<<У бізнесі обмінюються інформацією для того, щоб передавати накази та розпорядження, щоб вони були
8
ефективно виконані; забезпечити звіт про хід справи; передавати інформацію від робітників до менеджерів; покращувати виконання робіт окремими співробітниками; сприяти професійному зростанню робітників; інформувати власників акцій про стан справ кампанії; навчати робітників; інформувати середню та нижню ланки менеджерів про рішення вищого рівня керівництва; інформувати вище керівництво про реакції підлеглих»13.
Щодо менеджменту, то у ньому інформація необхідна, перш за все,— для ефективного ділового спілкування; без інформації ділове спілкування практично неможливе. Але виключне необхідна вона для прийняття управлінських рішень.
У менеджменті, бізнесі, діловому спілкуванні у даному аспекті важливе значення мають такі запитання: джерела інформації; її споживачі, яка інформація необхідна, та інші.
§ 2. Джерела управлінської інформації
Головними постачальниками управлінської інформації, а точніше,— її джерелами є: бухгалтерія, маркетингове дослідження, а також інші структурні підрозділи будь-якого типу організації, підприємства, установи. Вони є в одночас і споживачами вказаної інформації. Однак головними споживачами управлінської інформації ь: менеджери, які приймають рішення; менеджери, які інформують, інструктують підлеглих; безпосередні виконавці; зовні органи, які по статусу мають право на інформацію про діяльність організації.
Тип управлінської інформації, ступінь деталізації та стиль її надання відрізняються у залежності від споживача.
Вимоги менеджменту що до управлінської інформації також залежать від характеру роботи, що виконується. Чим вище посада менеджера, тим найбільш узагальнена інформація необхідна. Більше того, вона потрібна не дуже часто. Наприклад, директор скоріше потребує рахунок прибутків та збитків. Менеджер нижнього рівня має потребу в оперативній управлінській інформації.
Інформація у менеджменті необхідна у певній формі і у потрібний час, менеджер сподівається, що інформація допоможе йому у прийнятті рішень без особливого утягнення у процес її збору.
Форма- представлення інформації також залежить від спроможності реципієнта зрозуміти зміст інформації.
Для підвищення ефективності збору, обробки та аналізу інформації розробляються інформаційні системи із збільшенням виконання комп'ютерів.
9
Як підкреслюють автори, які досліджують бізнес з точки зору інформаційної забезпеченості у кожному підприємстві, організації, установі існують три головні напрямки обробки інформації — це: фінанси, кадри та матеріально-технічне забезпечення.и Однак існують й будь-які інші інформаційні системи, пов'язані з маркетингом, цільовими дослідженнями та розробками, плануванням та звільненням робітників.
Інформація не тільки є продукт, результат обробки первісних даних, вона й сама підлягає переробці у процесі ділового спілкування,— уточнюється, доповнюється, змінюється.
Велику роль грає інформація у підприємницькій діяльності, головною рисою якої, як відомо, є ризик, пошук нового. Особливо це торкається наукових досліджень та нових розробок. Однак для прийняття остаточного рішення, треба скрупульозна оцінка ступеню ризику, а для цього необхідно мати саму різноманітну інформацію. Для прикладу приведемо точку зору німецьких підприємців та авторів книги «Личность, карьера, успех», які дають значний пере-лик питань, які допоможуть одержати необхідну інформацію для даного конкретного випадку: «Вияснить, перш за все, звідки, з яких сфер вашого підприємства могуть відходити іноваційні ідеї, які могуть привести до успіху. Робили або ні ваші співробітники ... іноваційні пропозиції? ... Існує або ні ринок, у якому ваші новації мали б успіх? Буде чи ні задумувана ідея сприяти збуту продукції, яка існує, але яка вже ус'таріла? ... Вистачить або ні виробничих потужностей ? ... Працюють або ні конкуренти з подібними проектами, а якщо так, то потрібно чи ні намагатися попередити їх або, навпаки, відмовитися від задуманого? ... Й ще раз проаналізуйте, як поставляться до ваших новаторських ідей ваші співробітники, який громадський резонанс вони могуть отримати >>".
Отже, ми одержали саме загальне уявлення про ділове спілкування, про культуру ділового спілкування. А зараз акцентуємо увагу на деяких конкретних аспектах цього поняття.
Примітки до розділу І
1 Бабайлов В. К. Культура ділового спілкування: Навчальне видання.— Харків, ХДАК, 1998.- С. 5,
2' Урчукин В. Г. Десять заповедей предпринимательства.--- К.: Укрзакордонвизасервис, 1992.— С. 81.
3 Коваль А. П. Ділове спілкування: навчальний посібник.-— К.: Либідь, 1992,-- С 4.
10
4 Черньїшева М.А. Культура общения.— Л.: Знание, 1983. С.5.
5 Коваль А.П. Ділове спілкування: навчальний посібник.— К.: Либідь, 1992. С.5.
' Швальбе Б., Швальбе X., Кузавлева В., Новикова В., Стариков В. Личность, карьера, успех: Пер. с нем.— М.: «Прогресе», 1993.— С.175.
7 Там же. СІ78.
8 Философский словарь: Под ред. М.М.Розенталя й П.Ф.Юди-на.— М.: Изд-во политичексой литературьі, 1963. С.530.
' Хоскинг А. Курс предпринимательства: Практическое пособие: Пер. с англ.— М.: «Международньїе отношения», 1993. С.325.
10 Там же. С.325.
11 Пиз А. Язьік телодвижений: как читать мьісли других людей по их жестам.— М.: «Ай Кью», 1995. С.6.
12 Хоскинг А Курс предпринимательства: Практическое пособие: Пер. с англ.— М.: «Международньїе отношения», 1993. С.321.
13 Там же.— С.325.
" Там же.— С.322.
15 Швальбе Б., Швальбе X., Кузавлева В., Новикова В., Стариков В. Личность,-карьера, успех: Пер. с нем.— М.: «Прогресе», 1993.— С.212.
11
РОЗДІЛ II ОСНОВНІ ФОРМИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ
Ділове спілкування поділяється на дві головні форми,— усне ділове спілкування та письмове ділове спілкування. Можливо, виділена ще третя форма ділового спілкування — усне публічне мовлення як специфічна частина усного ділового спілкування; але вона лежить за межами даного курсу.
Вказані форми ділового спілкування тісно пов'язані між собою, взаємно доповнюють одна одну, однак мають свої специфічні риси, закони, правила та сфери застосування. Так, письмове ділове спілкування здійснюється, як правило, во взаємовідносинах між фірмами, організаціями, установами; усне же ділове спілкування реалізується, в основному, усередині організації, підприємства, між його співробітниками.
ТЕМ АЗ. ПИСЬМОВЕ ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ
§ 1. Зміст письмового ділового спілкування
Процес письмового ділового спілкування включає такі основні типові документаційні операції: збір та обробку документаційної інформації; підготовку рішення; прийняття та документування рішення; доведення рішення до виконавця; виконання рішення; контроль виконання;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38
8
ефективно виконані; забезпечити звіт про хід справи; передавати інформацію від робітників до менеджерів; покращувати виконання робіт окремими співробітниками; сприяти професійному зростанню робітників; інформувати власників акцій про стан справ кампанії; навчати робітників; інформувати середню та нижню ланки менеджерів про рішення вищого рівня керівництва; інформувати вище керівництво про реакції підлеглих»13.
Щодо менеджменту, то у ньому інформація необхідна, перш за все,— для ефективного ділового спілкування; без інформації ділове спілкування практично неможливе. Але виключне необхідна вона для прийняття управлінських рішень.
У менеджменті, бізнесі, діловому спілкуванні у даному аспекті важливе значення мають такі запитання: джерела інформації; її споживачі, яка інформація необхідна, та інші.
§ 2. Джерела управлінської інформації
Головними постачальниками управлінської інформації, а точніше,— її джерелами є: бухгалтерія, маркетингове дослідження, а також інші структурні підрозділи будь-якого типу організації, підприємства, установи. Вони є в одночас і споживачами вказаної інформації. Однак головними споживачами управлінської інформації ь: менеджери, які приймають рішення; менеджери, які інформують, інструктують підлеглих; безпосередні виконавці; зовні органи, які по статусу мають право на інформацію про діяльність організації.
Тип управлінської інформації, ступінь деталізації та стиль її надання відрізняються у залежності від споживача.
Вимоги менеджменту що до управлінської інформації також залежать від характеру роботи, що виконується. Чим вище посада менеджера, тим найбільш узагальнена інформація необхідна. Більше того, вона потрібна не дуже часто. Наприклад, директор скоріше потребує рахунок прибутків та збитків. Менеджер нижнього рівня має потребу в оперативній управлінській інформації.
Інформація у менеджменті необхідна у певній формі і у потрібний час, менеджер сподівається, що інформація допоможе йому у прийнятті рішень без особливого утягнення у процес її збору.
Форма- представлення інформації також залежить від спроможності реципієнта зрозуміти зміст інформації.
Для підвищення ефективності збору, обробки та аналізу інформації розробляються інформаційні системи із збільшенням виконання комп'ютерів.
9
Як підкреслюють автори, які досліджують бізнес з точки зору інформаційної забезпеченості у кожному підприємстві, організації, установі існують три головні напрямки обробки інформації — це: фінанси, кадри та матеріально-технічне забезпечення.и Однак існують й будь-які інші інформаційні системи, пов'язані з маркетингом, цільовими дослідженнями та розробками, плануванням та звільненням робітників.
Інформація не тільки є продукт, результат обробки первісних даних, вона й сама підлягає переробці у процесі ділового спілкування,— уточнюється, доповнюється, змінюється.
Велику роль грає інформація у підприємницькій діяльності, головною рисою якої, як відомо, є ризик, пошук нового. Особливо це торкається наукових досліджень та нових розробок. Однак для прийняття остаточного рішення, треба скрупульозна оцінка ступеню ризику, а для цього необхідно мати саму різноманітну інформацію. Для прикладу приведемо точку зору німецьких підприємців та авторів книги «Личность, карьера, успех», які дають значний пере-лик питань, які допоможуть одержати необхідну інформацію для даного конкретного випадку: «Вияснить, перш за все, звідки, з яких сфер вашого підприємства могуть відходити іноваційні ідеї, які могуть привести до успіху. Робили або ні ваші співробітники ... іноваційні пропозиції? ... Існує або ні ринок, у якому ваші новації мали б успіх? Буде чи ні задумувана ідея сприяти збуту продукції, яка існує, але яка вже ус'таріла? ... Вистачить або ні виробничих потужностей ? ... Працюють або ні конкуренти з подібними проектами, а якщо так, то потрібно чи ні намагатися попередити їх або, навпаки, відмовитися від задуманого? ... Й ще раз проаналізуйте, як поставляться до ваших новаторських ідей ваші співробітники, який громадський резонанс вони могуть отримати >>".
Отже, ми одержали саме загальне уявлення про ділове спілкування, про культуру ділового спілкування. А зараз акцентуємо увагу на деяких конкретних аспектах цього поняття.
Примітки до розділу І
1 Бабайлов В. К. Культура ділового спілкування: Навчальне видання.— Харків, ХДАК, 1998.- С. 5,
2' Урчукин В. Г. Десять заповедей предпринимательства.--- К.: Укрзакордонвизасервис, 1992.— С. 81.
3 Коваль А. П. Ділове спілкування: навчальний посібник.-— К.: Либідь, 1992,-- С 4.
10
4 Черньїшева М.А. Культура общения.— Л.: Знание, 1983. С.5.
5 Коваль А.П. Ділове спілкування: навчальний посібник.— К.: Либідь, 1992. С.5.
' Швальбе Б., Швальбе X., Кузавлева В., Новикова В., Стариков В. Личность, карьера, успех: Пер. с нем.— М.: «Прогресе», 1993.— С.175.
7 Там же. СІ78.
8 Философский словарь: Под ред. М.М.Розенталя й П.Ф.Юди-на.— М.: Изд-во политичексой литературьі, 1963. С.530.
' Хоскинг А. Курс предпринимательства: Практическое пособие: Пер. с англ.— М.: «Международньїе отношения», 1993. С.325.
10 Там же. С.325.
11 Пиз А. Язьік телодвижений: как читать мьісли других людей по их жестам.— М.: «Ай Кью», 1995. С.6.
12 Хоскинг А Курс предпринимательства: Практическое пособие: Пер. с англ.— М.: «Международньїе отношения», 1993. С.321.
13 Там же.— С.325.
" Там же.— С.322.
15 Швальбе Б., Швальбе X., Кузавлева В., Новикова В., Стариков В. Личность,-карьера, успех: Пер. с нем.— М.: «Прогресе», 1993.— С.212.
11
РОЗДІЛ II ОСНОВНІ ФОРМИ ДІЛОВОГО СПІЛКУВАННЯ
Ділове спілкування поділяється на дві головні форми,— усне ділове спілкування та письмове ділове спілкування. Можливо, виділена ще третя форма ділового спілкування — усне публічне мовлення як специфічна частина усного ділового спілкування; але вона лежить за межами даного курсу.
Вказані форми ділового спілкування тісно пов'язані між собою, взаємно доповнюють одна одну, однак мають свої специфічні риси, закони, правила та сфери застосування. Так, письмове ділове спілкування здійснюється, як правило, во взаємовідносинах між фірмами, організаціями, установами; усне же ділове спілкування реалізується, в основному, усередині організації, підприємства, між його співробітниками.
ТЕМ АЗ. ПИСЬМОВЕ ДІЛОВЕ СПІЛКУВАННЯ
§ 1. Зміст письмового ділового спілкування
Процес письмового ділового спілкування включає такі основні типові документаційні операції: збір та обробку документаційної інформації; підготовку рішення; прийняття та документування рішення; доведення рішення до виконавця; виконання рішення; контроль виконання;
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38