– То ти, Пацю? – спитав він.
Але то був не Паць.
– Заходь, Крістофере Робіне! – сказав Пух.
Але Крістофер Робін не зайшов.
– Завтра розкажеш, Іа,– сказав Пух сонним голосом.
Але шум не вщухав.
– ВАРРИВАРРИВАРРИВАРРИВАРРИ, казав Невідомо Хто, і Пух раптом відчув, що йому, між іншим, перехотілося спати.
"Що ж то таке? – подумав він,-У нашому Лісі буває дуже багато різних звуків, але цей якийсь дивний. Це й не гарчання, і не скавчання, і не нявчання... Це навіть не той звук, який робиш перед тим, як прочитати уголос вірша. Це якийсь незнайомий шум, і шумить якийсь невідомий звір. А головне, він шумить під моїми дверима. Мабуть, доведеться встати та попросити, щоб він перестав.
Вінні-Пух вибрався з ліжка й відчинив двері:
– Привіт! – сказав Пух, звертаючись Невідомо до Кого.
– Привіт! – сказав Невідомо Хто.
– Ти ба! – сказав Пух.– Привіт!
– Привіт!
– А-а, то це ти! – сказав Пух.– Привіт!
– Привіт! – сказав Чужий Звір, дивуючись, доки триватиме цей обмін привітами.
Пух намірився був сказати "Привіт!" учетверте, але подумав, що не варто, і натомість він запитав:
– А хто там?
– Я,– відповів голос.
– Ти ба! – сказав Пух.– Тоді заходь.
Невідомо Хто увійшов, і при світлі свічки Він та Пух вирячилися одне на одного.
– Я – Пух,– сказав Пух.
– А я – Тигра,– сказав Тигра.
– Ти ба! – сказав Пух, бо він ще ніколи не зустрічав таких звірів.– А Крістофер Робін знає про тебе?
– Звісно, що знає! – сказав Тигра.
– Ну,– сказав Пух,– зараз уже перевалило за північ, і це найкращий час, щоб лягти спати. А вранці на сніданок у нас буде мед. Тигри люблять мед?
– Тигри все люблять! – весело сказав Тигра.
– Тоді, якщо вони люблять спати на підлозі, я піду знову ляжу в ліжко,– сказав Пух,– а зранку ми візьмемося за справи. На добраніч! – і він ліг у ліжко й хутенько заснув.
А вранці, прокинувшись, перше, що він побачив, був Тигра, який сидів на підлозі й видивлявся сам на себе у дзеркало.
– Доброго ранку! – сказав Пух.
– Доброго ранку! – сказав Тигра.– Диви, тут є ще хтось такий – точнісінько такий, як я. А я думав, я тут один такий.
Пух вибрався з ліжка й почав пояснювати Тигрі, що таке дзеркало, але тільки він дійшов до найцікавішого, Тигра сказав:
– Хвилинку, пробач, але отам хтось лізе на твій стіл.– Потому, голосно прогарчавши "варриварриварриварриварри", він плигнув до столу, схопив скатертину за край, стягнув її на підлогу, тричі загорнувся в неї, перекотився в протилежний куток кімнати і після запеклої боротьби вистромив голову назовні й весело сказав:
– Ну, хто переміг? Я?
– Це моя скатертина,– сказав Пух і почав розгортати Тигру.
– А я думав, хто ж це такий? – сказав Тигра.
– Її стелять на стіл, а тоді на неї все ставлять.
Пух простелив скатертину на стіл, поставив на неї великий горщик меду, і вони сіли снідати. І щойно вони сіли, Тигра набрав повен рот меду... й подивився на стелю, схиливши голову набік... А далі він заплямкав – і то було здивоване плямкання, задумливе плямкання, – плямкання, яке означало: "Цікаво, що ж це мені дали?.." А після цього він сказав дуже рішучим голосом:
– Тигри не люблять меду!
– Ой-ой-ой! – сказав Пух, намагаючись показати, що це його страшенно засмутило.– А я гадав, вони люблять усе.
– Усе, крім меду,– сказав Тигра.
Правду кажучи. Пух не тільки не засмутився, а навіть зрадів і чимшвидше сказав, що, тільки-но він покінчить зі своїм сніданком, він поведе Тигру в гості до Паця, і там Тигра зможе пригоститися Пацевими жолудями.
– Дякую, Пуше,– сказав Тигра,– бо саме жолуді Тигри й люблять понад усе на світі!
І ось після сніданку вони подалися в гості до Паця, і дорогою Пух пояснив, що Паць – Дуже Маленьке Створіння, яке не любить, коли на нього наскакують, так що він, Пух, просить Тигру не дуже розскакуватися для першого знайомства. А Тигра, який цілу дорогу то ховався за дерева, то зненацька вискакував із засідки, намагаючись упіймати Пухову тінь, відповідав, що Тигри наскакують тільки до сніданку, але варто їм з'їсти жменьку жолудів, і вони враз стають Тихі й Страшенно Ввічливі. Отак розмовляючи, вони непомітно підійшли до Пацевої хатки й постукали у двері.
– Привіт, Пуше,– сказав Паць.
– Привіт, Пацику. Оце ось – Тигра.
– Ой! Сп-сп-спрравді? – сказав Паць, задкуючи до протилежного кінця столу. – А я думав, що Тигри не такі великі.
– Хе! – сказав Тигра.– Ти ще не бачив великих.
– Вони люблять жолуді, – сказав Пух.– Заради них ми й прийшли, бо бідолашний Тигра досі ще зовсім нічого не снідав.
Паць підсунув полумисок із жолудями до Тигри й сказав:
– Пригощайтесь, будь ласка.
А сам щільніше присунувся до Пуха й, відчувши себе так значно хоробрішим, сказав майже безтурботним голосом:
– То ти, значиться, Тигра? Гай-гай!..
Але Тигра нічого не відповів, бо рот у нього був ущерть напханий жолудями.
Він довго й голосно жував, а тоді сказав:
– Мимли не мюмлять момумів.
А коли Пух із Пацем спитали: "Що, що?" – він сказав: "Мимачте меме",– й прожогом вискочив із хатки.
Майже тієї ж миті він повернувся назад і впевненим голосом пояснив:
– Тигри не люблять жолудів!
– Але ж ти казав, вони люблять усе, крім меду,– сказав Пух.
– Усе, крім меду та жолудів, – заявив Тигра.
Почувши це, Пух сказав:
– А-а, ясно!
А Паць, який досить-таки зрадів, що Тигри не люблять жолудів, спитав:
– То, може, вони люблять будяки?
– Будяки? – сказав Тигра. – О, будяки Тигри справді люблять понад усе на світі!
– Тоді ходімо в гості до Іа,– запропонував Паць.
І всі троє негайно рушили далі шукати сніданку Тигрі. Вони йшли, йшли і йшли і нарешті прийшли в той закуток Лісу, де пасся Іа.
– Привіт, Іа! – сказав Пух.– Оце ось – Тигра.
Іа обійшов навколо Тигри з одного боку, потім повернувся й обдивився його з другого боку.
– Як, ви сказали, оце ось зветься? – спитав він.
– Тигра.
– Угу,– сказав Іа.
– Він щойно прийшов сюди,– пояснив Паць.
– Угу,– ще раз сказав Іа.
Він довго-довго розмірковував, а тоді додав:
– А коли він піде звідси?
Пух став пояснювати, що Тигра – великий друг Крістофера Робіна і що він прийшов у Ліс назавжди; а Паць пояснював Тигрі, що він, тобто Тигра, не повинен ображатися на те, що сказав Іа, бо він, тобто Іа, завжди такий понурий; а Іа-Іа пояснював Пацеві, що – навпаки – сьогоднішнього ранку він надзвичайно веселий; а Тигра всім пояснював, що він досі ще не снідав.
– Тут, певне, щось знайдеться для нього, – сказав Пух.– Тигри завжди їдять будяки – через те ми й прийшли до тебе в гості, Іа.
– Красненько дякую за увагу, Пуше.
– Ой Іа, я не хотів сказати, що ми не хотіли тебе бачити...
– Ясно, ясно. Але ваш новий смугастий друг, він, цілком зрозуміло, хоче поснідати. Як, ви сказали, його звати?
– Тигра.
– Ну, ходімо зі мною, Тигро.
Іа підвів Тигру до найколючішого будяка й показав на нього копитом.
1 2 3 4 5 6 7 8 9 10 11 12 13 14 15 16 17 18 19 20 21 22 23 24 25 26 27 28 29 30 31 32 33 34 35 36 37 38 39 40 41 42 43