Даний аспект усного ділового спілкування є виключно важливим' ще й тому, що допоможе розкрити його особисті, внутрішні можливості та резерви підвищення його ефективності, й отже, всього процесу управління (менеджменту) у цілому.
Раніше фактично було розглянуте ділове спілкування (як усне, так й письмове) в основному з точки зору одного його засобу — вербального (тобто слова). Однак практика спілкування та дослідження вчених (особливо в останні 10-20 років) показали, що значну роль (а в окремих конкретних ситуаціях та випадках й головну) починають вигравати невер-бальні засоби усного ділового спілкування, так звана мова тіла, тіло-рухів, або «боді ленгвідж ». Така думка багатьох зарубіжних спеціалістів у галузі менеджменту. «Якщо говорити про мистецтво висловлювання своїх думок не слід забувати про міміку та жести тому, що саме під впливом цих елементів мови тілорухів складається перше враження про співбесідника ... важливе не тільки вміння контролювати та управляти власною мімікою та жестами, 'але й вміння розуміти мову міміки та жестів інших *3.
У найбільш широкому значені до невербальних засобів усного ділового спілкування надходять не тільки жести (тобто, рухи рук),
15
міміка (рухи м'язів обличчя), рухи ніг, корпусу тіла, голови, але й почуття, а також забарвлення (тембр) голосу, його тон, темп, наголос та модуляція (змінювання тональності), тобто «значима й мелодія, яка аранжує слова, й почуття, тобто все те, що не піддається виразу на аркуші паперу»4. Всім також відоме, яку значну роль виграє дактилологія — «ручна азбука, спосіб спілкування глухонімих за допомогою пальців однієї руки*'.
Невербаліка (мова тіла) як сфера практики усного ділового спілкування виникла дуже давно,— навіть раніше, ніж вербаліка (мова слів), хоча й затверджується, що: «на початку було слово»'. Якщо точніше,— спочатку був «логос»7. Логос найбільш широке поняття, ціла концепція, яка уперше розроблена Гераклітом'. А слово лише один із багатьох перекладів терміну (та поняття) «логос». Тому «Ното заріепсе» та «Ното мовлячий» з'явилися неодноразово. Тим більш,— не навпаки, тобто не спочатку з'явивсь «Ното мовлячий» (тобто за допомогою слів!). Тільки після певного проміжку часу «Ното варіепсе» перетворився, еволюціонував у «Ното мовлячого».
Для тварин зокрема невербаліка залишилася досі єдиним засобом спілкування, якщо взагалі можливе використання цього терміну у відношенні до них.
Наукові ж дослідження у галузі невербаліки взагалі почалися дуже пізно, саме,— лише наприкінці XIX століття. Найбільш значною роботою у цьому напрямку була робота Ч. Дарвина «Вьіра-жение змоций у людей й у животньїх», яка була опублікована у 1872 році. (Не слід однак змішувати дослідження у галузі невербаліки — мови тіла, яка обов'язково розглядається у зв'язку з передачею та прийомом інформації, тобто спілкуванням з дослідженнями у галузі психоаналізу Юнга, Фрейда та інших психоана-літиків зовсім іншого аспекту, частково, теж пов'язаного з людьми, їх зовнішнім проявленням; хоча дані дослідження мають й точки перекресленая)'-10.
Однак згадана вище робота Ч. Дарвина так й залишалася самим значним дослідженням у сфері невербаліки протягом майже ста років, аж до кінця XX століття.
Однак проблемами комунікацій (зокрема, й невербальними її аспектами) також займалися й представники бихевіорізму, фрейдизму, а також необіхевіорізму, Так, Б. Ф. Скинер, американський психолог, професор психології Гарвардського університету, представник бихевіорізму стверджував, що « поведінок індивідуума обумовлюється та контролюється соціальним середовищем через мову»".
16
Вибух інтересу до проблем невербаліки виникає особливо в останні роки нашого століття, приблизне ЗО років тому, наприкінці ьО-х років. Можливе ствердження того,-що у цей час невербальні аспекти комунікацій перетворились в окремий предмет досліджень, предмет вивчення нової науки; й з'являється новий тип вченого — соціолога -- спеціаліста у галузі невербаліки. Алан Пиз, автор книги «Язьік телодвижений», згадує й таких вчених, які зробили значний внесок у розвиток даної науки,— це: Юлій Фаст (який опублікував свою книгу вже у 1970 році; він фактично зробив узагальнення досліджень невербальних аспектів комунікацій, які виконували вчені біхевіористи до 1970 року); Альберт Мейерабіан, та інші.
У зв'язку з цім встає питання,— чому власне появилася необхідність у виникненні поряд з невербальними засобами спілкування вербальних? Запитання у певному значенні риторичне,— ясно що з ускладненням життя людини, з появою трудової діяльності, з'явилася мова,— вербаліка,— як найбільш ефективний засіб комунікацій. Невербальне спілкування вже не справлялося з передачею значно ускладненої інформації, не змогло передавати усіх її нюансіа Але це не означає, що вербаліка здатна повністю замінити невербаліку, яка й на сучасному етапі розвитку людини виконує значну роль у спілкуванні Спеціалісти у галузі ділового спілкування затверджують, що «без жестикуляції ... не обійтися, якщо ви захочете... чогось крму-небудь яскраво пояснити»12. Передбачаючи зауваження опонентів вони використовують такий аргумент: « Спробуйте... пояснити, що таке гвинтові сходи за допомогою лише самих слів»13. Тому, проблема зовсім не у протиставленні цих двох засобів, а в їх співвідношенні, у органічному син-Іезі, в їх ролі та місці у діловому спілкуванні. Зрозуміння даних аспектів ділового спілкування допоможе у вирішальній мірі підвищити його ефективність, а отже й всього управління у цілому.
Дослідження останніх років встановили, що вербальний (словесний) канал комунікацій використовується для передавання в основному логічної, безпочуттєвої, безпристрасної інформації, в той час як невербальний — для обговорення міжособистих відносин, а у будь-яких випадках — замість слів.
Була також проведена і кількісна оцінка співвідношення вербальних та невербальних засобів; внаслідок чого були одержані такі результати: частка інформації, яка передається тільки за рахунок слів (вербальна інформація) складає лише 7%; за рахунок звукових за-.обів (включаючи.тон голосу, інтонацію звуку) -- 38%; а за рахунок гК'нербальних засобів — 55% н. Це приводить до висновку, що чисто
17
,
невербальні засоби передають понад половини усієї інформації. З другого боку, самі слова несуть лише незначну частку інформації.
Соціологічні дослідження співвідношень вербаліки та невербаліки показали ще один цікавий результат,— виявилося, що у спілкуванні двох людей слова (з часу) займають лише 35%, а увесь остаточний час інформація передається тільки невербальними засобами ".
Приведені дані дозволяють зробити висновок, що дійсно невербальні засоби усного ділового спілкування виграють вирішальну роль у передаванні інформації.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38