Це досягається не тільки за рахунок тренування, але й — повного усунення жестів при розмові, досягнення мінімального огляду своєї пози. (Відомо, що людину, яку допитують,— навпаки поміщають у таке місце, яке добре проглядається
20
га освітлюється.) Тобто, краще брехати за .столом, а ще краще — по телефону.
Як вже відмічалося, найкращим сигналчзатором щирості людини могуть бути долоні: якщо вони відкрити — усе, що говорить людина — правда тому, що це несвідомий жест. (Дитина, якщо обманює,— ховає долоні взагалі за спину.)
Проте, це вірне тільки у тому випадку, коли людина не контролює свідомо цей жест. Але й навіть у випадку, коли вона відкриває їх у суперечність своїм словам, то неправду викажуть, як відмічалося раніше, інші невербальні сигнали.
Однак існує й протилежна, зворотна сторона, зворотна дія, зворотний вплив на особу, яка частково примушує себе, наприклад, усміхатися, коли для цього зовсім нема відповідних обставин; або якщо вона постійно при початку ділової розмови розкриває свої долоні,— у даному випадку зменшується кількість неправди. (Не випадково у США, у період великої депресії, був таким популярним лозунг «Зтіїе!» («Усміхайтесь!»)). Окрім цього, починає діяти ще один позитивний фактор — позитивні невербальні сигнали починають несвідомо, але теж позитивно впливати на співбесідника, підохочувати його до більшої відвертості.
У наступний час вже відомо понад 1000 невербальних знаків та сигналів. Ось значення деяких з них: терти долоні — передчувати удачу, терти вказівний палець о великий — очікування грошей; зчеп-лення пальців рук — розчарування та бажання людини приховати і адє негативне відношення та інше.
Отже, ми розглянули один з важливих аспектів усного ділового шикування — його структуру з точки зору основних засобів його реалізації, тобто,— вербальні та невербальні сигнали,— а також їх співвідношення й характер впливу кожного з них на ефективність всього процесу усного ділового спілкування у цілому.
Розглянутий аспект дослідження, аналізу торкається фактично аііутрішніх властивостей самої особи, тобто,— вербальних та не-зербальних засобів усного ділового спілкування (слів, жестів, міміки, РУХІВ корпусу та інші). Але існують і деякі зовнішні фактори, умови, які також можуть діяти на його результати, ефективність І а характер. Таких факторів можливо виділити два, з якими вини-^ :ють відповідно і дві основні проблеми: перша пов'язана з так •ч;мнж> особистою просторовою територією, друга — зі способами розміщення учасників усного ділового спілкування за столом. Тому Розглянемо їх окремо.
21
§ 3. Зовнішні умови усного ділового спілкування
По-перше, розглянемо проблему особистої просторової території.
Відомо, що «тварини, птахи та риби установлюють свою сферу проживання і охороняють її, але тільки недавно було встановлено, що і у людини є свої охоронні території», тобто просторові потреби19.
А. Пиз, автор книги «Язьік телодвижений», зтверджує: «Кожна людина має свою власну особисту територію, яка включає простір, оточуючий його власність ... дім,... машину..., спальню, його особистий стілець..., він має також чітко визначений повітряний простір навколо свого тіла»20. Ця власна оболонка має певні розміри, які залежать від густоти населення людей у місці його проживання, тобто,— ці розміри соціальне та національне обумовлені.
Особиста територія людини, у свою чергу, поділяється на чотири зони: інтимна — від 15 см до 46 см; особиста — від 46 см до 120 см; соціальна від 1,2 м до 3,6 м; суспільна — більше 3,6 м.
Кожна із вказаних зон має свої особливості: в інтимну зону можуть проникати тільки близькі особі, рідні, друзі; особиста зона — це відстань, яка розділяє людей на офіційних прийомах, вечорах; суспільна зона відділяє нас від людей, яких ми не дуже добре знаємо, але з якими примушені зустрічатися по роботі або іншої справи; суспільна зона — це відстань, яка розділяє нас від великої групи людей (в аудиторії, наприклад).
Наявність особистої території та її поділення на зони є встановлення певних зовнішніх обмежень при контакті людей, зокрема,— для усного ділового спілкування. Вони фактично визначають певні правила поведінки людей при спілкуванні. Порушення даних правил може зірвати ділову розмову тому, що (як показують дослідження та практика) людина несвідомо, але дуже ревниво оберігає свою особисту територію, яку вона ураховує як свою власність.
Отже, результат усного ділового спілкування, значною мірою залежить від того, наскільки поважно його учасники відносяться до особистих просторових зон кожного,
Другим важливим зовнішнім фактором, який виявляє значний вплив на ефективність усного ділового спілкування, є спосіб розміщення його учасників за столом.
Якщо глибше уникнути в'дану проблему, то обов'язково прийдемо до висновку, що в розміщенні учасників розмови за столом починає діяти навіть цілий комплекс факторів (як внутрішніх — невер-бальні сигнали, так і зовнішніх — наявність власної особистої території та її складових, тобто зон). Тому даний фактор, тобто, спосіб
22
розміщення учасників ділової розмови-за столом, треба точніше трактувати як комплекс факторів,— як внутрішніх, так і зовнішніх.
Існує чотири основні види розміщення співбесідників за столом: кутове (А-^В^; ділової взаємодії^А ч- В2); конкурентне-оборонне (А-4-В5); незалежне(А-^В4). Усі ці позиції зображені на рис. І.
В,
Рис.І.
Аналіз почнемо з конкурентко- оборонної позиції (А^-В3). Така позиція має як позитивні, так і негативні сторони.
Якщо люди розміщуються один напроти одного, вони підсвідоме розподіляють стіл на дві рівні території; (умовна межа проходить точно по центральній лінії), при цьому кожен претендує на свою власну територію і буде захищати її у випадку замаху. Тому ніколи не слід проникати на територію співбесідника, коли не отриманий вербальний або невербальний сигнал на таку дію.
Розміщення за столом у такій позиції може спровокувати оборонне відношення та атмосферу суперництва (конкуренції). Така позиція може використатися лише у випадку, коли один з учасників розмови робить догану іншому за якийсь проступок, або якщо керівник хоче зберегти відносини субординації.
Однак, якщо треба створити атмосферу невимушеності, конструктивного ділового спілкування, то необхідно відмовитися від такого розміщення за столом та намагатися займати іншу позицію, наприклад, кутову.
Кутове розміщення учасників (А-ї-В^ усного ділового спілкування сприяє навіть дружній, невимушеній розмові; вона дозволяє здійснити постійний контакт очей та надає значний простір для жестикуляції та можливість для нагляду за жестами співбесідника. При такому розміщенні учасників ділової розмови територіальне поділення столу відсутнє.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38
20
га освітлюється.) Тобто, краще брехати за .столом, а ще краще — по телефону.
Як вже відмічалося, найкращим сигналчзатором щирості людини могуть бути долоні: якщо вони відкрити — усе, що говорить людина — правда тому, що це несвідомий жест. (Дитина, якщо обманює,— ховає долоні взагалі за спину.)
Проте, це вірне тільки у тому випадку, коли людина не контролює свідомо цей жест. Але й навіть у випадку, коли вона відкриває їх у суперечність своїм словам, то неправду викажуть, як відмічалося раніше, інші невербальні сигнали.
Однак існує й протилежна, зворотна сторона, зворотна дія, зворотний вплив на особу, яка частково примушує себе, наприклад, усміхатися, коли для цього зовсім нема відповідних обставин; або якщо вона постійно при початку ділової розмови розкриває свої долоні,— у даному випадку зменшується кількість неправди. (Не випадково у США, у період великої депресії, був таким популярним лозунг «Зтіїе!» («Усміхайтесь!»)). Окрім цього, починає діяти ще один позитивний фактор — позитивні невербальні сигнали починають несвідомо, але теж позитивно впливати на співбесідника, підохочувати його до більшої відвертості.
У наступний час вже відомо понад 1000 невербальних знаків та сигналів. Ось значення деяких з них: терти долоні — передчувати удачу, терти вказівний палець о великий — очікування грошей; зчеп-лення пальців рук — розчарування та бажання людини приховати і адє негативне відношення та інше.
Отже, ми розглянули один з важливих аспектів усного ділового шикування — його структуру з точки зору основних засобів його реалізації, тобто,— вербальні та невербальні сигнали,— а також їх співвідношення й характер впливу кожного з них на ефективність всього процесу усного ділового спілкування у цілому.
Розглянутий аспект дослідження, аналізу торкається фактично аііутрішніх властивостей самої особи, тобто,— вербальних та не-зербальних засобів усного ділового спілкування (слів, жестів, міміки, РУХІВ корпусу та інші). Але існують і деякі зовнішні фактори, умови, які також можуть діяти на його результати, ефективність І а характер. Таких факторів можливо виділити два, з якими вини-^ :ють відповідно і дві основні проблеми: перша пов'язана з так •ч;мнж> особистою просторовою територією, друга — зі способами розміщення учасників усного ділового спілкування за столом. Тому Розглянемо їх окремо.
21
§ 3. Зовнішні умови усного ділового спілкування
По-перше, розглянемо проблему особистої просторової території.
Відомо, що «тварини, птахи та риби установлюють свою сферу проживання і охороняють її, але тільки недавно було встановлено, що і у людини є свої охоронні території», тобто просторові потреби19.
А. Пиз, автор книги «Язьік телодвижений», зтверджує: «Кожна людина має свою власну особисту територію, яка включає простір, оточуючий його власність ... дім,... машину..., спальню, його особистий стілець..., він має також чітко визначений повітряний простір навколо свого тіла»20. Ця власна оболонка має певні розміри, які залежать від густоти населення людей у місці його проживання, тобто,— ці розміри соціальне та національне обумовлені.
Особиста територія людини, у свою чергу, поділяється на чотири зони: інтимна — від 15 см до 46 см; особиста — від 46 см до 120 см; соціальна від 1,2 м до 3,6 м; суспільна — більше 3,6 м.
Кожна із вказаних зон має свої особливості: в інтимну зону можуть проникати тільки близькі особі, рідні, друзі; особиста зона — це відстань, яка розділяє людей на офіційних прийомах, вечорах; суспільна зона відділяє нас від людей, яких ми не дуже добре знаємо, але з якими примушені зустрічатися по роботі або іншої справи; суспільна зона — це відстань, яка розділяє нас від великої групи людей (в аудиторії, наприклад).
Наявність особистої території та її поділення на зони є встановлення певних зовнішніх обмежень при контакті людей, зокрема,— для усного ділового спілкування. Вони фактично визначають певні правила поведінки людей при спілкуванні. Порушення даних правил може зірвати ділову розмову тому, що (як показують дослідження та практика) людина несвідомо, але дуже ревниво оберігає свою особисту територію, яку вона ураховує як свою власність.
Отже, результат усного ділового спілкування, значною мірою залежить від того, наскільки поважно його учасники відносяться до особистих просторових зон кожного,
Другим важливим зовнішнім фактором, який виявляє значний вплив на ефективність усного ділового спілкування, є спосіб розміщення його учасників за столом.
Якщо глибше уникнути в'дану проблему, то обов'язково прийдемо до висновку, що в розміщенні учасників розмови за столом починає діяти навіть цілий комплекс факторів (як внутрішніх — невер-бальні сигнали, так і зовнішніх — наявність власної особистої території та її складових, тобто зон). Тому даний фактор, тобто, спосіб
22
розміщення учасників ділової розмови-за столом, треба точніше трактувати як комплекс факторів,— як внутрішніх, так і зовнішніх.
Існує чотири основні види розміщення співбесідників за столом: кутове (А-^В^; ділової взаємодії^А ч- В2); конкурентне-оборонне (А-4-В5); незалежне(А-^В4). Усі ці позиції зображені на рис. І.
В,
Рис.І.
Аналіз почнемо з конкурентко- оборонної позиції (А^-В3). Така позиція має як позитивні, так і негативні сторони.
Якщо люди розміщуються один напроти одного, вони підсвідоме розподіляють стіл на дві рівні території; (умовна межа проходить точно по центральній лінії), при цьому кожен претендує на свою власну територію і буде захищати її у випадку замаху. Тому ніколи не слід проникати на територію співбесідника, коли не отриманий вербальний або невербальний сигнал на таку дію.
Розміщення за столом у такій позиції може спровокувати оборонне відношення та атмосферу суперництва (конкуренції). Така позиція може використатися лише у випадку, коли один з учасників розмови робить догану іншому за якийсь проступок, або якщо керівник хоче зберегти відносини субординації.
Однак, якщо треба створити атмосферу невимушеності, конструктивного ділового спілкування, то необхідно відмовитися від такого розміщення за столом та намагатися займати іншу позицію, наприклад, кутову.
Кутове розміщення учасників (А-ї-В^ усного ділового спілкування сприяє навіть дружній, невимушеній розмові; вона дозволяє здійснити постійний контакт очей та надає значний простір для жестикуляції та можливість для нагляду за жестами співбесідника. При такому розміщенні учасників ділової розмови територіальне поділення столу відсутнє.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38