Ну, знаєте, вже була така фішка в однієї взуттєвої компанії. Там різні люди розповідають свої історії життя. Десь там на горищах, чи в студії художника, чи просто на вулиці. Люди різного віку. Просто цікаві історії. А потім виявляється, що всі вони носять одну й ту ж марку взуття.
Уя, он воно як! — я роблю «Мудрі очі номер 5».
Так… Але тут треба не просто сказати, що всі ці жіночки п'ють наш продукт… Ось, до речі, кілька розробок рекламних образів.
Дівчинка показує нам роздруківки з том-ними гламурними дєвіцами. Апофеоз безособовості. Прекрасно. Але апетит не збуджує.
Ну, тут іще буде перероблятися, може… Ось. Агресивна тут вона така. Активно-сексуальна. Лимонний п'є…
Ги— ги. Більше схоже на те, що в неї просто місячні.
Дівчинка мене починає боятися.
Ммм, — каже вона. — Тож тут нам треба створити асоціацію зі смаком…
Так, я зрозуміла. — хоча насправді я, пойнятне діло, не вдуплила ні хріна.
Ну як? Подумаєте?
Подумаю, а чого там…
Тут іще, розумієте, у нас є невеличкий тендер на цю роботу, — дівчинка тупить очі. -Тобто, ви і ще одна людина.
Мені вже робиться смішно, але я не регочу — відкладаю на потім. Щоби накопилося і ми з Майнесом погиготіли на всю силу своїх цинічних мізків і легеневих міхурів.
Ми там якось прощаємося, вона обіцяє мені щось надіслати, я щось обіцяю їй. Виходимо чинно надвір… І тут — ПАНЄСЛАСЬ!
— О, о!!! — волає Майнес, — Я вже тут один придумав!!!
— Ну?
— Треба сексуальності? Гм… Які бувають сексуальні типажі для таких тьолок? Мачо-мен, морячок, тарзан…
— Морячок — це не в тьолок.
— Ну, добре, почекай. Зараз все скажу. Так. Уявляємо собі Джокджу. Центральну запилю-жену брудну вулицю. Там само, де стоять водії бечаків . Вони собі колупаються в зубах, ставлять на парні чи непарні цифри в номерах машин, що з'являються з-за рогу, виграють бабло один в одного, пожовують крупук і фігачаться потиличниками.
— Ну і?
— А тоді до них приїздить їхній колега, привозить якісь буклєтики. Вони тремтячими брудними пальцями розбирають ті буклєтики, стають кружком, розкривають кожен на своїй сторінці. А там — заокеанські дівчата. Гламур із України. Наступний кадр: бечак драйвери мастурбують і кінчають на сторінки буклету «Сrеам-мielе». Камера крупно наїздить на лиця фотомоделей, забризкані молокоподібною рідиною відомого походження.

СЛОГАН: СRЕАМ-МІELЕ. ВІДЧУЙ СМАК ЕКЗОТИКИ.
— Бу-га-га!!! — мені подобається хід Майнесових думок. Тим часом ми вже підходимо до смітників, лівіше від яких — вхід до заниканого барчику без вивіски. Ми тут часто-густо п'ємо пиво і жеремо часниковий хліб. Небагато в Києві таких хоча би трохи берліноподібних місць. А яппі-декор і яппі-людей ми ненавидимо. В цей же барчик заглядають головно підстаркуваті канадійці-педерасти разом зі своїми хазбендами («Оh, let my introduce my hasband…» — «Fuсk, nо! Уоu аrе mу hasband!») шмаркаті студентики, що намагаються вразити запрошених на чайок дєвучок своїми знаннями текстів Камю, шмаркаті дєвучки, що на кожну фразу з Камю відповідають фразкою з Коельо, музиканти якісь, якісь просто потєряні іноземці, наші дєвки, що дуже інтелігентно розводять потеряних іноземців, тьотьки-іскуствовєди, директорки американо-українських театрів, молоді люди, котрих вигнали з Могилянки, молоді люди, котрих іще не вигнали з Могилянки, доморощені гемінгвеї, групи у плетених светрах із горлом, бики у пальтах, що тероризують офіціанток, тьотьки в пошуках дядьок, дядьки у пошуках тьотьок… Одним словом, місиво з дьогтю і меду в одній бочці. Якщо тобі вдається заникатися від групи в пальтах і з явно вираженою ментовсько-податковою антропологією (ті самі, що хамлять офіціанткам) — ти кум королю. Втім, бидло не надто часто сюди потрапляє — місце ж усе-таки заникане. І те, що воно зветься «Барабан», ти взнаєш від друзів, а не з вивіски. Бо, як я вже казала, її тут немає.
— О. Які чудові смітнички, — каже Майнес.
— Угу, — кажу я і затримую погляд на різнокольорових бомжах, що діловито порпаються у черевах зелених контейнерів.
— О! — знову каже Майнес букву «О». Придумав новий ролік.
— Ну.
Уяви собі смітник. Бомжі в різнокольорових пальтах, у подертих рукавичках і шали-ках, на які час від часу наїжджає камера -ну, як у телемагазинах чи Fanshion TV — пораються в контейнері. Розмовляють вони вальяжно і з яппі-акцентом: про нові тенденції, визначені Vouge, актуальні кольори і нові клуби. Раптом кожен із них нариває по пляшечці «Сгеам-Міеlе» і, томно зітхнувши, випиває її.

СЛОГАН: СRЕАМ-МІELЕ. ВАШ КОВТОК ҐЛАМУРНОГО ЖИТТЯ.
— М-да, — кажу я, — тоже дуже навіть весело. Але тотькам на міні-карах не сподобається. А то ж вони мають пити ту добуду.
— А я люблю міні-кари, — знизує плечима Майнес.
— Ти?!
— Ну, принаймні, більше за біґ-джипи. Особливо, у пробках якого-небудь мегаполісу… Коли я їду на своєму мото-байку, а ці уроди тупо закривають мені дорогу — ненависть дика сповнює моє гаряче серце. Хочеться кричати й убивати. Якого біса вони вибрали собі саме таку ознаку соціального статусу?!
— Хтось із моїх друзів дотримується теорії, що великі машини полюбляють чоловіки з маленькими пенісами, — зітхаю я. — А от у мене пеніса вобщє нема, зато є червоний ровер. Ну не парадокс?
— Так, ходімо вже. А то ми тут не даємо людям попрацювати на хліб насущний.
Ми залишаємо в спокої дослідників сміттє-баків і йдемо в тепло і добро на зустріч із пивом, чаєм чи гарячим вином.
— А завтра ж демонстрація, ти в курсі? — Київ якраз тільки починав вбиратися у помаранчеве. До цього вбирання докладали руку й ми — чіпляючи стрічки на центрових огорожках, брамах тощо тощо. Поки менти відверталися. Тоді це ще було «не можна».
— О, — знову каже креативний Манес, -я ще один придумав варіант.
— Ну, давай уже, — я покірно зітхаю.
— Уяви собі Берлін… чи Київ, зрештою. Головна площа, поліція готується до демонстрації.
— Міліція.
— Міліція. Значить, повдягали шоломи, заправилися газом, палки для дубасіння населення подіставали, щитами поприкривалися -коротше, при повному параді. Стають на бойову позицію. Аж тут раптом їх командиру дзвонять і кажуть, що демонстрацію відмінили. Менти з криками радості здирають із себе лати, під якими виявляються костюмчики з люрексу, боа, стрази і латекс. Нафарбованими нігтями вони дістають із косметичок «Сгеам-Міеlе» і, наспівуючи й пританцьовуючи, починають його розпивати.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43 44 45 46