це лише необхідна умова його існування, це лише увага кожної із сторін до одного об'єкту. Але сторони ще не мають уваги один до одного, більш того, могуть не підозрівати про існування один одного. Отже нема з ким конфліктувати, нема і конфлікту. (Одразу підкреслимо, що суперечність інтересів — це не процес, але тільки стан, ситуація, в якої опинились дві сторони з привиду задоволення потреб з одного об'єкту.)
Для існування конфлікту, крім суперечності інтересів двох сторін, тобто уваги до одного об'єкту, необхідна ще і увага одного до одного у зв'язку з цим об'єктом, тобто необхідна наявність контакту сторін. Контакт — це проява інтересу, уваги одного до одного, це усвідомлення сторонами того факту, що ключ до об'єкту вже не стільки у самому об'єкті, скільки в іншої людини, в іншої стороні конфлікту.
Контакт теж не процес, тому що хоча — це й взаємодія сторін, але без зовнішнього прояву; тут кожна сторона окремо реалізує хоча й процеси, але процеси внутрішні: оцінку, самооцінку опонента, аналіз зовнішніх властивостей його, і таке інше.
Контакт є друга умова конфлікту.
Можливо виділяти й третю умову конфлікту — існування самого загального об'єкту взаємних інтересів, джерела задоволення спільних потреб.
27
Отже після всього сказаного можливо надати таке розгорнуте визначення (дефініцію) конфлікту:
Конфлікт — це така суперечність інтересів двох сторін, при якому вони вступають у контакт для задоволення потреб з одного (загального) об'єкта (джерела).
Таке визначення конфлікту виключно містке та вичерпне. Головна перевага його ще і в тому, що воно опирається на вже відомі поняття теорії та практики управління, якими з'являються потреби, мотиві, інтереси.
З такого визначення конфлікту випливають важливіші послідовності та виводи. По-перше конфлікт обумовлюють три головних елементи, які й визначають його зміст — це суперечність інтересів, контакт сторін і об'єкт, їх роль у виникненні конфлікту неоднакова: суперечність інтересів — причина конфлікту; контакт сторін — його необхідна умова; об'єкт — джерело суперечностей та задоволення інтересіа
По-друге: з такого визначення конфлікту випливають і самі методи його вирішення, знищення. Дійсно, усунення одного з трьох елементів конфлікту (або суперечність інтересів, або контакту сторін, або об'єкту загальних інтересів) веде до зруйнування й самого конфлікту. Отже можливо відразу визначити і три основні методи вирішення конфлікту: вирішення конфлікту шляхом усунення суперечностей інтересів сторін; вирішення конфлікту шляхом усунення контакту сторін і вирішення конфлікту шляхом усунення самого об'єкту загальних інтересів сторін.
По-третє: конфлікт — це не процес, не взаємодія сторін з її зовнішнім проявом; конфлікт — це ситуація, стан, становище, в якому опинились дві сторони.
Отже, після надання такого найбільш глибокого, всебічного та всеосяжного визначення конфлікту можливо приступати до аналізу інших його аспектів.
ТЕМА 6. РОЛЬ КОНФЛІКТІВ У МЕНЕДЖМЕНТІ
Конфлікти — це важливіше поняття теорії та практики управління. Дійсно, як відомо, сутністю управління з'являється узгодження діяльності людей в організації, підприємстві, фірми.
Але узгодження потребує тільки тоді, коли у ньому е необхідність, потреба,— тобто, за умов існування розпогодження.
А саме конфлікти і з'являються додатковими розпогоджувачами діяльності будь-якої організації, тобто, вони зв'язані з самою сутн-
28
істю управління (менеджменту), з його головним аспектом,— узгодженням інтересів людей в організації.
Тому конфліктам, їх ролі у менеджменті необхідно приділяти ниключну увагу.
А щоб глибоко зрозуміти будь-яке явище, предмет об'єктивної реальності необхідно виявити самі його причини, джерела.
Треба також не обмежуватись тільки констатуванням деяких навіть конкретних фактів, але й проаналізувати ці факти в їх взаємозв'язку, у динаміці, у розвитку, тобто,— провести дослідження еволюції конфлікту як поняття.
§ 1. Народження поняття «конфлікт» та його зв'язок з менеджментом •
Як вже підкреслювалося раніше, конфлікт є одне з небагатьох понять, які розглядаються у межах різних галузей знань, наук, сфер діяльності. Більш за те, можливе затвердження, що уся історія людства — це історія конфліктів та пошуку засобів їх вирішення. Вже східні філософи та мислителі приділяли величезну увагу цієї проблемі. Цей факт підкреслюють сучасні теоретики та практики менеджменту. Зокрема, Теруя Нагао у своєї статті «Філософія японського управління», де він торкається впливу ідей дзенського філософа Сойзана Судзуки,— що до сучасної управлінської думки, відзначає, що все «... вчення Судзуки направлено до вирішення конфліктних ситуацій. »4
Народження поняття «конфлікт» на Заході відноситься до меж XIX-XX століть,— воно розроблюється усередині біологічного напрямку у соціології, яке виникле ще раніше,— саме у другої половині XIX століття під впливом дарвіновської теорії біологічної еволюції. Засновником його був англійський соціолог Г. Спенсєр (1820-1903), виступаючий за втілення у соціологію принципів вказаної теорії.
У середині біологічного напрямку соціології, у свою чергу, виділяються дві школи: органічна і соціальна; якраз у межах соціальної школи і розглядалися конфлікти.
Приблизно у цей же час з'являється і «концепція конфлікту» як напрямок у розвитку західної соціології, яка здійснює дослідження ролі конфліктів у суспільстві1.
Термін «концепція конфлікту» введен німецьким філософом та соціологом Г. Зіммелем (1858-1918)6,
Новий етап у розвитку даної концепції починається у 50-тих роках XX століття. Для нього характерна так звана «конфліктна
29
модель» суспільства, ідеологами якої виступають Л. Козер, Р. Да-рендорф та інші7.
У даної моделі як конфліктуючі сторони розглядаються різні політичні сили, класи, соціальні угруповання, держави, які переслідують несумісні цілі, борються за свої інтереси, владу, перерозподіл національного доходу та інше Однак об'єктивні основи конфлікту відсовуються на другий план, а у центрі уваги находяться його (конфлікту) ідеологічні та психологічні механізми, методи, способи вирішення А на питання, що ж з'являється згадуваною об'єктивною основою усякого конфлікту, тобто його головною і сталою властивістю, яка визначає причину його виникнення, тобто, іншими словами, що з'являється сутністю конфлікту,— цього «конфліктна модель» не визначає.
Отже, конфлікти — поняття не тільки теорії управління,— це глобальне поняття; але у менеджменті їх роль виключно важлива та специфічна,— вони безпосередньо пов'язані з самою сутністю управління, тобто з його головною властивістю,— з погодженням діяльності людей.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38
Для існування конфлікту, крім суперечності інтересів двох сторін, тобто уваги до одного об'єкту, необхідна ще і увага одного до одного у зв'язку з цим об'єктом, тобто необхідна наявність контакту сторін. Контакт — це проява інтересу, уваги одного до одного, це усвідомлення сторонами того факту, що ключ до об'єкту вже не стільки у самому об'єкті, скільки в іншої людини, в іншої стороні конфлікту.
Контакт теж не процес, тому що хоча — це й взаємодія сторін, але без зовнішнього прояву; тут кожна сторона окремо реалізує хоча й процеси, але процеси внутрішні: оцінку, самооцінку опонента, аналіз зовнішніх властивостей його, і таке інше.
Контакт є друга умова конфлікту.
Можливо виділяти й третю умову конфлікту — існування самого загального об'єкту взаємних інтересів, джерела задоволення спільних потреб.
27
Отже після всього сказаного можливо надати таке розгорнуте визначення (дефініцію) конфлікту:
Конфлікт — це така суперечність інтересів двох сторін, при якому вони вступають у контакт для задоволення потреб з одного (загального) об'єкта (джерела).
Таке визначення конфлікту виключно містке та вичерпне. Головна перевага його ще і в тому, що воно опирається на вже відомі поняття теорії та практики управління, якими з'являються потреби, мотиві, інтереси.
З такого визначення конфлікту випливають важливіші послідовності та виводи. По-перше конфлікт обумовлюють три головних елементи, які й визначають його зміст — це суперечність інтересів, контакт сторін і об'єкт, їх роль у виникненні конфлікту неоднакова: суперечність інтересів — причина конфлікту; контакт сторін — його необхідна умова; об'єкт — джерело суперечностей та задоволення інтересіа
По-друге: з такого визначення конфлікту випливають і самі методи його вирішення, знищення. Дійсно, усунення одного з трьох елементів конфлікту (або суперечність інтересів, або контакту сторін, або об'єкту загальних інтересів) веде до зруйнування й самого конфлікту. Отже можливо відразу визначити і три основні методи вирішення конфлікту: вирішення конфлікту шляхом усунення суперечностей інтересів сторін; вирішення конфлікту шляхом усунення контакту сторін і вирішення конфлікту шляхом усунення самого об'єкту загальних інтересів сторін.
По-третє: конфлікт — це не процес, не взаємодія сторін з її зовнішнім проявом; конфлікт — це ситуація, стан, становище, в якому опинились дві сторони.
Отже, після надання такого найбільш глибокого, всебічного та всеосяжного визначення конфлікту можливо приступати до аналізу інших його аспектів.
ТЕМА 6. РОЛЬ КОНФЛІКТІВ У МЕНЕДЖМЕНТІ
Конфлікти — це важливіше поняття теорії та практики управління. Дійсно, як відомо, сутністю управління з'являється узгодження діяльності людей в організації, підприємстві, фірми.
Але узгодження потребує тільки тоді, коли у ньому е необхідність, потреба,— тобто, за умов існування розпогодження.
А саме конфлікти і з'являються додатковими розпогоджувачами діяльності будь-якої організації, тобто, вони зв'язані з самою сутн-
28
істю управління (менеджменту), з його головним аспектом,— узгодженням інтересів людей в організації.
Тому конфліктам, їх ролі у менеджменті необхідно приділяти ниключну увагу.
А щоб глибоко зрозуміти будь-яке явище, предмет об'єктивної реальності необхідно виявити самі його причини, джерела.
Треба також не обмежуватись тільки констатуванням деяких навіть конкретних фактів, але й проаналізувати ці факти в їх взаємозв'язку, у динаміці, у розвитку, тобто,— провести дослідження еволюції конфлікту як поняття.
§ 1. Народження поняття «конфлікт» та його зв'язок з менеджментом •
Як вже підкреслювалося раніше, конфлікт є одне з небагатьох понять, які розглядаються у межах різних галузей знань, наук, сфер діяльності. Більш за те, можливе затвердження, що уся історія людства — це історія конфліктів та пошуку засобів їх вирішення. Вже східні філософи та мислителі приділяли величезну увагу цієї проблемі. Цей факт підкреслюють сучасні теоретики та практики менеджменту. Зокрема, Теруя Нагао у своєї статті «Філософія японського управління», де він торкається впливу ідей дзенського філософа Сойзана Судзуки,— що до сучасної управлінської думки, відзначає, що все «... вчення Судзуки направлено до вирішення конфліктних ситуацій. »4
Народження поняття «конфлікт» на Заході відноситься до меж XIX-XX століть,— воно розроблюється усередині біологічного напрямку у соціології, яке виникле ще раніше,— саме у другої половині XIX століття під впливом дарвіновської теорії біологічної еволюції. Засновником його був англійський соціолог Г. Спенсєр (1820-1903), виступаючий за втілення у соціологію принципів вказаної теорії.
У середині біологічного напрямку соціології, у свою чергу, виділяються дві школи: органічна і соціальна; якраз у межах соціальної школи і розглядалися конфлікти.
Приблизно у цей же час з'являється і «концепція конфлікту» як напрямок у розвитку західної соціології, яка здійснює дослідження ролі конфліктів у суспільстві1.
Термін «концепція конфлікту» введен німецьким філософом та соціологом Г. Зіммелем (1858-1918)6,
Новий етап у розвитку даної концепції починається у 50-тих роках XX століття. Для нього характерна так звана «конфліктна
29
модель» суспільства, ідеологами якої виступають Л. Козер, Р. Да-рендорф та інші7.
У даної моделі як конфліктуючі сторони розглядаються різні політичні сили, класи, соціальні угруповання, держави, які переслідують несумісні цілі, борються за свої інтереси, владу, перерозподіл національного доходу та інше Однак об'єктивні основи конфлікту відсовуються на другий план, а у центрі уваги находяться його (конфлікту) ідеологічні та психологічні механізми, методи, способи вирішення А на питання, що ж з'являється згадуваною об'єктивною основою усякого конфлікту, тобто його головною і сталою властивістю, яка визначає причину його виникнення, тобто, іншими словами, що з'являється сутністю конфлікту,— цього «конфліктна модель» не визначає.
Отже, конфлікти — поняття не тільки теорії управління,— це глобальне поняття; але у менеджменті їх роль виключно важлива та специфічна,— вони безпосередньо пов'язані з самою сутністю управління, тобто з його головною властивістю,— з погодженням діяльності людей.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38